10/02/2024
Шлях на той бік (дорога вникуда)
Все погасло во тьме,
Сохнет жизни пирог -
Нет тех тортов и красок, отныне.
Разрезаю машиной масло дорог,
делю жизнь на две половины.
Убегаю из дома от боли тревог
на холодные земли чужбины.
Что за этими рамками? Где тот уют?
Где нас примут, где нас поймут?
Как собака бездомная по Свету брожу,
Чтоб найти то чувство тепла всередине.
Ноги жмёт темнота, неизвестность вокруг, и не знаю где я загину.
Там опасность войны, здесь пустота без любви.
Но ведь, есть той дороги причины?
Все проходит,
Не сдавайся, мой друг!
Предстоит еще много дорог, лишь остаться б собой, без личины.
Много смелости надо, чтоб идти впустоту, тратя жизнь на борьбу с бездушной махиной.
Но мы дети любви, Украинцы - непреклонный народ,
И всегда остаемся мы ими!
Я сейчас далеко. И вокруг полный мрак.
Только свет моих фар, освещая здесь путь, хранит в сердце моем "Батьківщину".
🇺🇦
Усе згасло вночі,
Життя сохне пиріг -
Немає тих тортів і фарб, віднині.
Розрізаю машиною масло доріг,
Поділяя життя на крихтини.
Тікаю з дому від болю тривог
на холодні землі чужини.
Що за цими парканами? Де той райок?
Де нас приймуть, де нас зрозуміють?
Як пес безпритульний по Світу блукаю,
Щоб знайти те почуття тепла всередині.
Ноги тисне темрява, невідомість навколо, і не знаю, де я загину.
Там небезпека війни, тут порожнеча без любові.
Але ж, є тієї дороги причини?
Усе минає,
Не здавайся, мій друг!
Попереду ще багато доріг, лише залишитися б собою, без личини.
Багато сміливості треба, щоб іти в порожнечу, витрачаючи життя на боротьбу з бездушною махіною.
Але ми діти любові, Українці - непохитний народ,
І завжди залишаємося ми ними!
Я далеко. І навколо повний морок.
Лише світло моїх фар, освітлюючи тут шлях, зберігає в серці моєму "Батьківщину".