Психологиня Галина Руднева

27/04/2026

Для щастя треба дуже мало: "лише" привласнити свої "недоліки" та обмеження.

27/04/2026

23/04/2026

Не знаю, хто вигадав Всеукраїнський день психолога відзначати саме наприкінці квітня. На мою думку, в саму точку. Дуже символічно. Природа прокинулася і виявилася: листочки, квіточки, різнобарв'я.
Адже завдання психолога/психотерапевта бути присутнім у житті клієнта в момент пробудження. Болючий момент.
А ось врожай нам не завжди вдається побачити. У період збору врожаю до психологів/психотерапевтів не ходять. І це чудово.
Колеги, зі святом нас.

22/04/2026

Гурт "Анатомія Стихій" «Весняні музичні кольори»

21/04/2026

Обмеження спонукають до творчості.

Якщо я йду по рівній дорозі, а особливо якщо вона ще добре знайома, я йду по ній неуважно. Може навіть автоматично. Розслабляюся. І не помічаю деякі речі. Навіть небезпечні для мене.
А коли на моєму шляху з'являється якась перешкода, я зупиняюся. Змушена розгледіти де я йду, куди я йду. Може виявитися, що я зовсім не туди йду. Це раз.
2. Якщо я все ж таки з'ясовую, що йду туди, то починаю думати, як мені цю прешкоду подолати.
Наприклад, іду я, іду і тут переді мною паркан.
Я починаю думати, як мені цей паркан подолати:або обійти, або зробити там дірку, або якось перелізти з дробиною чи без. Якщо з дробиною, то де її тут чи там можна знайти.
3. Я заземлилася. Що завжди корисно.
4. Зробила паузу. Бо збираю інформацію. Ще одна корисна штука. Під час паузи в нас бувають відкриття.
5. Я починаю розвиватися і дізнаватися про себе щось новеньке.
До цього моменту я могла навіть і не знати, що вмію відривати дошки від паркану. Може навіть і швидко бігати, якщо за парканом виявиться злий собака. Або можу перелазити. Або просто обійти і піти до своєї мети іншим шляхом. Який може виявитися коротшим і цікавішим.
Час від часу чи по ситуації ми маємо робити обмеження самі собі.
Мені дуже подобається в facebook функція керування часом. Коли можна обмежити час перебування в мережі. Так, це обмежене можна відмітити у будь-який момент. Та коли я бачу це попередження (на фото), то зупиняюся.
А якщо я обмежу час перебування в соцмережах, то тоді починаю думати чим мені можна було б зайнятися у вивільнений час. Як показує досвід, вільного часу може бути дуже багато. 😁
Виявиться, що за межами соцмереж є життя. І воно цікаве і різнобарвне. І значно цікавіше, ніж тупо годинами гортати стрічку з чужими історіями.
Якщо не вистачає якихось інгредієнтів для звичного рецепту, з того, що є може вийти нове смачне блюдо.
Я давно вже живу за принципом " Так, немає того, що хотіла. А що я можу зробити з того, що є?". І виходять цікаві незвичні речі.
Обмеження життя теж спонукає до творчості. Коли ми усвідомлюємо, що життя кінечне(обмежене), ми починаємо ставитися до нього зовсім по іншому. І необов'язково підганяти себе щось терміново робити. А просто насолоджуватися життям. Бо часто ми про це забуваємо.
Намагатися хоч потроху, маленькими кроками, рухатися в бік своєї мети. Свої мрії зробити реальністю.
Тож радіємо обмеженням. Вони змушують нас розвиватися.
Хочемо ми чи не хочемо, а обмеження будуть обов'язково. Таке життя. 😁
Тому все ж таки краще їм радіти. І з задоволенням відкривати у собі щось нове. Чим розбивати лоба об стіни, які можна з легкістю оминути.
Хоча цей вибір на любителя. Кожному своє. Комусь подобається бити собі голову. Головне, отримувати задоволення від процесу.🤣

20/04/2026

Сезон "А ти сфоткався біля тюльпанів?" вже відкритий.
Девіз сезону "Стань біля тюльпана, який тобі сподобався і затопчи все навколо нього."
До речі, а цього літа теж буде платний вхід у Дендропарк по вихідних?

20/04/2026

Колись я пекла паски. Це "колись" було дуже давно. Ще за царя Гороха. В той час, коли збирала різні металеві бляшанки, щоб з них робити формочки для пасок.
Тісто в мене виходило красиве і смачне. Глазур ні. Та я сильно і не переймалася. Мені подобалося і саме тісто.
Зараз не печу. Та вже багато років купую паски у Велмарті. Вся їхня випічка , то окрема любов.😁
З минулого року я вирішила спробувати паски в декількох точках. Цього року продовжила цю традицію.
І на мою думку саме найсмачніша - це велмартовска. Ці відразу взяла дві.😁Ще й за ціною вона вигідніша. За нею йде за смаком Сільпо. Ціна там трохи вища. А всі інші мені не сподобалися.
А ви купляли паски в магазинах чи пекли самі?
Чи купляли ви такі, як я? Якщо так, то які вам сподобалися?
1 - Сільпо
2 - Копілка
3 - Ятрань
4 - Файно
5 - Формула смаку
6 - Велмарт

16/04/2026

Якщо нам здається, що людина вчинила підло, то це нам тільки здається.
Бо вона просто зробила те, що нам не подобається.
В такій ситуації ми маємо спитати себе "Чому це так мене зачепило?"
Можуть виявитися дуже цікаві неприємні речі про нас самих. Наприклад, заздрість. " Ця людина змогла це зробити, а я засцяла".
Чи в нас були сильно завищені очікування стосовно цієї людини.
Чи....
Чи....
Чи.....
Багато чого може повилазити.
Просто ця людина підсвітила в нас те, що ми намагалися приховати. Свідомо чи несвідомо. А вона, падлюка, свідомо чи несвідомо зробила це явним. Усвідомлюємо ми це чи ні.
Чому це так? Тому що люди навколо нас - відображення в дзеркалі нас самих. Подобається нам цей факт чи ні. 🙂

15/04/2026

Учня Фрейда – Карла Густава Юнга можна назвати позитивним психологом та філософом. У будь-якій невдачі, неврозі чи депресії він бачив імпульс пізнання себе чи розширення своєї свідомості.
Ось кілька його висловлювань, які допоможуть зрозуміти і прийняти себе такими, якими ми є:

Ваш погляд стане зрозумілим лише тоді, коли ви можете зазирнути у власну душу.

Все, що дратує в інших, може вести до розуміння себе.

Якщо ви обдарована людина, це не означає, що ви щось отримали. Це означає, що ви можете щось віддати.

Покажіть мені психічно здорову людину, і я вам її вилікую.

Ми тягнемося в минуле, до своїх батьків, і вперед, до наших дітей, у майбутнє, якого ми ніколи не побачимо, але про яке нам хочеться подбати.

Те, чому ти чиниш опір, залишається.

Зустріч із самим собою належить до найнеприємніших.

Депресія подібна дамі в чорному. Якщо вона прийшла, не жени її геть, а запроси до столу як гостю і послухай те, про що вона збирається сказати.

Я не те, що зі мною трапилося, я те, чим я вирішив стати.

Зустріч двох особистей подібна до контакту двох хімічних речовин: якщо є хоч найменша реакція, змінюються обидва елементи.

Найважчий тягар, що лягає на плечі дитини – це непрожите життя його батьків.

Не утримуй того, хто йде від тебе. Інакше не прийде той, хто йде до тебе.

Твоє бачення стане ясним, тільки якщо ти зможеш зазирнути у своє серце. Хто дивиться назовні - бачить лише сни, хто дивиться в себе - прокидається.(c)

13/04/2026

Я трохи лякаюся смайлика "весело"...