21/11/2025
Вчора як головний психолог Gen.Ukrainian виступала на конференції «Покоління надії: майбутнє, яке вже зростає». Говорила про дітей, які переживають невизначену втрату та воєнне сирітство.
Діти живуть у постійному коливанні між «можливо повернеться» і «можливо його вже немає». Воєнна втрата — раптова, без можливості попрощатися. Часто з’являється заморожене горе, фантазії про повернення, нічні жахи, ізоляція, провина й внутрішнє «я не маю права радіти».
Емоційний стан батьків безпосередньо впливає на дітей: коли дорослий у паніці чи виснаженні, дитина втрачає опору, бере невластиві ролі дорослих або регресує.Часто з'являється сильний страх втратити одного з батьків/опікунів ,які залишилися.
Говорили про те що допомагає- чесні відповіді без зайвих травматичних деталей, стабільність, рутина та ритуали, простір для розмов про почуття та думки, творчість і рух як способи проживати біль, уважність до поведінкових змін та своєчасне скерування до фахівців.Одним із найважливіших факторів- це турбота дорослих про самих себе, щоб була змога почути , побачити дитину та надати необхідну підтримку. Крім цього, вкрай важлива системна підтримка школи й громадських спільнот. Сім’ї мають знати, що їх не залишили, вони не одні.
Також вдячна колегам за інші теми , які були висвітлені на конференції, присвяченій відкриттю Центру провідного досвіду Gen.Hope створеного для розробки та впровадження системних рішень у сфері психічного здоров’я дітей і молоді, які пережили війну.
Дякую Gen.Ukrainian за можливість бути частиною цієї важливої дискусії та меседжів суспільству.