
12/05/2025
“Не кінець. Не початок.”
(слова з виставки POLIN, які стали емоційним фоном нашої зустрічі)
У стінах музею POLIN я мала честь провести терапевтичний тренінг «Як жити повноцінним життям після втрати» — для тих, хто пережив втрату, вигнання, зламані зв’язки з минулим.
Одна з ключових тем — повернення, яке не повертає. Ми згадували досвід польських євреїв, які після 1945 року намагались повернутись додому — але часто вже не було куди, або до кого.
Цей історичний біль глибоко відгукується й тим, хто сьогодні втратив свої домівки через війну.
Ми малювали свої внутрішні компаси, шукали ресурси, писали листи собі в майбутнє. Було багато тиші, багато правди. І багато сили.
Символічною рамкою стала виставка «1945. Nie koniec, nie początek» — вона наче доповнила наші роздуми: іноді після втрати не починається нове — ми просто вчимося жити інакше.
Мене особливо вразила постать Хінди Беатус. Вона повернулась у світ, який її не чекав. Зберегла фото з матір’ю і сестрою — не як річ, а як акт гідності. Допомагала іншим вижити в таборі, обрала не інстинкт, а солідарність. Це — героїзм пам’яті й співбуття. Солідарність, яка зараз має місце в українському народові 🇺🇦
Травма не закінчується з перемогою. Але в її серцевині♥️ — можливість зростати.
Дякую всім, хто був.
За присутність, тишу, і силу бути справжніми.
#життязнову #психотерапія #післявтрати #українцівпольщі #ХіндаБеатус #героїзмпамʼяті #травма #внутрішнійдім