27/09/2024
ЛИХОМАНКИ НЕЯСНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Осінній період є початком сезону застудних та вірусних захворювань, які супроводжуються лихоманкою. Але хотілося б звернути увагу на так звані лихоманки неясного походження (ЛНП), які можуть бути маніфестацією різноманітної патології – соматичної з аутоімунним механізмом розвитку (системні захворювання сполучної тканини, особливо ревматоїдний артрит, дерматоміозит, системний червоний вовчак, склеродермія, дерматоміозит, аутоімунний гепатит тощо), захворювань залоз внутрішньої секреції (аутоімунні тиреоїдити Хашімото та Ріделя, гіпоталамічний синдром) і неопластичних процесів – головним чином онкогематологічних (лейкоз, лімфогранулематоз); позалегеневого туберкульозу.
На щастя, у 70% випадків ЛНП проходять безслідно, не маючи
несприятливих наслідків. Відносно сприятливою може бути інфекційна патологія – бактеріальна (рецидивуюча стрептококова з можливою первинною ревматичною гарячкою), внутрішньоклітинна (ДНК – вірусна - герпетична,
цитомегаловірусна, Епштейн-барівська, аденовірусна),
гепатоспецифічна (парентеральні гепатити) й атипова
(хламідійна та мікоплазмова).
Під ЛНП мають на увазі гарячкові стани, які продовжуються більше 3-х тижнів і не супроводжуються іншими значущими клінічними проявами.
Основними критеріями ЛНП є гіпертермія при виключенні гострих інфекційних захворювань з респіраторними або диспептичними проявами, в тому числі тривалий субфебрилітет при неуточненості діагнозу після проведення агальноприйнятих (рутинних) обстежень. У структурі інфекційної патології значне місце займає стрептококова бактеріємія, яка проявляється тільки підвищенням температури тіла; підступність цієї інфекції полягає в тому, що, починаючись у дитячому віці у вигляді різних топічних форм (стрептодермія, ангіна), в подальшому набуває рецидивуючого та навіть неперервно-рецидивуючого перебігу, може бути тригером таких інфекційно-хронічних захворювань, як дифузний гломерулонефрит і ревматизм. До внутрішньоклітинних інфекцій відносяться гепатотропні (герпес-віруси, аденовіруси) та гепатоспецифічні віруси (ДНК- віруси більшості парентеральних гепатитів, РНК-вірус гепатиту С,). Герпес-вірусна й аденовірусні захворювання мають також інші клінічні прояви – характерний висип, респіраторні явища, ангіна, специфічна екзантема, лімфаденопатія тощо.
Дуже актуальною гіпертермія є влітку, під час спекотних погодних умов, особливо в осіб із фізіологічним дисметаболізмом – дітей до трьох років життя та людей похилого віку. Багато викликів служби невідкладної допомоги обумовлено станом здоровя саме цієї категоріії населення; у дітей раннього віку можуть бути фебрильні судоми.
Але це не означає, що в будь-якому випадку необхідно
використовувати заходи по зниженню температури тіла, оскільки у більшості ситуацій лихоманка є адаптивним процесом, сприяє підвищенню імунної відповіді та резистентності до патогенних чинників, запускає ряд
ендокринних реакцій. Загалом підвищення температури тіла погіршує умови існування патогенної флори, ЦІКів і пухлинних клітин.
Тому розроблено абсолютні показання для «симптоматичного
лікування» лихоманок, до яких відносяться: гіперпірексія (температура тіла вище 40 0 С), ранній вік дитини (до 3-х років) – для запобігання фебрильних судом, вік до 6 років - при наявності судом в анамнезі, похилий вік (починаючи із 65 років), обтяжений преморбідний фон по хронічній патології
– головним чином кардіопульмональний та ендокринний.
Засоби по зниженню температури тіла: власно антипіретики (аспірин і парацетамол та їх похідні), нестероїдні протизапальні препарати (ібуфен, ібупрофен, нурофен), кортикостероїди (дексазон парентерально, преднізолон та його похідні), нейролептики (фенобарбітал, аміназин та інші), зовнішнє
охолодження та допоміжні методи – підтримка температури зовнішнього середовища не більше 20-21 0 С, спокій, постільний режим, достатнє надходження рідини кімнатної температури, уникнення висококалорійної та білкової їжі. Однак слід пам'ятати, що деякі препарати слід використовувати
з великою обережністю – аспірин та його аналоги, НПЗП, оскільки вони значною мірою впливають на склад крові та слизову оболонку шлунку, викликаючи коагулопатію споживання, геморагічний синдром і ерозивно-
виразкові явища у стравоході та шлунку. Крім того, слід мати на увазі, що парацетамол та інші похідні фенацетина є абсолютно гепатотоксичними препаратами, тому їх не можна застосовувати курсом – більш 3-4-х днів.
