29/12/2025
Щоб примножувати зло в світі не треба робити щось погане. Достатньо не зважати на людей навколо: робити тільки так як сам(а) хочеш чи то з позиції сили, чи то хитрістю, чи то маніпуляціями.
Достатньо ставити на перше місце свої бажання, свій комфорт та не зважати на інших людей (ще й ставитися до них зверхньо). І для багатьох людей навколо це перетвориться на зло.
Ми живемо в соціумі, взаємодіючи з десятками та сотнями людей щоденно. І те що я назвав «злом» - більшість вважає «нормальною» поведінкою. Нажаль. І ми зараз там (усі українці), де ми є… бо й ми самі, й 90% (і більше) людей в усьому світі теж не вважають злом «пошук власної вигоди в тут і зараз».
Примножувати зло набагато простіше. Здебільшого для цього не треба нічого робити. Достатньо промовчати там, де мовчання приведе до біди. Пройти повз. Чи проїхати. Не побачити. Не звернути уваги. Проігнорувати. Сказати «це не моя справа». Трохи «перетягнути на себе ковдру».
Щоби більшало добра – прийдеться розвивати в собі емпатію (співчуття), цікавість до світу навколо та людей, здатність сприймати красу, відчуття балансу (взаємообміну) та здатність відчувати/проявляти вдячність.
Багато людей задаються питанням: «А навіщо мені бути добрим? Тобто, старатися проявлятися добротою не тільки до близьких, але й узагалі в світі?
В релігії є проста штука. Вона каже «хто не буде добрим – той потрапить в пекло». Але далеко не всіх це зупиняє. Та й «добро», яке робиться із страху… має неприємний присмак.
Є інша практична штука, яка підтверджується, якщо подивитися на декілька поколінь будь-якої сім’ї. Вона проста: якщо постійно порушувати баланс «брати/давати» (все собі, все для себе… за рахунок інших людей), то якщо сама людина не страждатиме (бо житиме дуже комфортно), то страждатимуть діти чи онуки… Бо такий підхід наповнює усю родину і буде отримана «симетрична» відповідь від світу.
Але щастя дітей (нащадків) – теж не для усіх є цінністю.
Можливо, оце буде найвагомішим аргументом на користь «свідомо обирати добро».
Особисте щастя.
Так, у людей «більше добрих, аніж злих (байдужих до інших)» є більше можливостей проживати (наповнюватися) тим різновидом щастя, який йде від щирих, близьких стосунків. Різних стосунків, щирих та глибоких з різними людьми.
Це дуже важливий аргумент. Але не всі його зрозуміють/відчують. Бо якщо ніколи не було в досвіді проживання такого виду щастя… то його нестачу неможливо помітити. Це як доступ до теплої води в квартирі. Ще сотню років назад мало хто міг це оцінити.
Може тому й зла в світі трохи занадто. Бо у більшості людей немає розуміння (та й виховання бракує), плюс відсутнє відчуття в серці про «йти шляхом добра». Ба більше, шлях «невеличкого зла (все для себе, все до себе в дім) здається таким привабливим, таким незрівнянно вигідним.
Чи завжди треба грати за команду «добра»? Звісно, ні. Так не може бути в цьому світі. Та й не треба.
Важливо, аби добрих проявів (справ) було трохи більше. Хоча би 51% проти 49%. І це вже буде велика перемога душі та Творця в серці.
***
© Андрій Бережанський,
тілесно-орієнтований терапевт, кінезіолог,
краніосакральний терапевт,
системний розстановник, автор книг
***
Дякую, що прочитали цей текст.
Продовжуємо робити дещо хороше для цього світу! Кожен на своєму місці. В спілкуванні з людьми поруч: вдома, на роботі, на вулиці, в соцмережі.
