07/10/2025
🌿 “Я так стараюся бути хорошим/ою... але іноді здається, що щось не так.”
Ми всі бажаємо, щоб наші діти були щасливими.
Але іноді на цьому шляху ми забуваємо про над
важливу річ — свій емоційний стан.
Бо саме він — не слова, не поради, не правила — створює атмосферу, в якій росте дитина.
🪞А тепер чесно:
Коли дитина плаче, злиться, протестує — що відчуваєте ви?
Роздратування? Безсилля? Провину?
Це не просто реакції — це дзеркало вашої емоційної зрілості.
💭 4 типи емоційно незрілих батьків (за Ліндсі Гібсон)
💥 Емоційні
Їхні почуття — як шторм: то тепло, то грім.
Вони люблять сильно, але так само сильно ображаються.
🧸 Дитина вчиться жити обережно, щоб не зачепити цей шторм.
👉 Зупиніться на секунду, коли хочеться вибухнути. Ця секунда — і є момент дорослості.
⚙️ Керівні
Вони знають, як “правильно”. Планують, контролюють, удосконалюють.
Але поруч із ними дитина почувається “проєктом”, а не людиною.
🧸 Вона починає вірити, що любов треба заслужити.
👉 Спробуйте сьогодні не повчати, а просто слухати. Без порад. Без “я знаю краще”.
🌫 Пасивні
Здаються м’якими, добрими, але часто просто уникають конфліктів.
🧸 Дитина бачить: любов мовчить, коли потрібно захищати.
👉 Доброта — це не слабкість. Доброта має голос.
🧱 Відчужені
Вони поруч тілом, але далеко душею.
У роботі, у телефоні, у власному світі.
🧸 Дитина росте, думаючи, що її почуття — неважливі.
👉 Спробуйте сьогодні 10 хвилин справжньої присутності. Без гаджетів, без поспіху. Просто бути.
🌱 І ось що важливо:
Ми всі часом буваємо емоційними, керівними, пасивними чи відчуженими.
І це не соромно. Це — людське.
Але усвідомлення робить нас сильнішими.
Бо коли ми зцілюємо себе — ми автоматично зцілюємо й своїх дітей.
💌 Сьогодні ввечері подивіться на свою дитину й запитайте себе:
“Що вона відчуває, коли бачить мене?”
Не що думає, не що робить — а що відчуває.
І, можливо, саме ця думка стане вашим першим кроком до нової якості стосунків. 🌸
Ваша дитяча психологиня Юлія Іванова
