Альона Добролюбова

17/05/2025

Обидва варіанти можуть бути слушними — залежно від:
• Типу емоційного вибуху (гнів, сльози, істерика, «кам’яна стіна» тощо)
• Рівня безпеки й довіри в парі.
• Ресурсного стану обох партнерів у моменті.
• Історії стосунків (чи є досвід насильства, травм, зради тощо).

🧷 Контейнуєш — коли можеш і хочеш:

Контейнерування (бути поряд з партнером у його емоційному штормі, слухати, підтримувати, не тікаючи) — це дуже цінна здатність, яка зміцнює стосунки, якщо:
• Ти сам/сама в стабільному стані.
• Емоційний вибух не руйнує тебе.
• Партнер у цьому не руйнує тебе (словесно, фізично, емоційно).
• Є довіра, що це не перетвориться на звичну динаміку “один кричить — інший тримає”.

🧠 Важливо: контейнує не обов’язково той, хто «сильніший». Це просто вибір — бути поруч із емпатією, не рятувати, не знецінювати, не нав’язувати вирішення.

🧯 Береш паузу — коли це збереження:

Пауза — теж турбота, якщо вона:
• Подається не як уникнення, а як спосіб регулювання себе і стосунків.
• Виглядає як: «Я бачу, що тобі важко. Я хочу бути поруч, але зараз починаю втрачати рівновагу. Давай я повернусь через 30 хв, і ми поговоримо».
• Не стає формою емоційного віддалення або каральної тиші.

🧠 Іноді це єдиний безпечний вихід — якщо є ризик ескалації, або один із партнерів у сильному перенасиченні.

⸻

⚖️ Ідеально — коли партнери можуть домовитись заздалегідь:

«Що ми робимо, коли один із нас на межі? Як кожен з нас найкраще відновлюється? Чи ми домовляємось про стоп-сигнал/паузу/місце безпечної емоційності?»

Такі домовленості — як плани евакуації під час пожежі. Коли вже палає — краще не вигадувати на ходу.

14/09/2024

«Визнавати, що смуток існує і намагатись перетворити його на мистецтво, зцілення, інновації, будь що з того, що здатне живити душу.
Якщо не трансформувати сум і тугу у щось інше, ми можемо вилити її на навколишніх через насильство, домінування, знецінення.
Але щойно зрозуміємо: усі люди знають або рано чи пізно дізнаються, що таке втрати і страждання, можемо розвернутися обличчям одне до одного.»
З книги Сьюзен Кейн «Цінність смутку»

Обкладинка: .ua

16/06/2024

Вміння тимчасово виносити свою потребу за дужки, не забуваючи про неї, є принциповим для стосунків.
Це дуже різниться від витіснення своїх бажань і повного злиття з партнером/кою.
Це зовсім інше, ніж імпульсивне слідування всім своїм бажанням без огляду на кордони і почуття партнера/ки.
Тут і зараз я ставлю НАС в пріоритет, а пізніше я повернусь до своєї потреби і знайду для неї прийнятну форму. Як людина, що відкладає виделку, поки грають музиканти, бо цінує мистецтво, хоча й відчуває голод. Вона поїсть за 5 хвилин, а зараз слухає музику і виказує повагу до тих, хто грає.

#стосунки #разомчиокремо

Ph: Vadym Devule

07/04/2024

Якщо всупереч відмінностям двом Я вдається знайти хоч якесь спільне МИ і побудувати навколо нього міцну конструкцію, їх відмінності йдуть у способи – можемо так, а можемо інакше.
Це частіше вдається тим Я, що добре сепарувалися від батьківських сімей.

#парне #разомчиокремо

Фото: Rainier Ridao

08/03/2024

Свободи і рівності нам незалежно від гендеру. Бо залежність часто ходить попідруч з насиллям, а свобода все частіше – з щастям.

29/01/2024

У Нарциса, звичайного побутового без розладу особистості, а такого, що живе в кожному із нас, є два шляхи.
Перший – це шлях Доріана Грея з роману Оскара Вайлда. Продовжити гойдатись від грандіозності до нікчемності і стати мертвою душею в живому тілі.
Другий – шлях Наркіса Григорія Савича Сковороди. Від самомилування раптом зайнятись самопізнанням і стати глибшим, додати своїй душі життя.

Photo by Jovis Aloor

23/01/2024

🤱 «А коли народжувати плануєте?». «Ну, перший є — тепер час і за другим». «Дав Бог зайчика — дасть і травичку»… Слова, знайомі чи не кожній/-ому з нас. Спонукання до вагітності — це не завжди невинне (хоча й непрохане) втручання в особисте. Іноді такі розмови є першими дзвіночками репродуктивного насильства.

Репродуктивне насильство — будь-які дії, що так чи інакше обмежують репродуктивні права людини. Діапазон їх доволі широкий:

🚩 заборона на аборт;
🚩 примушування до зачаття;
🚩 недотримання домовленостей щодо контрацепції в парі: зняття презерватива під час сексу, обман про вживання контрацептивів тощо;
🚩 неповідомлення про ЗПСШ;
🚩 маніпуляції або шантаж щодо запліднення та вагітності («Не народиш мені сина — піду від тебе», «Або я вагітнію, або шукаю іншого чоловіка» тощо);
🚩 загальні шкідливі упередження та психологічне цькування одного/-ієї або обох у парі.

Важливо розуміти, що чинити репродуктивне насильство може не лише родина, а й, наприклад, медичні працівники/-ці. Особливо це стосується гінекологів/-инь, які розпочинають огляд зі слів: «Ну що, коли народжуємо?». Або ж пояснюють будь-які проблеми зі здоров’ям жінки відсутністю дітей. Єдине запитання, яке у такому контексті може поставити лікар/-ка: «Які у вас репродуктивні плани?». А решта, зокрема й залякування ускладненнями під час вагітності після певного віку, або заклик «народити для здоров’я» — це репродуктивний тиск.

А ви зіштовхувалися з репродуктивним насильством? 👇

16/11/2023

Завжди чесно кажу клієнтам, що збереження пари не є метою сімейної терапії. Метою сімейної терапії є розвернути партнерів обличчями один до одного.

І якщо пара вирішує розійтись, то головне для мене як для терапевтки, що роблять вони це не через те, що не чують одне одного, а саме через те, що чують. Сміливо та з повагою помічають різність цінностей, через яку розходяться, і так само з повагою і розумінням йдуть жити окреме життя, де після гіркоти приходить вдячність.

Photo by Priscilla Du Preez

26/10/2023

Тому поєднуйте сімейну терапію із індивідуальною. Але в різних фахівців :)

04/07/2023

В Україні, на відміну від північно-східного сусіда, існують законні інструменти захисту постраждалих від домашнього насилля. Якщо вас кривдять, не вагайтесь, зверніться за допомогою!

Ганна прожила у шлюбі багато років. Майже увесь час терпіла образи, невдоволення з боку чоловіка, що переростало у скандали та фізичне насильство.

30/06/2023

Є два популярні способи будувати особисті кордони:
📑Інструктаж: ще на березі видаю детальну інструкцію «так зі мною можна», «а ось так ні, не люблю я цього».
🤼‍♀️Контактний: прямо кажу та даю зрозуміти, що мені ок, а що ні, коли безпосередньо зіштовхуюсь з цим у стосунках.
Поєднують їх, на жаль, вкрай рідко.

Чи варто казати, що другий – дієвіший?
Чи варто казати, що перший – кращий аніж ніякого? 😉