18/07/2023
Важливі зміни і розʼяснення цих змін у діяльності спеціалістів психічної допомоги ‼️
28 червня у Верховній Раді було реєстровано два законопроєкти №9433 «Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони психічного здоровʼя та психологічної допомоги» та №9434 «Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження адміністративної та кримінальної відповідальності за надання психологічної допомоги особами, які не мають такого права та поширення недостовірної інформації про наявність у особи медичної освіти або лікарської спеціальності, права надавати психологічну допомогу»
Інформація про потенційні зміни викликала значний резонанс у професійних колах від захвату і підтримки до нерозуміння і поширення фейків. Національна психологічна асоціація входила до групи розробників законопроєктів і вважає за доцільне їх підтримання.
З текстами змін ми радимо кожному самостійно ознайомитися на сайт ВР, використовуючи для більшої наочності порівняльні таблиці.
🟠 9433 https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1850075
🟠 9434 https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1850080
‼️‼️‼️Також ми підготували відповіді на найбільш поширені запитання.
❓Навіщо нам потрібен законопроєкт 9433?
✅ Законопроєкт 9433 пропонує зміни до трьох законів: Основи законодавства України про охорону здоровʼя, Закон України «Про психіатричну допомогу» та Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоровʼя». вводить визначення “напрями охорони психічного здоров’я”, а також вводить поняття “послуг у сфері психічного здоров’я”. Наразі в українському законодавстві відсутнє визначення “послуг у сфері психічного здоров’я” та не описано, що є такими послугами. Ця прогалина, наприклад, впливає на те, що лікарні не можуть пропонувати своїм пацієнтам психологічну консультацію коштом державного бюджету. Бо що таке “психологічна консультація”, хто її може надавати і як? - це питання, які “ставить держава” перед тим як оплатити подібну послугу. Наразі в Україні врегульовано лише питання надання психіатричної допомоги. Тому, визначити, які форми послуг у сфері психічного здоров’я існують - вкрай важливо, аби в майбутньому, такі послуги могли реалізовуватись у державних програмах за чітко визначеними вимогами. До того ж в нас досі не визначені вимоги до фахівців, які надають психологічну допомогу, що негативно впливає на якість такої допомоги та довіру до психологів.
❓Як зміни позначаться на діяльності психологів?
✅ Законопроєкт багато в чому зробить регуляцію роботи психологів більш зрозумілою і дасть “зелене світло” іншим важливим змінам, які наразі недоступні через прогалини в законодавстві, наприклад, дозволить змінити текст 199 Наказу МОЗ “Порядок застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу”. В законодавчій площині всі закони та підзаконні нормативно-правові акти мають бути узгоджені між собою. Відсутність термінології та прогалини унеможливлюють прийняття змін.
❓ Чи обмежує законопроєкт 9433 права психологів на проведення психологічного консультування чи психотерапії?
✅ Насправді ні, законопроєкт конкретизує, що наявність кваліфікації (яка присвоюється після завершення університетського навчання) є важливою базовою підготовкою, а також передбачає, що для надання послуг консультування чи психотерапії фахівець-психолог має пройти додаткове післядипломне навчання визнаному методу психотерапії (“додаткове навчання конкретному методу або формі надання психологічної допомоги згідно зі стандартами та програмами міжнародних організацій і спільнот, або за програмами, акредитованими цими організаціями, що підтверджується сертифікатом відповідної організації або наявністю такого фахівця у її реєстрі, або сертифікатом української організації, акредитованої такою міжнародною організацією чи спільнотою, або наявністю такого фахівця у реєстрі відповідної української організації”). Цю додаткову освіту і без того свідомо отримують більшість фахівців, наприклад вивчаючи КПТ, психоаналіз, гештальт-терапію інші загальновизнані методи психотерапії.
❓Чому важливо, щоб психолог мав базову освіту і додаткове навчання загальновизнаним методам психотерапії?
✅ В Україні, на жаль, більшість освітніх програм університетів за спеціальністю "психологія" не дають необхідних компетенцій для ведення психологічної практики. Психологи завершують університет і не володіють навичками психологічного консультування, не кажучи вже про психотерапію. Лише декілька навчальних програм включають в себе теоретичну і практичну підготовку за цим профілем. Тому, підготовкою психологічних консультантів і психотерапевтів по факту в Україні займаються недержавні організації, переважно асоціації, які є самоврядними організаціями.
Це правило дозволить врегулювати сферу надання психологічних послуг психологами та підвищити рівень якості послуг для споживачів, а також визнати поза законом тих фахівців, які здійснюють психотерапевтичне втручання без практичної професійної підготовки та тих фахівців, які завершили різної тривалості курси, втім не мають базової освіти, а від так кваліфікації психолога.
❓Чому я не можу навчатися консультувати і надавати психотерапію в університеті? Навіщо мені ще йти в якій спільноти чи навчатися післядипломно?
✅ Тому є кілька причин. Перша причина - тривалість навчання психотерапії та консультуванні у певному методі наразі визначається стандартами відповідних міжнародних фахових спільнот, і саме стандарти визначають, чому, скільки і як треба вчитися, щоб здобути відповідну кваліфікацію. Наразі більшість українських закладів вищої та післядипломної освіти цим стандартам не відповідають (частково тому, що не знають і не зацікавлені у них). Друге, у світі діє дуже жорстка система авторських прав, і всі психотерапевтичні методи є захищеними цими правами. Відтак, навчання певному методу психотерапії без відома і дозволу правовласників є порушенням законодавства ЄС або тих країн, де це право зареєстровано, і є злочином, який тягне за собою судові позови, штрафи та інші види покарань. Ситуація насправді аналогічна друкуванню книг без дозволу видавництва, або копіювання фільмів без дозволу кіновиробника тощо. Третя - знову ж таки, насправді можна так навчатися, якщо заклад вищої або післядипломної освіти отримає такий дозвіл від відповідної організації-правовласника, для чого він має проробити певну роботу із вивчення стандартів, залучення акредитованих викладачів певного методу психологічної допомоги тощо. Наразі в Україні такі прецеденти вже є і такі програми освітні наявні, наприклад, на магістерському рівні.
❓Невже асоціації тепер вирішують все, а дипломи втратили цінність?
✅ Ні в якому разі ні. Все вирішують самі фахівці, здобуваючи професію в університеті та підвищуючи власну кваліфікацію. Диплом - це базова підготовка спеціаліста, яка є необхідною. Часто без неї фахівець не може вступати до програм підвищення кваліфікації чи здобувати післядипломну підготовку у визнаному методі психотерапії. Де проходити додаткове навчання фахівець вирішує самостійно, як і обирає метод. Головне, що це має бути навчальна програма, яка акредитована міжнародним співтовариством (“згідно зі стандартами та програмами міжнародних організацій і спільнот, або за програмами, акредитованими цими організаціями”), а відтак відповідає європейським або світовим стандартам. Останнє дозволить фахівцю уникнути навчання “авторським” підходам з низькою (або відсутньою) доказовою базою та за потреби полегшить фахову інтеграцію в інших країнах, де ці методи визнають.
В Україні низка післядипломних навчань протягом багатьох років здійснюється авторитетними фаховими спільнотами (що юридично є громадськими спілками чи організаціями), які мають міжнародну акредитацію і добру репутацію серед колег. В даному випадку ні про яку “монополізацію” йтися не може, так як це різні організації, що представляють різні методи, які пропонують різні навчальні програми. Багато колег вже свідомо пройшли таке навчання і отримали статус психотерапевта чи консультанта в окремому методі. Також законопроєкт передбачає і проходження навчання в організаціях інших форм власності (наприклад, університетах). Головне, щоб програма відповідала вимогам.
❓Тепер лише громадським організаціям можна буде навчати психотерапії та консультуванні, а університети, інститути післядипломної освіти тощо залишаться осторонь?
✅ Знову ж таки, в жодному разі ні. У законопроєкті не вказується про виключний статус громадських організацій та спілок. Йдеться про “організації” якими можуть бути організації будь-якої форми власності, у тому числі й заклади вищої та післядипломної освіти. Для того, щоб диплом чи сертифікат такого закладу визнавався цим законопроєктом, їй слід привести свою освітню програму у відповідність до стандартів тієї міжнародної організації, методу якої цей заклад планує навчати своїх студентів, та отримати від такої організації відповідне посвідчення. Детальний і прозорий порядок визнання таких організацій (усіх організацій) буде розроблено і затверджено КМУ у прозорий спосіб, через обовʼязкове громадське обговорення та залучення професійної спільноти та користувачів послуг.
Наразі вже є кілька закладів вищої освіти, які вже провели таку роботу, або розпочали її, залучивши до освітнього процесу акредитованих у конкретному методі психотерапії фахівців та затвердивши свою освітню програму у відповідній фаховій асоціації.
❓А як щодо психологів закладів освіти, політичних психологів, організаційних психологів тощо? Їм теж треба буде додатково навчатися методам консультування чи психотерапії, щоб надавати консультації?
✅ Ні, не потрібно, якщо їхні консультації не стосуються психічного здоровʼя, адже законопроєкт 9433 пропонує зміни до трьох законів: Основи законодавства України про охорону здоровʼя, Закон України Про психіатричну допомогу та Закон України Про реабілітацію у сфері охорони здоровʼя. Вони не регулюють діяльність психологів поза межами системи охорони здоровʼя, а відтак, організаційні, політичні та інші психологи не підпадають під дію цього закону.
Діяльність психологів у закладах освіти регулюється Законом про освіту, у який цим законопроєктом жодних змін не вноситься. Відповідно до чинного Закону про освіту, статті 76 “Психологічна служба та соціально-педагогічний патронаж у системі освіти”, положення про психологічну службу затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Практичні психологи здійснюють психологічне забезпечення освітнього процесу та за своїм статусом практичні психологи та соціальні педагоги закладів освіти належать до педагогічних працівників.
Однак, у статті 53-3 пункту 3 цього законопроєкту зазначено, що “Порядок організації психологічної допомоги та перелік міжнародних організацій та спільнот, стандарти та програми яких визнаються належними для сертифікації у сфері психологічної допомоги затверджуються Кабінетом Міністрів України”. Тобто, функції, обов’язки, вимоги і порядок діяльності психологів у різних відомствах та сферах буде детальніше описано у відповідній Постанові КМУ, законопроєкт же встановлює загальну вимогу до таких фахівців на всіх рівнях.
❓А як щодо оплати за навчання? Виходить, що всі, хто хочуть робити консультування, психотерапію або надавати інші психологічні послуги, мають платити власні кошти за навчання? Це працює для приватної практики, а як щодо психологів у закладах охорони здоровʼя?
✅ Тут є кілька аспектів проблеми, які слід врахувати.
Перше, наразі й так укладена система суспільного договору, відповідно до якої психотерапії та консультуванню у певних методах психотерапії фахівців навчаються індивідуально у відповідних освітніх проєктах, які визнані міжнародними фаховими організаціями, ними акредитовані тощо. З цієї точки зору законопроєкт не приносить нічого нового, а лише фіксує те, що вже є.
Друге, саме завдяки цьому законопроєкту і формулюванню “організація” у широкому сенсі слова, і відкривається шлях для усіх організацій усіх форм власності, у тому числі закладам вищої та післядипломної освіти, привівши свої програми (або розробивши їх) відповідно до кращих практик і стандартів навчання конкретним методам психологічної допомоги, отримавши визнання у відповідної міжнародної організації, так само надавати якісні освітні послуги.
Третє, законопроект через визнання ролі фахових асоціацій, також може працювати у майбутньому на створення системи, при якій кошти за післядипломну освіту у сфері надання психологічної допомоги, “ходитимуть за фахівцем”, а не “за закладом”. Відтак, саме фахівці будуть визначати, якому методу психологічної допомоги і де навчатися.
❓За яких умов відповідно до законопроєкту 9434 надавач послуг можу бути притягнутий до адміністративної відповідальності?
✅ За умов, якщо людина поширює про себе недостовірну інформацію, наприклад, що вона є психологом, втім не має профільної освіти. У такому разі вона може бути притягнута до адміністративної відповідальності. У разі визнання її провини судом, на неї буде накладений штраф у розмірі від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн – 34 000 грн), у разі повторного порушення штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 000 грн).
Відповідальність також поширюється і на ЗМІ, які можуть просувати горе-фахівців.
Також відповідальність очікує і тих, хто надає послуги, не маючи для цього необхідної освіти і підготовки. В такому разі особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності. У разі визнання її провини судом, на неї буде накладений штраф у розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 000 грн), ті самі дії вчинені повторно тягне за собою накладення штрафу у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 000 грн).
Знову ж таки, не йдеться, наприклад, про психологів закладів освіти (практичних психологів), діяльність яких регулюється Законом про освіту, або інших психологів, звісно, якщо вони не здійснюють власне психотерапію, не маючи для цього відповідних компетенцій та навчання.
❓За яких умов відповідно до законопроєкту 9434 надавач послуг можу бути притягнутий до кримінальної відповідальності?
✅ За умови надання психологічної допомоги особами, які не мають такого права, якщо це спричинило тяжкі наслідки для особи (останнє має бути доведеним), яка звернулася за відповідною допомогою, карається виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Також передбачена відповідальність за те саме діяння, поєднане із поширенням особою, яка його вчинила, недостовірної інформації або тверджень про наявність у неї права надавати психологічну допомогу, - карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років.
