05/06/2025
ДРАТУЮСЯ, ЗЛЮСЯ, НЕНАВИДЖУ.
ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ВЛАСНОЮ АГРЕСІЄЮ
Усі без винятку люди – агресивні за своєю природою. Хоча б тому, що ми маємо зуби і ми їмо м'ясо. Якщо хтось вам каже "я не агресивний" або "агресивність мені чужа" - не вірте йому. Агресивні усі.
Інша річ, як ми нашу агресію використовуємо і що нею називаємо.
У нашому суспільстві часто агресію називають чимось поганим, руйнівним, неприпустимим у людських стосунках. Я хочу цьому заперечити.
Агресія – це будь-яка людська активність. Будь-яка. Навіть мій погляд на іншу людину чи щось сказане їй - це буде елемент вираження агресії, моєї до неї активності. Агресія завжди говорить про нашу потребу, про те, що я чогось хочу.
Що таке агресія
Спочатку слово «агресія» перекладається як «йти до, наближатися» - тобто рухатися до чогось, докладати зусиль і вкладати енергію, щоб щось отримати, взяти, якось змінити навколишнє середовище так, щоб воно було мені «їстівним» та цікавим. Простий приклад прояву агресії – коли ми чистимо яблуко від шкірки чи робимо салат. Хочу яблуко без шкірки, хочу їсти не окремі овочі, а порізані, перемішані, заправлені соусом, мені так смачніше!
Те саме і у стосунках з людьми – хочу, щоб стосунки, контакт з іншою людиною, був для мене цікавий, насичував та задовольняв мене.
Здорова агресивна поведінка передбачає вираз контактної чи дентальної (від слова "дент" - зуб) агресії. Тобто коли ми намагаємося добитися чогось іншого і взяти собі те, що хочеться.
"Ні, дайте мені не ту шапочку з синім помпончиком, а ось цю з білим!", "Ні, відріжте мені не половину торта, а четвертину!", "Загорніть мені хліб не в целофановий пакет, а в паперовий!". Ось прості приклади здорової дентальної агресії, коли я (контактуючи з іншим) докладаю зусиль, щоб задовольнити своє бажання.
Багато з форм у створенні та підтримці близьких відносин – прояви саме дентальної агресії: «Чи правильно я тебе почула?», «Чи це ти хочеш?», «Я мала на увазі інше», «Вислухай мене, будь ласка» – щоб зустрітися з іншим у діалозі, почути і бути почутим, необхідні контактні зусилля.
Еволюція форм здорової агресії в людини
Коли дитина народжується, вона, по суті, не агресивна. Ця форма розвитку агресії називається перинатальною - тобто, дитині не потрібно робити майже ніяких дій щодо задоволення своїх пореб, адже вона - продовження іншої людини і всю відповідальність за неї несе інший.
Далі розвивається сосункова форма агресії – потрібно докладати мінімальну кількість зусиль – смоктати, перетравлювати та зригувати.
Різцева (дентальна агресія) - дитина може відкушувати. Чим твердіша їжа, тим більше зусиль потрібно докладати. З'являється здатність добувати, наполягати, не погоджуватися.
Найзріліша форма контактної агресії – це молярна агресія (від назви більш зрілих корінних зубів – молярів) – це здатність до перемелювання їжі, а також диференціації – те, що потрібно залишаю, а що не потрібно – викидаю. Саме існування такої форми агресивної поведінки говорить про зрілість особистості, її можливості розділяти, що і як важливо отримувати, що з набутого - підходить, а що - не підходить.
Всі люди можуть мати різний ступінь зрілості агресії в різному віці. Зріла форма агресії говорить про зрілість особистості, її сепарованість від інших та можливість задовольняти свої потреби самостійно.
Коли активність – заборонена
Припустимо, коли ми були маленькими і тільки вчилися виявляти агресію (ту саму різцову-дентальну), це могло бути незручним для наших батьків. Адже відразу ми, звичайно, не могли усвідомити своє бажання, чітко і зрозуміло про нього сказати (як дорослі).
Ми, швидше за все, нили, кричали, плакали, били іграшкою по столу чи лізли у бійку. Тому що хотіли чогось досягти, чогось «смачного», чогось «нами бажаного», а нам, наприклад, цього не давали або давали зовсім не те.
І батьки могли нам забороняти так себе висловлювати. Соромити і зупиняти нас, причому, не пояснюючи, що до чого, а просто однією фразою - «перестань кричати!» або «що ти, як дурень, тут носишся?!», «Не розумієш, що треба зачекати?!».
А ми не розуміли, кричали і гасали, як дурні. І відчували при цьому що? Що ми, наприклад, - погані та недоречні для мами. І для того, щоб мати була задоволена і ділилася з нами своїм теплом і привітністю, потрібно перестати бути активним і агресивним, а стати тихим, зручним і слухняним. І тоді мати заспокоїться.
І, виростаючи, ми також залишаємося тихими та слухняними, і, звичайно ж – незадоволеними, присоромленими чи винними за те, що хочемо від цього життя чогось більшого, ніж маємо.
А від довгих років стримування себе, хтось міг затаїти величезну образу і навіть ненависть! До тих, хто ось так одним махом змушував нас бути зручним та слухняним і зовсім не дозволяв бути спонтанним.
І цю образу і ненависть ми можемо несвідомо виявляти (а іншого шляху не буде) у вигляді вже зовсім іншого виду агресії - саме руйнівного її виду. Агресії анігіляційної - тобто тієї, яка спрямована не на отримання бажаного, на руйнування та знищення об'єкта, що викликає дискомфорт.
Усі війни, терракти та інші страшні речі, по суті, побудовані на анігіляційній агресії – енергії помсти, ненависті та руйнування. Колись ця енергія могла бути мирною і контактною, але в результаті довготривалого стримування, тотальної зупинки у виразі себе, перетворилася на силу, що вбиває...
Так само і у відносинах. Якщо дентальна агресія спрямована на те, щоб контактним способом отримати саме цю шапочку саме з таким помпончиком (потрібний шматок торта, хліб у паперовому пакеті) від іншого, то анігіляційна – на те, щоб по суті відкинути та знищити того, хто пропонує не ту шапочку (ріже не той торт і загортає хліб не в такий пакет).
І саме анігіляційна агресія, ненависть до іншого, є руйнівною для відносин. І основне почуття, на якому вона може бути заснована - це почуття жаху, жаху поглинання мене цим іншим, від якого я тотально залежу (як колись залежав від мами, що забороняє нити, кричати та носитися по квартирі). По суті, люди, які не були підтримані у вираженні контактної агресії, виростаючи, можуть бути небезпечними та загрозливими – адже весь світ сприймають як маму, яка забороняла бути справжнім, контактним та агресивним.
Агресія, спрямована на себе
Один із способів бути не-агресивним та зручним – це спрямовувати всю свою агресію на себе. Шляхи два - або постійно хворіти і страждати від психосоматичних захворювань, або - весь час бути у всьому винним (і хворіти на психосоматичні захворювання).
Якщо дитина чула фрази на кшталт «Досить!», «Нічого в тебе не болить», «Ну і ніжня!», «Терпи», «Перестань», «Ти повинен», «Сам винен», «Бач, чого захотів!» і т.п. - це прямий шлях виростити хворого, вічно нещасного і за все відповідального чоловіка або жінку.
По суті, всі види залежної поведінки (вживання алкоголю, наркотиків, адреналінова залежність, психологічна залежність від відносин і т.п.) – це, по суті, і є напрямок агресії на себе, на знищення себе – як фізично, так і психологічно.
Форми вираження агресії
Зазвичай агресивність у контакті ми реалізуємо, переживаючи різновиди почуття агресії.
Роздратування - дифузне, поки що безадресне переживання, коли не зовсім зрозуміла ситуація, неясно хто чи що саме приносить дискомфорт. Енергія напруги зростає, але поки що не переходить у дію.
Злість - адресне переживання деякого внутрішнього збудження та активності, спрямованого на об'єкт контакту, зменшення дистанції, задоволення потреб чи зміцнення кордонів.
Лють - дифузний агресивний, афективний стан сильного гніву, якому немає напряму, кордонів і контролю. Це афективна незріла реакція (характерна для дитячого віку), коли емоції некеровані та звернені до когось всемогутнього, надвладного, надзначущого, а не до конкретної людини в реальному контакті.
Ненависть – також афективна реакція, основна мета якої – зруйнувати, знищити себе чи зовнішній об'єкт.
Прикрість - злість, змішана з болем втрати. Це почуття пов'язане з чимось, що залишилося у минулому, з переживанням втрати – власних очікувань, стосунків, бажаного.
Непрямі (маніпулятивні) форми агресивної поведінки
Те, що часто трапляється, коли контактний потік агресії заблокований, і ми змушені задовольняти власні потреби, застосовуючи непрямі способи поводження з іншими людьми, не просячи і не заявляючи прямо чого я хочу (витримуючи при цьому ризик відкидання), а змушуючи іншого зробити мені це нелегально, граючи з його почуттях.
Почуття провини - напрям контактної агресії, призначеної іншому, на себе, який спирається не так на власну потреба, але на мораль. Тобто я – винен, а він, інший – правий. Таким чином, відповідальність за задоволення моєї потреби лежить на цьому іншому, який має рацію!
Образа – блокована агресія, яка передбачає мою незначущість і – навпаки – важливість, значимість іншого поряд. Що в мене ніби сил роздратуватися на нього не вистачає, адже я дуже боюся його втратити. І тоді я змушую його відчувати почуття провини (за законом полярностей) і піклуватися про мене (слабкого), задовольняючи мою потребу.
Заздрість – складне переживання, що складається зі злості, інтересу та сорому. У заздрості завжди є те, що я бажаю (у того, кому заздрю), а також порівняння себе з ним та виявлення своєї неспроможності поряд із ним (сором). Саме компонент сорому зупиняє у досягненні бажаного та присвоєння власної важливості та значущості (я теж гарний!).
Нудьга - переживання втоми та занепаду сил як реакцію блокування усвідомлення агресії. Тобто я ніби не розумію, що я насправді злюся зараз, а натомість переживаю нудьгу, розсіяність. Отже, я не в контакті із власною потребою, не знаю, на кого злюсь і що від нього хочу , а просто «залежу» в ігноруванні цього переживання.
Депресія - придушення будь-яких видів контактної агресії - агресії, люті, ненависті, напрям цієї енергії всередину на себе і переживанні глибокого занепаду сил, до втрати сенсу життя.
Психосоматичні прояви та симптоми – способи організувати своє життя так (придушити агресію), щоб отримати бажане задоволення потреб через хворобу.
Терапія агресивної поведінки
Звичайно, в терапії ми прагнемо усвідомлювати ті способи задоволення потреб, які у нас є, ті способи вираження агресії, яким навчені, і при необхідності шукати більш ефективні, зрілі способи, здатні дати нам набагато більше, ніж, скажімо, маніпулятивні.
Дуже часто ми без допомоги психотерапевта не усвідомлюємо і не розуміємо, як саме ми щось робимо, досягаємо, здобуваємо. Зазвичай способи задоволення потреб не усвідомлені та доведені до автоматизму. Ми лише можемо переживати деяке страждання через їхню недосконалість, коли отримуємо якийсь не той результат.
Завдання терапії - підтримати жвавість, усвідомленість і, звичайно, пошук більш зрілих та адаптивних форм життя клієнта, форм вираження агресії, способів формування власних кордонів, навички диференціації - що я можу отримати, а що - ні, у що варто вкладати сили (і які ), а у що - не варто. Що - "їстівне" мені в контакті з іншим, а що - "не їстівне" і як його не їсти, а якщо з'їв, то як виплюнути.
По суті, агресія - це те, чим ми живемо, та сама енергія, якою ми розпоряджаємося в житті, і від якості поводження з якою дуже залежить якість нашого життя, задоволеність, емоційне тло, яке ми відчуваємо щодня і від чого переживаємо наповненість.
Олена Мітіна
