08/03/2023
Казка про таємничий ліс❤️❤️
У одному селищі на краю світу, жила була сім*я. І була у них донька. І жили вони так нещасливо та бідно, що батьки вирішили відправити дівчину до мудреця, про якого ходив слух, що він обдаровує кожного, хто до нього приходить.
Але все було не так просто. І щоб досягти цієї мети потрібно було перейти таємничий ліс і потім виконати завдання того мудреця. Але звичайним людям заборонялося заходити у цей ліс. І ніхто ще туди не ходив, крім одної старої, яка жила на краю того селища.
Вона була дуже неприємна у спілкуванні, усім не задоволена і буркотлива. Дуже не любила, коли хтось до неї приходив, а тим більше, ще й розмовляв. Це розказували люди, які до неї все ж наважились прийти, які теж хотіли потрапити до мудреця, вивідавши секрет у старої. Вона усіх проганяла, і нікому ще не розповідала таємниці, про те як пройти крізь цей ліс.
Та більшість людей не дуже і хотіли до неї звертатись. Бо бачивши, що вона така відразлива, і знаючи, що вона була у тому лісі, боялись, що стануть такі самі. І, в загалом, думали вони, не все так і погано, щоб кудись іти, наражати себе на невідоме, проходити якісь випробування… І нема ніяких гарантій, що їхні бажання будуть виконані, і вони отримають дари.
Хоча селище це було в загалом не дуже щасливе, і у ньому весь час відбувались якісь лиха і хвороби, люди, що проживали у там, звикли до цього. Почувались вони , так би мовити, нормально, звично, і міняти нічого не хотіли.
І тільки у цій одній сім*ї, дівчинка росла, і весь час задавалась питанням, чому все так відбувається? Її не влаштовував цей устрій, погляди та безперспективність життя, і вона завжди задавала ці питання своїм батькам, ще як тільки навчилася говорити. Чим створювала для своїх батьків багато незручностей перед знайомими і односельчанами. Просто кажучи, вони дуже соромились того, що в них така донька. І це так надоїло її батькам і усім іншим родичам, що вони вирішили позбавитись від неї.
Але так, як батьки не хотіли, щоб про них погано подумали оточуючі, через те що вони вигнали свою дитину з дому, їм прийшла у голову одна думка. Вони відправлять її у таємничий ліс до мудреця, за дарами. А те, що звідти ще ніхто не вертався, і передбачити це неможливо, їх дуже влаштовувало, і перед людьми не соромно. Ця ідея здавалась їм просто досконалою.
І ось настав цей момент, і наша дівчина, залишила свій батьківський дім. Вона знала, що сумувати за нею ніхто не буде, і чекати не будуть теж. Тому вона озброїлась цікавістю, вірою і наполегливістю, і почала свій шлях. Першим ділом вона пішла до старої, щоб дізнатись таємницю, про те, як потрапити у Таємничий ліс.
Стара неохоче прийняла гостю. Але через те, що дівчина вислухала її буркотіння, запропонувала приготувати для неї кави з десертом, розказала,про свої мрії (чим, доречі, її дуже повеселила), стара жінка змінила гнів на милість.
І вона дала дівчині у подарунок чарівну річ. Окуляри – у яких можна бачити уночі. Сказала, що їх можна надягати навіть удень. І тоді можна буде побачити внутрішній біль усіх, хто може зустрітися їй на шляху. Дівчина не зовсім зрозуміла, чим цей дарунок їй допоможе, але прийняла його, не забувши подякувати старій. І пішла собі далі.
Підійшовши до самого краю лісу, дівчина настільки повірила, що в неї усе вийде, що, як тільки вона про це подумала, то одразу перенеслась до місцезнаходження мудреця. Тому, що сильне прагнення, віра і наполегливість відкриває багато нових можливостей для людини.
Мудрець сказав дівчині: я тобі допоможу , але ти маєш виконати завдання. Ти маєш зробити усіх людей усміхненими, та щасливішими.
Спочатку дівчина розгубилась, засумувала.І подумала, як таке можливо зробити? Що вона не зможе впоратись.
І вже майже зневіриласяі готуючись повертатись ні з чим, вона згадує, що стара подарувала їй чарівні окуляри.
На кожну людину, яку вона зустрічала, дівчина дивилась через ці окуляри. І бачила їхній внутрішній світ, і навіть біль, про який ті люди навіть самі не знали. Допомагала їм подолати цей біль. І люди починали посміхатися, і дійсно, ставали щасливішими.
Нарешті вона зрозуміла завдання мудреця і відчула, що їй час повертатись, що вона вже виконала це завдання. Однак, була здивована, що їй це подобається, і подумала, що може продовжити і далі.
Повернувшись, дівчина запитала, то що ж за дари ви мені подаруєте?
На що мудрець відповів: ти вже усе отримала! Це прийняття і досвід. Ти не тільки робиш інших щасливішими, а й сама стала набагато щасливіша.
Дівчина дуже зраділа, бо це дійсно було так! І більше вона ніколи не поверталася у те селище. Там нічого не змінилось. А вона продовжувала дарувати людям надію, що все можна змінити на краще, тому, що вже почала бачити їх внутрішній світ і без чарівних окулярів.
Автор: Оксана Афадєєва
#клубпсихологічногокіно #психология #психолог #психотерапія
