01/10/2025
Всі ми бачили анатомічний атлас людського тіла. Вентральна вісь, дорсальна площина, латеральна поверхня. Досконале, пропорційне тіло. Як легко припустити, що ми сприймаємо власне тіло таким самим, як на глянцевих сторінках атласу, проте психоаналітична практика свідчить про зворотне.
Часом тіло стає тягарем, вмістищем гріха і нечистот. Тіло обмежує, обтяжує, викликає огиду та зневагу. Його хочеться позбутися, принизити, знищити або забути.
В інших випадках тіло напроти ніби не існує. Людина відчуває себе примарною, наче існуючою поза матеріальним простором. Наявність власного тіла тоді дивує, збиває з пантелику: що це - голод, спрага, бажання? Чиї ці відчуття? Чому це відбувається?
А часом людина не відчуває тіло як своє власне. Воно стає провідником, сполучною ланкою з Іншим. Людина переживає болісне, неминуче злиття, і тоді тіло заселене, захоплене Іншим. Це тіло потрібно відвоювати, забрати, модифікувати настільки сильно, щоб зробити на ньому відбиток своєї самості.
Я люблю мистецтво за те, що воно не обманюється існуванням ідеальної реальності, а зображує те, як людина справді бачить себе і світ. Це єднає мистецтво з психоаналізом, який спирається перш за все на психічну реальність.
В каруселі кілька цікавих прикладів того, як людська тілесність зображена в мистецтві.
#тіло #мистецтво #психоаналіз #психологонлайн #психотерапія #тілесність #психотерапіяонлайн