kro.valska

24/03/2024

Спорт - навіщо? Здоров'я чи зовнішній вигляд?

NB! Доречі, правильно вживати термін фізична активність/фітнес. Адже, у професійному колі лікарів та спортсменів, спортом називають виключно професійні заняття.

Подумайте і дайте відверту відповідь на питання:
"Для чого я займаюсь фітнесом?"

Заради:
- гарної попи/пресу/ніг?
- щоб схуднути/сплатити калорії?
- щоб не набрати вагу/втримати її?

Чи для того, щоб:
- зберігати своє тіло спроможним бути рухливим і гнучким?
- щоб почувати себе якомога краще впродовж процесу дорослішання/старіння?
- щоб спокійно підійматися сходами без болей і віддишки?
- зберігати і нарощувати силу м'язів, та вберегти суглоби від травм?
- щоб бути сильною?

Це важливе питання на яке варто дати відповідь. Адже воно визначає, що саме ви ставите в пріорітет своїх занять: зовнішні фактори чи внутрішні.

Я порівнюю себе з іншими? Йду до своєї мети у зовнішності? Хочу відповідати якимось стандартам чи чиїмось очікуванням? Що мною керує?

Чи моїм орієнтиром є власне самопочуття і сигнали свого тіла? Що я щиро хочу для себе? Чи це "прикриття" того факту, що насправді я займаюся заради зовнішності/статусу/голосу рхп? Чи я щиро люблю, те чим займаюсь?

Наразі, після своїх багато численних спортивних травм, я нарешті приходжу до другого варіанту.

І знаєте що? Насправді, це доволі важко. Витримувати цю межу і дослухатися виключно до тіла, а не до своїх амбіцій.
Також, помічаю, що навколишнє середовище також періодично нагадує про те "як має бути" і про те, що "мій темп (реабілітації) значно повільніший, ніж зазвичай".

Помічаю, що прямо прикладаю зусилля, щоб не зливатися з цією ідеєю і пам'ятати, що найкращим орієнтиром є моє тіло. І що всі, отримані мною травми, ставалися саме через моє ігнорування сигналів тіла про те, що варто зупинитися.

А у якій команді ти?

20/03/2024

Останніми днями, мені нарешті вдалося чітко усвідомити ці поняття, не головою, а тілом 🌿

19/03/2024

Пост-знайомство 🌿

Привіт, мене звати Анна. Я психолог та психотерапевт, що працює у гештальт-підході.

Моє знайомство з психологією почалося з власного клієнтського досвіду.
Я звернулася за допомогою до психіатра/психотерапевта, бо на той час, страждала розладом харчової поведінки більше 6 років.
Я була виснажена. Психотерапія була моєю останньою "соломинкою", яка виявилась рятівною.

Ідея дослідження себе дуже мене захопила. Тому, паралельно з терапією, я вступила до Київського Гештальт Університету.

Якщо б 10 років тому мені хтось сказав, що я знайду себе, як психотерапевт, я б розсміялася і покрутила пальцем біля скроні. Але, схоже, наразі це так :)

Бути психотерапевтом для мене - це ковток свіжого повітря, місце де я можу реалізовувати важливі для себе здібності: вміння слухати, аналізувати та бути живою.

Що зі мною можна?

🔹 Будувати тривалі клієнт-терапевтичні стосунки (3+ місяці).
🔹 Брати консультаційні послуги (до 10 зустрічей).
🔹 Запрошувати, як ведучого тематичних лекцій, майстер-класів.

З чим працюю?

🔸 кордони (визначення власних кордонів та навичка їх окреслення для інших)
🔸 стосунки з собою та оточенням
🔸 чутливість (навичка чути і відчувати себе, свої потреби, своє оточення)
🔸 тривога та депресія
🔸 аутоагресія та складності у прояві агресії у навколишнє середовище
🔸перфекціонізм та эсамооцінка
🔸пошук себе, свого призначення, місця у житті
🔸 РХП та навчання інтуїтивному та усвідомленому харчуванню
🔸втрата
🔸переживання пов'язані з війною, імміграцією

ЛГБТ френдлі

Мова спілкування 🇺🇦 🇬🇧 🇷🇺

Досвід 🎓

- консультант РХП центру
- ведуча тематичних та терапевтичних груп
- 500+ годин навчання гештальт терапії
- 150+ годин навчальних семінарів по роботі з РХП, депресією, нарцисизмом, травмою, ПТСР.
- 250+ годин особистої терапії: індивідуальна та групова.
- участь у інтенсивах.
- нервова анорексія, орторексія та компульсивні переїдання в анамнезі
- постійне навчання та розвиток у психології з 2018 року.

📍 Київ/онлайн

Запис та деталі, щодо співпраці за посиланням у шапці профілю або Direct 💌

14/02/2024

Обирай валентинку собі коханому 💋😉

01/02/2024

10/01/2024

Що таке Гештальт-терапія?

Гештальт-терапія – напрямок спрямований на те, щоб людина навчилася розбиратися в собі, усвідомлювати всі витоки та причини свого внутрішнього дискомфорту та навчитись краще вибудовувати стосунки з собою, з іншими та зі світом. Нам неодноразово доводилося чути такий вислів як: «мені треба закрити гештальт» або «я маю незакриті гештальти в цій темі».

Незакритий гештальт – це актуальна, не вирішена особистісна потреба людини, котра не мала місця чи можливості бути задоволеною в той чи інший період чи момент життя. До прикладу, молода пара пройшла через розлучення, але один з партнерів досі не прожив і не відпустив минулі стосунки, не проговорив емоції чи почуття, котрі були важливими в парі на той момент. Саме тому Гештальт-терапія спрямована на усвідомлення, її основний фокус уваги направлений на переживання, відчуття, емоції та невирішені потреби, які за ними стоять.

🔸Кому найкраще підійде Гештальт-терапія?

Оскільки головний фокус Гештальту на потребах та почуттях, цей підхід найкраще підійде тим, хто хоче навчитися усвідомлювати власні бажання, не може зрозуміти власні потреби, постійно застрягає в минулому або фантазує про уявне майбутнє, тривожиться з приводу неусвідомлених страхів чи бажань, проживає внутрішній конфлікт.

Гештальт працює у великій мірі з емоційною сферою клієнта, з різного роду емоційними труднощами, саме тому він буде актуальним якщо у вас присутні: пригнічені емоції, замкнутість, скутість, мінливий настрій, відсутність емоцій, спалахи агресії, депресивні стани, страхи і фобії, почуття провини, ревнощі, напади смутку, переживання горя, конфлікти і конфліктна поведінка, зради, втрати, травматичні події, складнощі в соціалізації та близьких стосунках, пошук свого шляху і покликання, самореалізація та інше.

08/01/2024

❤️

25/11/2023

Чи є різниця між голодом і апетитом?

Чи можливо це одне й те саме?

Давайте розбиратись!

Голод - фізіологічне відчуття. Виникає після того, як людина (чи інша жива істота :) ) тривалий час не вживала їжу.

Впродовж того, як наш бак з паливом починає спустошуватися ➡️ відчуття голоду поступово зростає.

Це всі спектри відчуттів між «відчуваю, що є місце у шлунку для чаю» до «готова з’їсти слона».

Голод, як правило, зникає після прийому їжі, та може бути задоволений різними видами їжі, яка відповідає вашим вподобанням.

Тобто голод - це внутрішній сигнал тіла для того, щоб сказати своєму господарю:"Слухай, друже, час поповнити запаси енергії".

Кожен з нас народився зі здатністю відчувати голод.

У свою чергу, апетит - раптове бажання зʼїсте щось конкретне. Може прийти у будь-який момент, незалежно від того скільки часу пройшло після попереднього прийому їжі. Супроводжується слиновиділенням, збільшенням шлункового соку.

Це такий товариш, що приходить і йде, коли йому заманеться. Наприклад:

Після ситного обіду я прогулююся містом, і проходжу повз пекарню. Звідти пахне запашною випічкою. Я відчуваю цікавість до цього закладу, моє слиновиділення збільшується, з'являється бажання зайти подивитись, що там продається та, можливо, обрати собі якийсь виріб до кави. Хоча, 2 хвилини до цього, я була сита і не відчувала бажання з’їсти десерт.

Або

Сьогодні на роботі посварилися з колегою. Розболілася голова, почало нудити. На обіді випила тільки чаю, бо геть «нічого не лізло» усі думки були тільки про цю сварку…

Тому, наприклад, під час хвороби люди часто худнуть, бо немає того самого бажання їсти - «апетиту», при тому, що живіт може буркотіти і простити їжу.

В ідеалі, коли голод підкріплюється апетитом, а задоволення апетиту без голоду - не щоденна історія. Проте, це справді не завжди так. І є багато нюансів...

Було корисно? 🧐

12/11/2023

Любити просто, а не за щось.

Концепція, яку я розумію через голову, але не розумію тілом.

І я наче відчуваю це до інших, але коли це стосується ставлення оточення до мене, мозок видає помилку 404.

Бути кращою. Найгарнішою. Найсмішнішою. Веселішою. Самостійною. Сильною. Ідеальною. З найкращими хлопцем у компанії.

Такі слова я добре розумію.

Людина з нарциссичним ядром. Скільки себе пам'ятаю, бачила світ тільки через цю призму.

Безумовна любов. Коли люблять просто так, бо я є.
Коли хворою, безпомічна.
Коли готові піклуватися. Бути поруч. У болі. Радості.
Фінансово забезпечувати, кормити, допомагати.
Просто так. Бо я є.

Незрозуміло. Незвично. Страшно.

Коли роздивляюся навколо, бачу що такі люди є у моєму житті. Їх не мало.

Але в голові всеодно виникають питання: "Чому?", "За що ж все таки?", "А хіба так буває?", "Як довіритися?", "А раптом покинуть, підведуть?". Так і хочеться не розслаблятися.

Тримаю в голові:
"Відповідальність за моє життя - тільки на мені. Я не мушу спиратися так сильно на оточення. А раптом вони пропадуть/відмовляться/втомляться, тоді що? Я маю мати змогу виживати сама!".

Але схоже по-іншому зараз ніяк. Вчуся брати любов, допомогу, бачити, що для любові ВЖЕ достатньо того, що Я Є.

Новий досвід. Важкий досвід. Його викликала неспроста ситуація у моєму житті. Поки що не знаю, що буде, але точно знаю, що він перевертає на глибинному рівні мій погляд на життя на 180°, і це важливо.

І дякую всім, хто супроводжує мене на цьому шляху.

11/11/2023

Слова, що торкнули мене сьогодні.

Поділитися, довіритися, розділити, зустрітися - те, що допомагає знижувати напругу болі. І згодом розряджає її.

Біль, що переживається на самоті - ізолює, закриває від світу. Дає відчуття одинокості, розгубленості, страху. Ще більше поглиблює у проблему.

Вкотре переконуюсь, що надійні люди поруч - скарб. Сім'я, стосунки, терапія, колеги - люди, з якими можу бути почута і розділена у своїй болі 💔

А бути відкритою до людей і почати чути/вірити/звертати увагу на їх зворотній зв'язок, дала мені можливість багаторічна особиста робота у клієнтському кріслі.

Це не легко, але можливо.

15/09/2023

Розчарування

Час від часу, кожен з нас стикається з цим почуттям. Для мене почуття розчарування про те, що не здійснилося, але дуже очікувалося.

Те про те, про що я мріяв, жадав, хотів, до чого прагнув, але, що не мало змоги здійснитися.

Тілесно я це відчуваю, як порожнечу всередині. Вона виникає різко, у відповідь на ситуацію, коли я усвідомлюю, що бажане не здійсненне наразі або ніколи.

Порожнеча всередині може супроводжуватись агресією, злістью, сльозами, пригніченим настроєм, апатією.

Що я можу зробити?
🔸 замкнутися в собі
🔸 образитися
🔸 накричати
🔸 зробити різні компульсивні дії: спорт/шопінг/їжа/відмова від їжі і т.п.

Це все - нормально, допоки це не приносить дискомфорт мені, або моєму оточенню.

Наші реакції зумовлені як нашою завченою у продовж життя поведінкою так і ступенем розчарування.

Наприклад, для мене лікувальна пігулка у цьому випадку - побути з цим, зі своїми почуттями, поусвідомлювати їх, поділитися ними з кимось, прожити їх.

Зазвичай, після цього йде наступний стан. Стан прийняття та бачення нових можливостей.

Я бачу цей стан, як суміш горя за нездійсненним та збудження перед новим, що стало можливим.

Він надихаючий для мене. Тут я усвідомлюю, що навіть навжачше, що з нами стається у житті не "за що?", а "для чого?".

13/09/2023

Інтероцепція – це здатність сприймати внутрішні тілесні стани та відчуття. Це те, як людина чує своє тіло.

Інтероцептивна чутливість дозволяє відстежувати і розпізнавати зміни в тілі і навколишньому середовищі. Це такий собі орієнтир від нашого тіла про те, що важливо зараз, чого хочеться чи не хочеться, чого я потребую у даний момент чи період часу.

Часто, ці відчуття у нас притуплені. Чому?

🔸Стрес. Наше тіло завжди обирає найважливіше для його виживання. Іноді це відключення усіх відчуттів та почуттів, адже ресурсу впоратися з ними немає.
🔸Висока чутливість. Для гіперчутливих людей характерно регулювати себе через "закритість" до сигналів тіла на внутрішні процеси та оточення.
🔸Звичка ігнорувати. Ніхто ніколи не розповідав, що відчувати це важливо. Що людина не тільки мозок, а й тіло.
🔸Спотворення образу тіла, дієти, покладання на думку інших, ідея що хтось знає краще як мені жити/харчуватися і т.п.

Її розвиток важливий як для людей з розладами харчової поведінки так і для клієнтів з іншими запитами. Адже, це те, що дозволяє жити таке життя, яке найбільше підходить конкретно вам. І такому випадку, є великий шанс прожити найщасливіше з можливих життів.

Робота з образом тіла і самокритикою, в цьому контексті, особливо важлива, так як негативна оцінка значною мірою впливає на здатність чути своє тіло і отримувати від нього відповіді. Люди, у яких є прийняття своєї тілесності, відповідно, краще відповідають на ці сигнали.

Для мене, гештальт-терапія слугує цінним інструментом для її розвитку. Адже, у роботі гештальт-терапевт приділяє велику увагу тілесним відчуттям, сигналам, рухам та іншим проявам клієнта. Саме це було однією з цінностей цього підходу для мене.