29/10/2024
ЛЮДИ-БУДИНКИ
усі ми тією чи іншою мірою прагнемо побудувати теплі, надійні, добрі для нас стосунки з іншими людьми. більшість людей хоче мати партнера/партнерку, з ким можна розділити радощі й смуток, з ким можна говорити й мовчати, робити разом якісь справи, гуляти, їсти, спати, кохатися, ростити дітей, заводити домашніх тваринок, мріяти, працювати, розвиватися… просто жити це життя☘️
зазвичай у стосунках, намагаючись сподобатися іншій людині — свідомо чи ні, — люди спершу проявляють свої найпривабливіші сторони. такий собі «фасад». і він не є насправді несправжнім — просто це лише зовнішня сторона будинку, яку новий перехожий бачить одразу і за виглядом якої робить перші припущення, наскільки там може бути добре всередині)
а там усередині зазвичай невідомість. можливо, кімнати. можливо, добре і зручно обставлені меблями й технікою. заходиш — і живеш одразу у комфорті.
можливо, там також є потаємні, заховані від будь-чийого погляду комори, захламлені купою непотребу й усілякого старого мотлоху. ззовні їх не видно зовсім, а зайшовши всередину — відчуваєш неприємну чи важку енергетику чужих, уже віджилих процесів і спогадів…
а, можливо, там усередині взагалі немає нічого — лише голі стіни й порожнеча🕳️
і в кожному будинку, безперечно, є якась своя тримальна конструкція, завдяки якій уся будова міцно стоїть та надійно витримує різноманітні посильні навантаження. добре, якщо така конструкція є істинною, цілісною — тоді вона (у разі коректного будівельного розрахунку)) має бути гарантією міцності всього будинку.
якщо ж тримальна конструкція, внаслідок чи то некоректного розрахунку, чи то занадто важких навантажень, дає тріщину, її можуть пробувати відремонтувати чи посилити якимись додатковими засобами.
аналогічно, в кожній людині є своя суть — основна тримальна конструкція. з нею людина приходить у цей світ🌱 це унікальне для кожного триєднання дух-душа-тіло, що виступає ядром цієї особистості.
проте, внаслідок впливу найближчого оточення (спершу батьків, бабусь-дідусів, тобто будь-яких батьківських фігур, пізніше — сиблінгів (братів-сестер), друзів і, хронологічно ще пізніше, коханих) ця тримальна конструкція може зазнати значних змін… може бути пошкоджена, поруйнована, потріскана… різні травми й стресові події можуть мати значний вплив на цю конструкцію. тоді виникають захисти — це такі допоміжні споруди (риштування, підпорки, додаткові укріплення тощо), які, на деякий час, забезпечують стійкість тілу й психіці цієї особистості. але, насправді, ці захисти, маючи на меті огородити людину від болю, роблять її нечутливою, закривають її серце від самої себе — і, відповідно, від іншої людини. прокидається недовіра й підозри, а інша людина здається джерелом болю і страждань. коли працюють захисні механізми психіки, звучать звинувачення й претензії в бік іншої людини (або ж, якщо агресія загорнута на себе, людина звинувачує в усьому себе), часто є підсвідоме чи навіть усвідомлене бажання зробити іншій людині боляче. щоб тільки не почати відчувати власний біль… знову, як колись, коли ці захисні споруди психіки були змонтовані, щоб «полагодити» тримальну конструкцію та втримати всю будівлю на місці…
добре знати актуальний стан своїх тримальних конструкцій та розуміти, наскільки вони цілісні.
корисно усвідомлювати свої захисні стратегії-“підпорки” — та вміти відстежувати, коли вони вмикаються автоматично і починають керувати всіма процесами в людині, знецінюючи і себе, й іншого, і все потенційно добре, що є між людьми.
гарантій немає ніде, а шанси є в терапії❤️🩹
люди-будинки…
Svitlana Petkanych