18/11/2025
Чому не стає легше з дитиною після року. А може стає. Здається стає. Я не знаю як буде з вами і що відчуєте саме ви.
⠀
Але хочу поділитись що відчуваю я.
⠀
Я багато писала про материнство з боку своїх почуттів і емоцій в перший рік. Погортайте, може воно вам буде цінно, особливо якщо ви зараз тільки от от мама. Останнім часом "притихло" ось це бажання говорити багато.
⠀
Ти ніби вже звикаєш і повністю зливаєшся з цією роллю. Роллю мами. Бути комусь опорою, найважливішою людиною. Звикаєш робити те що раніше для тебе було не звично. Це від приготування їжі і лоточків до тисячів відчуттів "обожнюю безмежно" і почуттів злості і тривоги коли злишся на неї. Потім злишся на себе.
⠀
Моя дитина в два вже не потребує так багато фізичної підтримки. Вона сама їсть, майже сама одягається, сама йде на горщик і каже що їй треба. І вже 3 місяці ходить в садочок. Ми пробуємо будувати рамки, які допомагають зменшити кількість незапланованих істерик і ниття, але воно не завжди працює, ясно що
⠀
Мені складно переживати істерику на 15+ хвилин. Особливо десь не вдома. Бо а "що скажуть люди" таки живе всередині мене, як би я не старалась вигнати це
⠀
Але я згадую як було складно в перший рік і таки так. Мені легше. Мені сильно легше
⠀
Відчуття і бажання "надолужити втрачене" чи то "просто відкладене, але воно все одно вже десь залишилось позаду, десь ти залишилась позаду. Хоч ти і розумієш важливість і правильність свого вибору на той час
⠀
Ось це увірватись з головою в доросле життя, професійне життя воно часом виснажує вкрай. А ще десь на пів шляху ти розбиваєш лоба об напів кригу. Коли "треба залишись вдома бо захворіла" чи коли тривога і садок не приймає.
⠀
І ти знову ніби робиш крок назад. А ти вже граєш в зовсім іншій лізі. Лізі дорослих мам, без емоційних знижок на немовля.
⠀
А ще фізична втома. Вона ж накопичується. Чомусь ця доросла дитина після року теж може мати поганий сон і ти разом з нею.
⠀
І ти гонишся вперед з бажанням хоч би наздогнати інших. І якщо це не працює тобі боляче.
⠀
І ти просто тупо втомилась.
