27/05/2024
Текст не комерційний, а так, поговорить, для тих, хто в темі...
Вчора побував на черговій презентації запуску Єдиного Державного реєстру тварин. Дуже захотілося наживо подивитися, що це таке насправді, які плюси та мінуси цієї ідеї, ну, і приєднатись до цієї ініціативи.
Для тих, хто не в курсі, ідея така: створити єдину базу даних тварин в Україні, приєднавши до неї всіх дотичних суб'єктів — лікарів та клініки ветеринарної медицини, зооволонтерів, притулки тощо. Цей проєкт створений з ініціативи уряду та знаходиться в активній фазі впровадження з минулого року.
Ідея, по суті, прекрасна. Зараз спробую розписати ті плюси, які я бачу:
• Єдина база дасть змогу оцінювати популяцію тварин, контролювати їх переміщення (а отже, і планувати будь-які профілактичні та соціальні заходи).
• Дозволить ідентифікувати власника тварини в разі її втрати або спірних питань щодо власності.
• Дозволить впливати на власників, які викинули, знущалися або причинили інші негуманні дії щодо тварини.
• Дозволить безсумнівно визначити вакцинальний статус тварини та інші важливі медичні моменти історії хвороби (наприклад, чи стерилізована тварина, чи ні).
І ще багато інших переваг, які будуть зручні для власників і нададуть більше прав (якщо так можна виразитися) тваринам. А враховуючи те, що ця база планується в електронному доступі (за принципом Дії) — це взагалі мегачудово (приклад Дії показав, що цифровізація даних дуже значно полегшує життя людини — це власна думка).
Що ж відбувається насправді (точніше, як я це побачив)? (відразу ремарка — це моя особиста думка, яка сформувалася при вивченні цього питання та відгуках тих, хто був залучений в пілотному проєкті запуску реєстру).
• Реєстрація тварин в цьому реєстрі не є обов'язковою. В принципі, після цієї інформації далі вже можна було не слухати та не заглиблюватися. Моя думка — якщо це буде необов'язковим, значить говорити про якусь об'єктивність, наповненість тощо цього реєстру неможливо. Всі плюси, про які я писав вище, можливі лише при максимально повному охопленні тварин. Не можна робити якісь висновки, заходи, обмеження або, навпаки, стимулювати власників, якщо реєстрація є добровільною. Всі, дотичні до теми профілактики сказу, знають, що довести, що собака не вакцинована, майже неможливо, оскільки єдиним доказом цього є відмітка у ветпаспорті про вакцинацію. А часто паспорт губиться, пошкоджується, забувається вдома і так далі.
• У реєстр можна записати не ідентифіковану тварину. Тобто, для внесення достатньо даних власника і зовнішнього опису тварини (типу кіт "Вася", рудий, безпородний). Звісно, під ці дані можна "підсунути" будь-якого кота, бажано самця, з мастю хоч якось схожу на руду. Перевірити це неможливо. Нагадує "документ" з книги "Три мушкетери" Дюма — "пред'явнику цього документа дозволено робити все на благо держави".
У моєму розумінні завдання будь-якого документа — це посвідчення чогось у когось (тобто документ підтверджує ...... у такої-то особи). Ви уявляєте собі будь-який документ (паспорт, посвідчення водія, військовий квиток або подібні документи) без фотографії, дати народження або інших даних, що вказують на власника? Я — ні.
• На сьогодні є багато нестикування з самим процесом оформлення — хто може, як це відбувається, що для цього потрібно... Частину цих проблем розробники обіцяли виправити найближчим часом.
• Необхідність бути зареєстрованим. Не дивлячись на те, що цей проект ініційований Міністерством агрополітики, Держспоживслужбою, Мінцифри — тобто це явно не якась приватна ініціатива та реалізація — дані в реєстрі не замінюють та не доповнюють взагалі нічого. Тобто, дані реєстру ніяким чином не підміняють собою ветпаспорт, дані про вакцинацію тощо. Чому так? — зрозуміло (дивись перший абзац про обов'язковість реєстрації). Тоді виникає питання — навіщо це власникам, навіщо це агентам реєстру (тобто тим, хто буде вносити дані в реєстр)? У приватних ветеринарних лікарів була велика надія, що реєстр підмінить собою більшість (або всі) функцій міжнародного ветеринарного паспорта (монополія державних ветустанов). Як по всьому виходить — сподівання виявились марними.
• Чергова вкладка в Дії власника. За задумом авторів, після внесення даних у реєстр у власника в Дії з'явиться вкладка з інформацією про його тварину (на кшталт свідоцтва про народження дитини). Цей функціонал ще не реалізований, обіцяють реалізувати на самих фінальних етапах проєкт. Але, на мій погляд, це вже занадто... Перше питання — навіщо? Що це дає? Вибачте, але тоді в Дію потрібно вставляти техпаспорти та гарантійні талони на побутові прилади? І, найголовніше — яка цінність цього запису, якщо ніяк тварину не можливо ідентифікувати. Під дані в реєстрі (кіт рудий Васька) я за пару годин можу пред'явити добрий десяток котів, назбиравши їх по району за годину-дві.
• Альтернатива бланка міжнародного ветеринарного паспорта. Монополія на видачу бланка встановленого зразку — дуже велика головний біль приватних ветеринарних клінік та лікарів, досить чутливі незручності для власників. Але, як я писав вище — ні, це не про цей проєкт.
Моє загальне враження — ідея дуже правильна і перспективна (цифровізація багатьох галузей в Україні дуже значно спростила життя громадянам), також зможе значно збільшити ефективність у профілактиці інфекційних захворювань, значно спростити життя ветеринарним лікарям, власникам тварин, зоозахисним організаціям та притулкам. Але, у мене склалося враження, що це не державна програма, а якийсь приватний стартап. Моє бачення користі цього реєстру (при сьогоднішніх реаліях його побудови та спрямування) — ще одна з багатьох баз даних тварин (на кшталт Tracer, AnimalID тощо). Тобто, його цінність буде приблизно така ж, як і адресник на ошийнику (я не заперечую цінність адресника, але я очікував значно більшого...). Відчуття того, що автори ідеї хочуть зробити щось дуже корисне, але взагалі не розібрались навіщо кому і як ☹