https://www.facebook.com/1258733720817143/

Доктор Андрей Буглак, Kyiv (2026)

31/03/2026

ГРИЖА МІЖХРЕБЦЕВОГО ДИСКА. ЧАСТИНА 1
Вирок, якого не було.

Початок цієї історії майже завжди однаковий: все починається з болю. З моменту, коли людина відчуває біль у спині і не знає, що він означає. Коли стає важко підняти дитину на руки. Коли підйом чогось з підлоги викликає дискомфорт. Людина починає хвилюватись і йде на МРТ. А там — грижа і часто, навіть не одна.

І все, відтоді діагноз починає керувати життям.

Рекомендації майже завжди звучать не стільки як лікування, скільки як вирок. Ви починаєте колекціонувати заборони і думати, як жити далі. Більше не підіймати важке. Не нахилятись. Не бігати. Іншими словами, не жити як раніше. Лікар підтверджує — так, грижа, будьте обережні. Таблетки, мазі, спокій, інколи корсет. Можливо масаж, часом мануальна терапія.

І людина починає боятись власного тіла і сумніватись в його можливостях.

Я бачу таких людей щотижня і кажу одне і те саме.

Ваша грижа скоріш за все не болить. Вірніше болить НЕ ВОНА.

Тому налаштуйтесь, зараз говоритимемо про речі, які визначають результат. Або вирок.

І для початку — факт який багато чого пояснює наперед.

Більшість гриж міжхребцевих дисків — безсимптомні. Є на знімку але не дають болю. Дослідження безжальні: у людей без жодних скарг на спину грижі знаходять в 30-40% випадків після 40 років. Просто тому що зробили МРТ з іншої причини (привіт моєму посту про діагностику). Вдумайтесь в це. Якщо випадково взяти, скажімо, 40 людей після 40 без болей в спині, то у 12-16 з них будуть грижі.

Інакше кажучи, грижа може бути і людина навіть не знатиме про неї. Роками. Все життя.

Інший факт, який пояснює відсутність болей чи їх зменшення. Це резорбція. Що означає розсмоктування, коли організм розчиняє субстрат грижі (правда це буває не у всіх і залежить від грижового матеріалу, але то вже інша історія). Бо грижа не каменюка яку винесло на берег і яка лежить там вічно. А значить, грижі можуть зменшуватись самі по собі. І звичайно це ніяка не магія. Це біологія. Процес, який в нас є і ми можемо його використати.

І тому є ще одна цифра яка може здивувати і пояснюється вона попередніми фактами. Лише 5-10% гриж потребують операції. Решта виліковуються без неї.

Але тоді виникає найбільше питання — що ж болить? І відповідь на це не всім подобається, бо болить частіше за все там, де не шукали.

Частіше за все м’язи. Зв’язки. Фасції. Міжхребцеві суглоби хребта. Все що завгодно крім тієї нещасної грижі на знімку.

Але тут і розгортається справжня древньогрецька трагедія.

Людина вже знає про грижу. І мозок робить просте, але хибне рівняння: болить спина плюс є грижа дорівнює болить саме грижа. Проте закони логіки кажуть нам, що «разом» не значить «внаслідок».

Ось і починається найнебезпечніша частина цієї історії.

ПАСТКА З ЯКОЇ ВАЖКО ВИЙТИ

Людина боїться рухатись, наче питає дозволу у спини… бо є грижа. Уникає навантажень — бо грижа. Перестає ходити в спортзал, носить корсет, лежить більше ніж треба. Бо знову та бісова грижа.

В медицині це називається кінезіофобія. Страх руху. І він вбиває спину швидше за саму грижу.

Далі підключається мозок. Хронічний біль буквально перемальовує карту тіла в ньому. Саме тому так важко почати рухатись — і саме тому так важливо почати це робити. Бо карта не є територія.

Що відбувається далі?

М’язи спини слабшають і атрофуються, а це дуже небезпечно, бо тонус м’язів виконує роль накачаної шини. Без м’язового корсету хребет отримує більше навантаження, як недокачане колесо. Вага починає рости, бо руху менше. А зайва вага це додатковий тиск на диски і суглоби хребта. Біль посилюється і людина думає, що це грижа прогресує. Іде до лікаря. Отримує більше таблеток і суворішу заборону рухатись. І купа часу та грошей на крапельниці, які не допомогли.

Коло замкнулось.

І грижа в цьому колі лише привід. Справжня причина це нетреновані, слабкі м’язи і страх руху який послужливо підживлює це хибне коло.

Що допомагає насправді? Як працює лікування? І чи працює воно взагалі?

Важливо зрозуміти: лікування дійсно ефективне, але у нього своя роль.

Так, загострення треба зняти. Тут медикаменти і навіть іноді блокади справді працюють. Фізіотерапія і масаж теж сприяють процесу. Спокій і розвантаження також потрібні. І передбачаючи гнівні коментарі що перед цим я казав, що спокій не лікує а поглиблює хворобу, відповім, що все це справедливо і працює лише в ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ.

Проте все це тактика і гасіння пожежі.

Перемогу в марафоні, а справжнє одужання це гра в довгу, дає інше. Активні вправи для спини і балансу. Тут найкраще працює нейром’язовий тренінг. Зміцнення м’язового корсету. Поступове повернення до навантажень. І зниження ваги якщо вона є.

Рух це не ворог грижі. Рух — це єдине що реально змінює картину довгостроково.

Бо м’яз який тримає хребет це найкраща операція яка може бути виконана.

І НАОСТАНОК — ПРО СИСТЕМУ

Важливо пам’ятати, що хребет не існує окремо від решти тіла. Якщо стопа не амортизує правильно — кожен крок передає удар вгору через гомілку, коліно, таз і прямо в диски поперекового відділу (привіт, текст про плоскостопість). В ті самі диски де знаходиться ваша грижа.

Саме тому я завжди дивлюсь на людину цілком — від стопи до шиї. Бо лікувати грижу не бачачи стопи значить фарбувати тріщини не бачивши фундаменту. Це і є інтелектуальна ортопедія в дії і те, як я працюю щоденно.

Замість висновку, наостанок.

Не бійтесь свого МРТ. Проблема не в грижі. Проблема в русі, який через неї зникає.

А в наступній частині розкажу про те, що навіть досвідчені лікарі плутають з грижею — і чому це коштує пацієнтам років неправильного лікування.

Поділіться з тими хто сприймає свою спину як кару, можливо ви повернете їм їх рух і якість життя. І підпишіться якщо ще не — щоб знати тіло та його здоров’я на зовсім іншому рівні.

24/03/2026

ХРУСКІТ В СУГЛОБАХ
Якого всі бояться і те, чого боятись насправді варто

Щотижня одна й та ж ситуація.

Стурбований пацієнт у якого хрустить коліно. Або шия. Або плече. І цілий список страхів в голові: починається руйнування? Прийшов вік? Відкладаються «солі»? Може щось пропити «для хряща»?

І я майже завжди відповідаю одне й те саме.

ХРУСТ - ЦЕ НЕ ХВОРОБА.

Проте є одне «але». І воно важливе.
Але давайте по порядку.

ЧОГО НАСПРАВДІ БОЯТИСЬ НЕ ТРЕБА

Більшість звуків з суглобу який ви чуєте як «хруст»— це нормам, і ось чому.

Здоровий суглоб в широкій амплітуді рухів може клацати — це лопаються мікробульбашки газу в суглобовій рідині. Ефектний звук, але жодної небезпеки.

Характерний тріск в хребті при нахилах чи поворотах — це натягування зв’язок які втратили еластичність. Уявіть штани які сушились на морозі. Потягніть за штанину й почуєте тріск. Але це не означає що тканина зіпсована. Відігріється і стане як було. Так само і з суглобами. Повертайте еластичність вправами і хрускіт зникне сам.

І головне — ніяких «солей». Забудьте цю дичину. Це міф який живе в народі десятиліттями і не має жодного відношення до реальності. Суглоби не засолюються, вони не риба. Вони «іржавіють» від низьких навантажень.
Це принципово різні речі.
Заради справедливості додам, що інколи солі сечової кислоти все ж відкладаються при подагрі, але ця хвороба зустрічається не так вже й часто, особливо порівнюючи з усіма випадками хрусту.

І одразу попереджаю аматорів хіміків, біохакерів, нутріціологів і ще бозна кого: якщо побачу в коментарях антинаукові спроби довести про якісь обмінні порушення чи «все лікується харчуванням» - такі коментарі будуть видалятися разом із авторами. На цій сторінці моя мета доносити наукові факти і підходи, а не суперечки з тими, хто з ними не згоден. Просто майте на увазі.

А ми рухаємось далі і поговоримо про дещо важливе.

ПРО ХРУСКІТ ЯКИЙ ІГНОРУВАТИ НЕ МОЖНА

Ось де починається важлива різниця яку більшість не знає.

Клацання і тріск при широких рухах як правило норма. Але є й інший звук. Тертя, ніби пісок між суглобовими поверхнями, наче тріск снігу під ногами. Рівномірний, тихий, постійний. Це називається крепітація — і це вже і є стирання хряща. Це артроз який розвивається.

Якщо ви чуєте пісок а не клацання — це вже не бульбашки газу. Це інша історія.

Та ще є підступніший варіант. Суглоб який не хрустить, але болить. Або не хрустить і не болить — але поступово втрачає рухливість. Це мовчазне погіршення пропускають найчастіше. Бо немає ефектного звуку який би привернув увагу.

Двері які скриплять дратують але працюють. Замок який заіржавів і не відкривається — це вже інша проблема. Гучний суглоб рідко небезпечний. Тихий може бути підступнішим.

Більшість людей борються зі звуком, а я закликаю боротись за рух.

ПРО КОЛАГЕН, ХОНДРОЇТИН І РЕШТУ

Поки ми тут скажу ще одну незручну правду.

Щороку люди витрачають величезні гроші на колаген, хондроїтин і подібні препарати сподіваючись змастити або відновити суглоб зсередини. Ідея логічна, проте є один суттєвий фактор, який зводить ці теорії нанівець. І це вартий того, щоб написати це окремою строкою:
В ХРЯЩІ ДОРОСЛОЇ ЛЮДИНИ НЕМАЄ СУДИН.

Суглоб живиться лише під час руху через механізм дифузії, бо прямого кровопостачання у хряща практично немає. Немає крові, нема препарату там, де треба.

Не те щоб ці препарати були абсолютно марні. Але це означає що без руху вони не працюють. А рух без них запросто.

Тому прості висновки і самоперевірка:

Суглоб клацає але не болить і рухається нормально — не панікуйте. Додайте вправи, розтягування і рух. Майже завжди нормалізується.

Відчуття піску або тертя — зверніться. Це вже інша розмова і вона про дообстеження.

Хрустить і болить — не зволікайте, не гугліть, не намагайтесь загасити тривогу розпитуванням знайомих як було у них. Прийдіть і дізнайтесь поточний стан.

Не хрустить але болить або туго рухається — зверніться обов’язково. Це важливіше ніж хрускіт і набагато тривожніше.

Тож не ідіть «на звук». Лікуйте причину і суглоби скажуть дякую самі.

Хрускіт не вирок. Але і не привід остаточно заспокоїтись. Це сигнал який треба вміти читати.

Саме це і є інтелектуальна ортопедія.

Поділіться з тими хто боїться свого хрускоту, можливо ви позбавите їх місяців непотрібної тривоги. І підпишіться якщо ще не — далі буде більше того про що рідко говорять вголос.

20/03/2026

ПЛОСКОСТОПІСТЬ яку всі знають і майже ніхто не розуміє правильно

Це свого роду святий Грааль ортопедії. І тому я довго підбирався до цієї теми. Бо знав - коли напишу правду, частина з вас буде вражена.

З одного боку, складно придумати хворобу про яку б не чули так багато. Пам’ятаєте оце шкільне «не сиди криво, бо буде сколіоз»? Плоскостопість з тієї ж серії. Всі чули. Але практична робота з людьми показує, що мало хто розуміє що це насправді таке і до чого призводить.

Скажу більше — велика частина моїх колег розуміє це не зовсім точно. І часто бачу цей діагноз там де його немає. Або його немає там, де мав би бути.

Тому — влаштовуйтесь зручніше. Починаємо.

ЧОМУ СПЛОЩУЄТЬСЯ СТОПА

Ви задумувались ЧОМУ саме відбувається це сплощення? Чому внутрішня арка просідає?

Є цілий ланцюг подій.

П’яткова кістка завалюється всередину і формується так званий вальгус. Це призводить до нерівномірного натягу м’язів стопи і постійного напруження. Склепіння просідає. Тиск на великий палець зростає.

І ось перше ускладнення — вальгусна деформація першого пальця. Та сама «кісточка» яку знає кожна жінка.

Але далі цікавіше.

Коли стопа завалюється досередини, гомілка компенсаторно іде назовні щоб утримати рівновагу. Як у канатоходця, коли він починає втрачати рівновагу, то починає для її відновлення зміщуватись в протилежний бік. Саме тому у пацієнтів з плоскостопістю парадоксально часто болить не там де сплощення, а з протилежного боку. Зовнішні зв’язки і сухожилки постійно перевантажені.

І третій наслідок. Той, який пропускається найчастіше і не врахування якого зводить нанівець будь-яке лікування. Ахіловий сухожилок. Уявіть нашого канатоходця з постійним перекосом в один бік. Його спина буде постійно напружена щоб не впасти. Те саме з ахілом. Хронічне перевантаження, вкорочення, запалення. І це лише поглиблює плоскостопість.

А наостанок — асиметричний тиск на гомілково-стопний суглоб і його нерівномірне зношування. Це веде до стирання хряща і артрозу.

Ну і ще по дрібничках — натоптиші, хронічна втома в ногах, ризик розвитку варикозу, болі в попереку й суглобах і збільшена вірогідність їх протезування. Але то вже інша розмова.

А тепер давайте про лікування.

«Устілки, вправи, масажі, ортопедичне взуття» — скажете ви.

І я вам відповім — а от і ні.

Вилікувати плоскостопість устілками можна з тим же успіхом що й шапкою змінити форму голови.

Запам’ятайте, це важливо. УСТІЛКИ НЕ ЛІКУЮТЬ ПЛОСКОСТОПІСТЬ.
Вони тимчасово утримують ногу в правильному положенні поки ви їх носите. Це милиці для стопи. Корисні, але це не про лікування.

Ви ж не очікуєте що фундамент будинку стане рівним якщо накидати килимів на криву підлогу? Це і є устілки.

Ви ж не сподіваєтесь що вм’ятина на крилі машини вирівняється від зміни манери їзди? А це вправи.

І я думаю серед вас є тисячі людей яким робили «індивідуальні устілки» — дуже маркетингова штука до речі — і які не відчували жодних змін. Жодного полегшення. І ось тепер ви знаєте чому.

ЩО НАСПРАВДІ ЛІКУЄ

Відповідь вас шокує. І вона вам не сподобається. Але я пишу не для того щоб вам сподобалось, а щоб ви знали правду.

Операція.

Чому? Бо кістки і суглоби — це жорстка система. У дорослих вона не має тенденції до самовиправлення. Виражені зміни анатомії лікуються такими ж методами — реконструкцією анатомії.

Коли я стажувався в Європі такі операції робились постійно. Бо колеги там добре знають які ризики несе перекошений фундамент. А ми в цьому підході лишились в кам’яному віці, на жаль.

Проте зараз підходи змінились. Це не грубі операції з радянських часів. Це ювелірні, я б сказав витончені, реставрації суглобів. Я займаюсь цим багато років, і всі без виключення пацієнти повернулись до повноцінного життя без болю.

Але й буду чесним до кінця.

Операція потрібна не всім. Вона треба менш ніж 10% тих у кого є ця хвороба.

Решті 90% головне розуміння процесу і його контроль. Щоб не потрапити в ті самі 10%.

Тому якщо ви або хтось з близьких відчуває що щось не так — не чекайте поки фундамент остаточно просяде. Зверніться вчасно. Ви знаєте що тепер робити далі.

Бачити проблему в фундаменті а не фарбувати тріщини на стінах — це і є інтелектуальна ортопедія.

Поділіться з тими кому це потрібно знати. І підпишіться якщо ще не — далі буде більше того про що рідко говорять вголос.

18/03/2026

ДЕСЯТЬ. ТИСЯЧ.

Десять тисяч людей які вирішили що те що я роблю варте їхньої уваги.

Я не одразу зрозумів що це означає. Але усвідомлення прийшло пізніше.

Я пишу про хвороби, суглоби , клітини-зомбі і рентгени. Це не політика. Не психологія. Не лайфстайл. За всіма законами алгоритмів, це мало б нікому не бути цікавим.

Але я давно вирішив показувати медицину такою як бачу її я. Нелінійною. Інтригуючою. Живою. Де за кожним діагнозом є людина, за кожним протоколом — біологія, а за кожною консультацією — думка, а не просто призначення.

І те що ви тут говорить мені що цей підхід працює.

Дякую що читаєте. Дякую що ділитесь з близькими. Дякую що пишете і довіряєте.

Це і є інтелектуальна ортопедія. І далі буде більше.

16/03/2026

Найдорожче обстеження — не завжди найкраще.
Найновіше — не завжди найточніше.
Правильний діагноз — це правильний інструмент в правильний момент. В руках людини яка вміє читати результат.

У цьому відео — коротко і наочно про рентген, КТ і МРТ. Дивіться зі звуком. Хто хоче глибше — повна стаття з реальним клінічним випадком в попередньому пості. Там є історія яка змушує задуматись.
Якщо знаєте когось хто сам собі призначає МРТ — перешліть. Можливо збережете час і гроші.

І підпишіться якщо хочете розуміти своє тіло краще ніж середньостатистичний пацієнт.

Це те що я називаю інтелектуальною ортопедією.

13/03/2026

ЩО КРАЩЕ: МРТ, КТ ЧИ РЕНТГЕН?
А також чому правильне питання звучить інакше

Він прийшов з болем в кульшовому суглобі. Відносно молодий. Травм не було. Нічого підозрілого.

Вже обстежувався у колег. Йому робили рентген, який сказав що є початкова стадія артрозу. Лікувався. Біль трохи відступив, але потім повернувся. І почав наростати.
Прийшов до мене на консультацію і після огляду в мене зʼявились підозри.

Щось було не так. Я це відчував.

Зробили МРТ. І картина повністю змінилась.

Асептичний некроз головки стегнової кістки. Це не артроз, це зовсім інша хвороба з абсолютно іншою тактикою. І рентген її просто не міг побачити — не тому що «застарілий», а тому, що це не його задача.

Ми змінили все. Розпочали курс клітинної терапії ін’єкційно, модифікували призначення, змінили спосіб життя. Зараз болю немає. Хвороба не прогресує, а ми регулярно конролюємо стан.

Але я часто думаю — скільки таких пацієнтів досі лікуються від артрозу якого в них немає?

І ОСЬ ГОЛОВНИЙ МІФ ЯКИЙ Я ХОЧУ ЗРУЙНУВАТИ

Більшість пацієнтів думає що МРТ — це найкраще. Що новіше і дорожче означає точніше. І самі собі його призначають.

Але найкращого методу не існує. Існує правильний метод для конкретної ситуації.

Поясню на простій метафорі.

🗺️ Уявіть що вам треба добратись до клініки в незнайомому місті. Що ви зробите першим? Відкриєте карту — подивитись де це взагалі знаходиться, на півночі чи півдні, як йдуть основні вулиці, який маршрут. І тільки потім — якщо треба — перейдете в режим вулиці щоб побачити деталі.

Відкривати street view одразу — це помилка. Ви побачите багато деталей але не зрозумієте де ви взагалі знаходитесь.

Рентген — це вигляд зверху. КТ і МРТ — це вигляд зсередини. І кожен з них потрібен у свій момент.

🩻 РЕНТГЕН

Багато хто думає що це застарілий метод. Це неправда.

Для того щоб зорієнтуватись в суглобі, оцінити вісь кінцівки і її пропорції кращого методу просто не існує. Грамотний лікар витягне з простого рентгену масу інформації і вже від побаченого вирішить що призначати далі.

Недоліки наступні — не бачить м’які тканини, низька деталізація, променеве навантаження.

🔍 КТ

Це рентген версії 2.0. Промені проходять з різних напрямків, реєструються множинними датчиками, програма складає зображення пошарово і в 3D. Незамінний при складних переломах і деформаціях.

Чудово бачить кістки — ще краще ніж рентген. Але м’які тканини — слабше.

Метод настільки важливий для медицини що його творці отримали Нобелівську премію. Просто щоб ви розуміли масштаб.

🔬 МРТ

Улюблений метод сучасних пацієнтів. Використовує не рентгенівські промені а електромагнітні хвилі. Реєструє зміни магнітного стану тканин і тому бачить те чого не розрізняють інші методи — рідину, запалення, стан зв’язок, менісків, міжхребцевих дисків.

Але є підступний момент про який мало хто знає. МРТ іноді показує ЗАНАДТО багато. І лікар який не має досвіду може не побачити лісу за деревами — отримати купу інформації і загубити головне.

Плюс, є феномен «магічного кута» — артефакт при якому сухожилки можуть виглядати пошкодженими коли вони здорові. І навпаки.

Тому МРТ яке ви самі собі призначили — це не завжди відповідь. Іноді це нові запитання і новий страх без причини.

ЩО В РЕЗУЛЬТАТІ?

Не призначайте собі обстеження самостійно. Але якщо дуже хочеться — хоча б розумійте що ви шукаєте і чому.

Бо правильний діагноз — це не найдорожче чи «найкраще» обстеження. Це правильний інструмент в правильний момент в руках людини яка вміє читати результат.

Ось це і є інтелектуальна ортопедія.

Саме це врятувало кульшовий суглоб того пацієнта.

І якщо у вас є біль який не пояснюється — не гугліть і не призначайте собі МРТ. Звертайтесь і розберемось разом.

Поділіться цією публікацією — можливо саме зараз хтось з ваших близьких лікується від хвороби якої в нього немає.

Підпишіться якщо ще не — попереду багато матеріалів про те, про що рідко говорять вголос.

10/03/2026

П’ЯТКОВА ШПОРА
Частина 3. Фінальна. Те, чого немає в підручниках

Вона прийшла усміхнена. Просто щоб поділитись.

Трохи за п’ятдесят. Активна. Біль виник з нічого — на рівному місці. Ми лікували довго, правильно. Всім арсеналом що є. Біль перестав бути гострим, але лишався. Закінчили. Домовились спостерігати.

І от вона приходить — і каже що хоче подякувати.

Виявляється, після того як закінчили лікування нога ще боліла. І вона почала вмовляти себе просто звикнути. Врешті решт, не так вже й сильно, казала собі.

А тим часом в житті сталось щось важливе. Народився онук.

Щаслива новоспечена бабуся почала гуляти з коляскою. Обирати речі малюку. Купила смарт-годинник — давно хотіла, планувала трохи скинути вагу. І гуляла, гуляла, гуляла.

Після однієї з прогулянок вирішила перевірити кількість кроків. Здивувалась своїй витривалості. І раптом зрозуміла.

Болю немає.

Як і коли це сталось вона не могла згадати. Просто усвідомила що його вже немає.

Ця історія багата на сенси. Тут і про роль нових вражень. І про рух як ліки. І про те як правильне перемикання уваги змінює відчуття болю.

Але головний інсайт — про час.

Будь-яке одужання — це завжди робота власної біології. Лікуванням ми боремось з хворобою, робимо її слабшою, допомагаємо організму в цій боротьбі. Але фінальний акорд завжди за вашим тілом.

І час тут — це не порожнеча. Це активний біологічний процес. Тіло не чекає — воно будує.

Це як з випіканням пирога. Я можу дати найкращі інгредієнти і виставити правильну температуру. Але ви не прискорите його випікання дивлячись через скло духовки.

І якщо ви зараз думаєте що вам допомогло сире м’ясо під п’яткою, химерна середньовічна суміш чи катання пляшки — я вас розчарую. Просто прийшов ваш час. А ці засоби дали один з трьох ефектів про які я писав раніше: зняли запалення, підвищили еластичність або покращили кровообіг. Інакше це не працює.

Тож якщо ви не отримали бажаного результату, це ще не означає що лікуєтесь неправильно. Можливо ваш організм просто ще не встиг. Як не стають професіоналами за один день — так і не одужують за одну ніч.

Продовжуйте робити правильно. І дайте на це час.

Поділіться цією публікацією — можливо саме зараз комусь з ваших близьких потрібно це почути і не втратити надію.
І підпишіться якщо ще не — попереду багато матеріалів про те, про які рідко говорять вголос.

06/03/2026

П’ЯТКОВА ШПОРА, частина 2.
Як це лікувати. І чому більшість робить це неправильно.

Попередня публікація принесла небачений ажіотаж та величезну кількість запитів, а значить ви не просто хочете знати «що», але вам необхідно і «як». Тому сьогодні – про лікування. Бо мені стало зрозуміло, як багато різних, іноді невинних, а іноді відверто лякаюче диких, методів лікування декому з вас відомо.

І розкрию головний секрет успішного лікування буквально одразу: чим більше ви розумієте фізіологію хвороби і механіку лікування, тим успішнішими будуть ваші результати.

А втім, давайте по порядку.

СПОЧАТКУ — КОРОТКО ПРО ЩО БУЛО

Біль у п’яті — це не кістковий наріст. Це хронічно травмований сухожилок, який намагається залатати свої дірки рубцями. На рубцях відкладається кальцій. Сухожилок стає крихкішим. Коло замикається.

Саме на корекцію цих процесів і спрямоване правильне лікування.

Отже, починаємо.

Які ефекти повинно досягти успішне лікування?

По-перше, зняти запалення, бо саме воно провокує крихкість та ламкість сухожилка.
По-друге, покращити кровообіг. Чому? Бо тільки за допомогою гарного кровообігу можна поновити еластичність «сухої» зони, якою являється сухожилок.
По-третє, відновити еластичність підошовного сухожилка. Бо саме це перетворює нашу суху гілку на зелену, зламати яку набагато важче.

І от тепер ми можемо перейти до розбору дієвих методів лікування. І я пройдусь по ним не випадковим списком, а згрупую по ефектам — що робить що в нашому організмі.

ПЕРША ГРУПА — ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ

Це все що знімає запалення. Протизапальні препарати, мазі з диклофенаком чи ібупрофеном, компреси, фізіотерапія, гормональні ін’єкції.

Їхня задача — загасити полум’я перш ніж ремонтувати наслідки пожежі. Без цього кроку решта не працює.

Але є нюанс про який мовчать. Гормональні ін’єкції — потужний інструмент, але в руках того хто розуміє коли і скільки. Надмірне використання призводить до атрофії жирової тканини п’яти — і вона втрачає амортизацію. А при частих введеннях — до спонтанного розриву сухожилка. Тобто до діаметрально протилежного результату.

Блокада — це не вирок і не магія. Це інструмент який занадто часто використовують не за призначенням. Тому наступного разу коли лікар пропонує укол — просто запитайте що саме. Відповідь вас здивує.

ДРУГА ГРУПА — ПОЛИВ ДЕРЕВА

Це все що покращує кровообіг. Ударно-хвильова терапія, масаж, теплові ванночки, деякі біологічні добавки типу кверцетину чи препарати на основі гінкго. Вони стимулюють кровообіг в цій області.

Чому це важливо? Бо сухожилок — це зона з мінімальним кровопостачанням. Крові там обмаль навіть у здоровому стані. Без крові немає кисню. Без кисню немає відновлення і клітини не можуть будувати новий колаген. Методи цієї групи розширюють судини і покращують текучість крові по ним. Все просто, як в житті — ширші дороги, більше машин з будівельними матеріалами.

ТРЕТЯ ГРУПА — РЕМОНТ ПІСЛЯ ПОЖЕЖІ

Ось це – про вправи. Причому, найбільш ефективні розтягувальні. І тут є неочевидний момент. Найбільш ефективні з них — на розтягування литкового м’язу і ахілового сухожилка, а НЕ стопи. Чому? Просто довіртесь мені.

Кріотерапія. Тут є цікавий лікувальний трюк, який неочевидний, але дуже дієвий. Дослідження показали, що прикладання льоду має кардинально різний ефект залежно від часу доби. Лід саме перед сном на 20 хвилин знижує біль до 44% і дає набагато виразніший ефект, ніж лід вранці.

Донатори оксиду азоту (NO) — це специфічні речовини, які активують синтез колагену через стимуляцію специфічних молекул в сухожилках. Вони також покращують кровообіг, тому теоретично ще й потрапляють в другу групу.

І важковаговики — PRP, аутологічна сироватка, стовбурові клітини, ін’єкційні пептиди. Вводяться ін’єкційно прямо в сухожилок. Дають чудові результати, але використовуються в основному, коли попередні підходи себе вичерпали.

Варто додати ще дещо. Це методи, які не увійшли в жоден з попередніх, але які теж займають місце в лікуванні. Це механічні коректори (устілки, підп’яточники). І корекція біологічна — люди з зайвою вагою мають схуднути, ті, що мають хронічні захворювання (особлива увага до діабету) хоча б досягти їх ремісії.

ЯК ЦЕ ВСЕ ПОЄДНАТИ

З кожної групи — один-два методи. Такий собі лікувальний конструктор. Поєднати і використовувати разом і регулярно. Саме так. РАЗОМ і РЕГУЛЯРНО.

Бо якщо робити це під настрій або уникати якихось кроків — можна хворіти місяцями. А інколи роками. Бо організм не прощає непостійності.

І ще одне. Багато хто з вас писав про масаж, компреси, вправи які допомогли. І ви праві — вони спрацювали. Але не тому що це магія. А тому що інтуїтивно ви використали саме ті ефекти які потрібні.

Для тих, хто ще страждає скажу наступне. Не слідуйте сліпо чужим порадам. Тепер ви розумієте чому — і можете робити це свідомо. Ви вже не сліпі і вам не потрібна стіна. Дійте і одужуйте.

Виконуючи всі рекомендації, потенційно можливо вилікувати шпору у більшості випадків. Проте іноді, на жаль, навіть виконуючи все супер дисципліновано не вдається досягти результатів. Тоді важливо не зневірюватись і не тягнути, а звертатись до професіоналів за допомогою. Ми працюємо для того, щоб робити вас здоровими.

Тож якщо все ж вам потрібна допомога, звертайтесь. Я поряд.

P.S. Попередній пост я починав з опису пацієнтки трохи за п’ятдесят, яка довго лікувалась. І, як ви зрозуміли, саме вона подарувала мені головний інсайт цієї хвороби.

Я обов’язково його розповім наступного разу, бо це заслуговує окремого посту. Скажу лише, що це історія з позитивним кінцем, але таким, який змушує по-новому поглянути на лікування та результати.

P.P.S. Так як матеріалів багато, я залишу в коментарях візуальну схему методів лікування, щоб ви могли користуватись нею як конспектом.

Збережіть цю публікацію собі, щоб не забути і поділіться нею з близькими та друзями. Можливо ви позбавите їх місяців болю та неефективних спроб.

Ті, хто ще не підписався — зробіть це зараз. Попереду багато якісних матеріалів про хвороби та лікування.

03/03/2026

П’ЯТКОВА ШПОРА
Частина 1: Чому болить не те, що ви думаєте

Була у мене пацієнтка. Трохи за п’ятдесят, активна, довго не скаржилась і не зверталась. Прийшла коли вже зовсім не могла терпіти.

Ми лікувались довго. Правильно. Всім арсеналом що є. І я розкажу чим це закінчилось — але трохи пізніше. Бо спочатку важливо зрозуміти що насправді відбувається всередині.

Це - одна з найпоширеніших причин болю, з якою я працюю. Ви або самі це знаєте, або знаєте когось хто знає. Бо це саме той біль, який неможливо не помітити.

Перший крок вранці — як цвях по центру п'яти. Пекучий, різкий, неочікуваний. До кінця дня трохи відпускає, наче розходився. А наступного ранку все спочатку. І знову.

ГОЛОВНИЙ МІФ, В ПАСТКУ ЯКОГО ПОТРАПЛЯЮТЬ НАВІТЬ ЛІКАРІ

Широко відома «п'яткова шпора» — це медичний сленг. Справжня назва — плантарний фасцит. Хронічне запалення підошовного сухожилка, який кріпиться по центру п'яткової кістки.

І тут криється головна іронія.

При шпорі справді формується кістковий наріст — шип, який гарно видно на рентгені і який власне виглядає як шпора. Та правда в тому, що цей наріст сам по собі не болить.

А точніше, болить не він. Болять дірки, які організм намагається залатати.

І тут ще одна річ, про яку мало хто знає.
Вам ставлять діагноз «плантарний фасцит» — і призначають протизапальні. Що логічно, адже «іт» в кінці слова означає запалення. Та сучасні дослідження невблаганні: запалення там вже майже немає. Це хронічний процес — зношування і мікророзриви колагену. Тому правильніша назва — фасціопатія.
Та що це означає на практиці? Пити жменями ібупрофен чи німесил значить не лікувати, а маскувати симптоми.
Лікувати треба механіку і стимулювати відновлення тканин. А не гасити уявне запалення.

ЯК ВСЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ НАСПРАВДІ

Все починається з перевантаження. Щоденного. Постійного. Від ходьби і стояння, від зайвої ваги, від плоскостопості. Сухожилок отримує мікронадриви — знову і знову.

Уявіть мотузку, за яку постійно тягнуть і смикають. Окремі волокна розриваються, розсотуються, перетираються.

Але людське тіло — геніальний архітектор. Воно намагається відновитись. Формує мікрорубці — як мозолі на руках від фізичної роботи. На цих рубцях відкладається кальцій щоб зміцнити сухожилок. І саме це формує той характерний вигляд на рентгені — шпору.

Та це ще не головна драма.

Головна ідея наступна. Хронічно запалений сухожилок травмується набагато легше. Як суха гілка порівняно з зеленою.

Так і трапляється більше мікронадривів -> більше запалення. Більше запалення -> сухожилок ще крихкіший. І так по колу. Знову і знову.

Саме тому це захворювання довго прогресує і не просто лікується. Вік, діабет, порушений кровоток, вагітність, низька або навпаки надмірна фізична активність — все це прискорює процес і працює проти вас.

На цьому моменті може здатись що це майже безнадійно.

Та запевняю, вихід є. Це виліковно. Питання лише в правильній стратегії.

У наступному дописі розкажу:
Які підходи реально працюють, а які — лише ілюзія лікування;
Чому система важливіша за окремий метод;
Інсайт, який вразив навіть мене після років практики. І так, він стосується пацієнтки на початку статті.

Підпишіться щоб не пропустити.
І поділіться з близькими та друзями — можливо саме зараз людині потрібно це прочитати.

Доктор Андрей Буглак

31/03/2026

24/03/2026

20/03/2026

18/03/2026

16/03/2026

13/03/2026

10/03/2026

06/03/2026

03/03/2026

Address

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category