Dr_Lobortas

16/09/2025

Друзі, ваших вітань так багато, що я досі ще не встигла всі перечитати 🥹💛
Дякую кожному за те, що знайшли час мене привітати, написати, подзвонити, обійняти.
Окрема подяка за донати нашим хлопцям 💙💛 – це безцінно.
Дякую вам за все тепло і любов, якими ви мене огортаєте. Я щаслива, що ви є в моєму житті і що ви поруч! 🌸✨

15/09/2025

Мені сьогодні сорок три.

Та правда, правда! Сама не вірю, якщо чесно.

І от що я вам скажу. Сорок три - це вік, коли жінка вже не просто живе — вона сяє.
Це вік, коли коли ти вільна, цілісна, смілива, впевнена та наповнена.
Це вік, коли ти заробила повагу, навчилася чути себе, відстоювати свої мрії, долати страхи й залишатися ніжною попри всі бурі.
Це вік, коли ти багато бачила і багато створила. Але це — лише початок…

Життя у сорок три виглядає інакше. Воно пахне гостріше, звучить дзвінкіше, торкається ніжніше. У кожній миті є сенс, у кожному погляді — відтінки щастя.

І, мабуть, саме тепер я справді розумію: краса не в тому, щоб підсумовувати пройдене, а в тому, щоб сміливо дивитися вперед. Бо я не люблю зупинятись на підрахунках: що було, те вже моє. А що буде — ще цікавіше, яскравіше, неймовірніше.

Сьогодні — моє свято. І я хочу розділити його з тими, хто поруч, з тими, хто в серці, і з тими, хто далеко.

Привітайте мене — бо кожного дня ми святкуємо не лише дні народження. Кожного дня - ми відзначаємо саму можливість жити.

Я не прошу подарунків і не прошу для себе. Але прошу для тих, хто щодня береже наші світанки, нашу безпеку, наші мрії.

Подаруйте їм частинку своєї уваги й підтримки. Бо саме завдяки їм ми маємо змогу жити, любити, святкувати свої 43 — і знати, що попереду ще буде так багато.

З днем народження мене.

І з вдячністю — до світу, до вас, і до життя, яке тільки розквітає. 🌷✨

🔗 Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/87HR5DgVkn

💳 Номер картки банки
4874100028009291

PayPal vasonatala@gmail.com

Детальніше про збір можна прочитати на сторінці Наталки Васьо у Фейсбуці

https://www.facebook.com/share/p/1CqPvdTM2A/

Дякую кожному і обіймаю кріпко🙏

13/09/2025

Щаслива! 🌸

Бо мала можливість ділитися тим, що люблю — дерматоскопією 🩵

І робила це для неймовірних, прогресивних сімейних лікарів на Pro Family від
Дякую всім, хто був зі мною сьогодні. Ви - неймовірні!

Ще одне моє велике щастя — зустріти стільки рідних по духу друзів і колег 🤗 Ми так захопилися розмовами, енергією та теплом, що я навіть фото не наробила з усіма! І це, мабуть, найкращий доказ, що цей момент захоплюючий та справжній ✨

А ви як думаєте? Чи потрібні сімейному лікарю знання про дерматоскопію?

24/08/2025

Оксанка, про що ти мрієш?
Я?
Я мрію про хліб, який пахне дитинством.
Я мрію про мій дім, де завжди тепло і затишно.
Я мрію про країну, де панує мир і ніхто не знає голоду та війни.

Кожна мрія — така проста й водночас безмежна.
Вона може вирости, як і пшениця, з маленької насінини віри у світле майбутнє.

День Незалежності — це не лише дата в календарі. Це день, коли ми згадуємо, що свобода ніколи не дається легко. За неї боролися покоління, від козаків, які йшли в бій під стягом волі, до сучасних захисників, які тримають небо і землю України ціною власного життя.

І кожна перемога — це колос, що дозріває серед бурі, щоб ми могли зібрати врожай миру.
Це і є моє поле мрій.

Поле, де немає кордонів для любові й віри, де сонце сходить над вільною землею, а діти ростуть під спів птахів, а не під вибухи гармат.

З Днем Незалежності!
У нас на всіх одна мрія — нехай вона здійсниться!💙💛🇺🇦

23/08/2025

21/08/2025

Чи писали запорожці насправді того знаменитого листа турецькому султану?

Кажуть, що історія бере початок у 1670-х роках, коли султан Мехмед IV після перемог над Поділлям велів козакам підкоритися й «жити в мирі» під його «рукою». Відповідь, за легендою, була настільки дошкульною та іронічною, що її століттями переписували й передавали.

Чи був цей лист насправді? Історики кажуть: достовірного оригіналу немає. Є кілька версій у різних рукописах XVII–XVIII ст. — у всіх змінюються слова, але незмінним лишається дух: сміх на зло ворогу, свобода понад страх.

І хоч ми, можливо, ніколи не дізнаємося, як виглядала справжня відповідь запорожців, сама історія стала символом.

Мені, чомусь, острів Зміїний згадався. Тоді й тепер — відповідь одна…

Бо це не просто історія минулого чи сучасності, це наш характер. У цьому й полягає наш справжній лист світові — ми незламні.

Як і експонати Харківського художнього музею. Бо Харків - #залізобетон.

Чудова виставка. Раджу.

12/08/2025

Світанок над водою…

Тонкі золоті промені обережно торкаються поверхні, розчиняючись у тихих хвилях.

Повітря наповнене тишею, що ніжно обіймає душу, а серце відчуває цю гармонію з природою.

Тут немає поспіху, лише спокій і м’яке тепло нового дня.

І саме в цю мить народжується натхнення…

08/08/2025

Що ви знаєте про добрий ранок?

Не той, де кава й будильник, а той, де світ прокидається в тиші, а ви — разом із ним. Це там, де навколо гладь, яка дихає світлом. Це там де тебе несе не вода, а спокій.

Гребок. Ще один гребок. Ще одне «я є».

Сонце тільки виглядає з-за обрію, торкається плеча, мов каже: «ти встиг». Це гармонія між небом і водою.

І ось він — добрий ранок. Справжній. Без слів, але з усім, чого так бракує: тишею, диханням, собою.

27/07/2025

Медичний працівник — це не просто фах.

Це — серце, яке стукає поруч з іншим серцем, коли воно слабне.

Це руки, які підтримують, коли інші опускаються.

Це погляд, що тримає надію, навіть коли навколо темно.

У цій професії немає випадкових. Сюди не приходять випадково і залишаються тільки ті, хто не може інакше.

Бо як інакше, коли перед тобою — життя? Коли часом усе вирішує одна хвилина, одне правильне рішення, одна мить людяності.

У цих людей на плечах постійно вантаж відповідальності. І навіть коли ті плечі знемагають, вони не здаються. Бо хтось чекає. Хтось вірить. Хтось довірив найдорожче — своє життя.

І так, як би сумно це не було, медпрацівники помиляються. Бо вони — люди. З втомою, зі страхами, з безсонними ночами. Але ніколи — з байдужістю. Бо завдати шкоди — це протилежне його суті.

У них в крові — рятувати. У них в крові — творити добро, навіть коли сил майже не залишилось.

І саме тому, коли ти знову дихаєш на повні груди, коли біль відступає, а світ повертається у кольорах — згадай того, хто був поруч. Хто тримав твою руку. Хто вірив у тебе, навіть коли ти сам вже не міг.

Бо в низ в крові — не здаватися. Не проходити повз. Любити життя — не на словах, а щоденно, тихо, до сліз.

Пишаюся бути медичним працівником. Пишаюся бути лікарем. Пишаюся всіма вами, дорогі мої медичні працівники.

Зі святом нас!💙💙💙

22/07/2025

Лаванда з’являється, коли серце потребує тиші. Її колір — ніжний та звабливий. Фіолетовий, із присмаком срібла і полинової мрії. Він ніби шепоче: «Зупинись. Дихай. Відчуй.»

Легенди про походження лаванди пов’язані з двома основними сюжетами: християнською та міфологічною. Християнська легенда стверджує, що лаванда отримала свій аромат, коли Діва Марія сушила на ній пелюшки немовляти Ісуса. За іншою легендою, Бог подарував лаванду Адаму та Єві після їх вигнання з раю, щоб полегшити їхнє життя та принести втіху .

А ще, за легендами, лаванда народилась зі сліз древньої богині, яка шукала спокій у світі воєн і страждань. У середньовічних монастирях її сушили між сторінками молитовників, аби зберегти благодать. Її клали під подушки солдатів — щоб хоч у снах ті знаходили мир. У Провансі її вважають серцем літа, його ніжною душею.

Лаванда — це не просто квітка. Це стан. Це простір між думками, де живе натхнення. Коли світ кричить, вона тихесенько шепоче. Коли життя спішить, вона каже зупинитись.

Справжнє перезавантаження не приходить від втечі. Воно — у поверненні до себе. І лаванда — провідник у цьому поверненні. Торкнись її — і згадаєш, як це: бути цілим, легким, живим. Як це — відчути в тиші сенс.
Як це — довіритись світові, що пахне спокоєм.

Лаванду не потрібно любити чи не любити. Потрібно лише бути поруч. І дихати, дихати, дихати і вдихати спокій…

08/06/2025

Коли настрій волошковий

Є миті, коли світ здається ніжно-блакитним, ніби хтось розсипав у повітрі пелюстки волошок. Це не гучна радість, а спокій — тихий, світлий, як ранок, коли чуєш власне дихання.

Волошки — квіти з душею. Вони не змагаються, не кричать кольорами — просто є. Їхній колір — небо, змішане з тишею. Як спогад із дитинства, коли поле було світом, а літо — вічністю.

Волошковий настрій — це коли радієш дрібницям: каві, усмішці, теплому вітру. Це погляд на життя з довірою й м’якістю. Не завжди легко, але щиро. І тоді навіть у буденному — квітне щось справжнє

15/05/2025

Вишиванка — це не просто одяг, це жива молитва, виткана нитками любові, пам’яті й надії.

У кожному хрестикові — історія роду, у кожному візерунку — сила предків, що оберігає й захищає. Це код нації, що передається з покоління в покоління, з серця в серце.

Вишиванка — мовчазний свідок наших традицій, наша духовна броня, символ краси, гідності та нескореності українського народу. Вона зігріває душу й нагадує, хто ми є і звідки йдемо.

З днем вишиванки!💙💛🌻