12/01/2024
Дорогі мої друзі, вітаю 💙💛
Я була зворушена потоком повідомлень та вітань, які отримала від вас у період свят. Дякую, що пам'ятаєте про мене та помічаєте в інформаційному потоці мої рідкісні новини 🙏
В одному з останніх постів я писала про те, що за час війни в Україні моїм другим домом став Ізраїль. Я часто звертаюся до фрази, що “Глибина ПТСР визначається можливістю організувати собі підтримку”. І коли почалася війна в Україні, Ізраїль надав мені величезну підтримку як на рівні країни, так і на рівні окремих людей. Я могла перебувати у відносно безпечній ситуації та всі свої сили спрямовувати на підтримку КГУ.
І раптом цієї осені Ізраїлю теж виявилася потрібною підтримка — тут почалася війна.
З одного боку, війна давно і тісно пов'язана із моїм життям. І моя мовчанка в мережі багато в чому присвячена тому, чому, навіщо і як складається так, що обидві нації, кров яких тече в моїх жилах, зараз перебувають у важкому становищі, захищаючи свої кордони.
З іншого боку, я зараховую себе до категорії людей, які в будь-якій скрутній ситуації, щойно приходять до тями, починають діяти. І якщо я не можу писати пости про своє життя, це лиш означає, що я дію по-іншому.
Ось лише шматочок історії мого “воєнного життя”.
2022 року влітку ми провели великий курс “Екзистенційний гештальт”. Восени я представляла українську гештальт спільноту на конференції Джанні Франчесетті. Взимку 2023 року я розповідала про досвід українських психотерапевтів на конференції “Психотерапія під час війни” Маргерити Спаньоло Лобб у Палермо, навесні зустрічалася з колегами із NYIGT (Нью-Йоркський Інститут Гештальт Терапії). Влітку я подорожувала Європою і зустрічалася з директорами європейських гештальт інститутів. Восени, якраз перед початком війни в Ізраїлі, я виступала у Мадриді на конференції EAGT з темою “When Familiar Collapses”...
Одразу після цієї конференції, на шляху до України, мене спіткала новина про те, що війна прийшла і в другий мій дім. Події, з яких почалася війна в Ізраїлі, пронизливо нагадали мені події в рідній Бучі… І завдали не меншого душевного болю.
На момент початку війни в Ізраїлі я виявила себе в Києві, в обіймах своїх українських друзів та колег. Тоді ж стався діалог із моєю близькою людиною.
— Ну, ти ж тепер не поїдеш до Ізраїлю? — спитала вона.
— Я поїду до Ізраїлю, — відповіла я. — Йому також зараз потрібна підтримка.
— Ти поїдеш у країну, що воює?! — здивувалася моя співрозмовниця. При цьому у відчиненому вікні за її спиною розривалася сирена повітряної тривоги, а до Києва підлітали ракети та шахеди.
Насправді я зараз пишу про свій шлях крізь роки війни — і тепер уже воєн — щоб сказати про підтримку.
Коли я вирушила в поїздку Європою цього літа і спілкувалася з директорами європейських гештальт інститутів, я, насправді, збирала підтримку для української професійної спільноти — і для себе особисто. Я розповідала про українських психотерапевтів, роботу КГУ, наш унікальний досвід проживання війни — і досвід роботи психотерапевтів під час війни, яка не закінчується.
І що нескінченно вражало закордонних колег у моїх розповідях — це факт неймовірної стійкості українських психотерапевтів. Адже одна справа бути психотерапевтом і надавати підтримку клієнту, коли ти сам стоїш на стійкій поверхні у стабільному середовищі. І зовсім інша, коли терапевт, нарівні з клієнтом, опиняється в ситуації війни, що триває. Справжнім викликом для психотерапевта стає можливість надавати підтримку, коли його поверхня хитається так само, як і поверхня клієнта, якого він підтримує, і йому самому теж потрібна підтримка. При цьому психотерапевт все одно хоче, може і вибирає підтримувати інших.
Мені здається, вся моя діяльність воєнного часу спрямована на залучення підтримки зарубіжних колег в Україну — до спільноти українських психотерапевтів, які працюють із травмами та наслідками війни як у своєму житті, так і у житті клієнтів.
І якось дуже несподівано для мене ваші святкові повідомлення та коментарі стали для мене підтримкою. Зокрема, щоб з'явитися зараз у мережі.
І щоб розповісти про те, що я роблю цієї зими: я організовую курс екзистенційного гештальту "Не бійся, я тримаю тебе" з Пітером Філіпсоном. Це курс про підтримки та заради підтримки нашої гештальт спільноти — і нашої приналежності до міжнародної гештальт спільноти, яка підтримує цінності свободи, демократії та гештальт терапії.
Більше інформації про курс можна знайти на сайті КГУ https://kgu.org.ua/events-uk/kurs-ekzystentsijnoho-heshtaltu-vid-pitera-filipsona-ne-bijsia-ia-trymaiu-tebe-fenomen-boliu-kompleksna-travma-samopidtrymka-bezpomichnist-ta-oderzhymist/ .
Я буду щиро рада бачити вас на курсі. А ще більше я буду рада відновити спілкування з вами тут, в коментарях. Напишіть, будь ласка, кілька слів про себе, про те, що вас хвилює — я намагатимусь відповісти. І можливо, підтримати вас.
З теплом та вдячністю, ваша Інна ❤️
