Сімейна та гештальттерапія з Оленою Тодоровською

02/05/2026

Enjoy! 🇮🇹

5-16 червня!

Цього року ми вибрали фантастичну локацію — узбережжя Італії. Але головне навіть не море (хоча воно буде прямо під боком), а те, що ми нарешті зустрінемось!

Хочеться просто посидіти поруч. Поснідати разом, відчути запах кави та моря, подивитися в очі не через екран. Це той самий живий контакт і атмосфера «своїх», за яку ми так любимо нашу спільноту.

Що на нас чекає:

📌 Глибока робота: терапія, де відчуваєш поле кожною клітинкою.

📌 Спільний простір: ми будемо жити разом, навчатися і багато гуляти узбережжям.

📌 Смак до життя: можливість нарешті видихнути й повернути собі відчуття реальності.

Мені особисто це зараз дуже відгукується.

Подивись, що ми там напланували, і приєднуйся:
🔗 enjoy.migis.ua/

01/05/2026

Давайте чесно: у більшості пар «третій» з’являється не тоді, коли все добре.

Він з’являється тоді, коли між двома вже щось не витримується напряму.

І це може виглядати дуже по-різному:
інша людина, мама, робота, телефон, друзі, «я просто втомився/лась», «мені треба простір».

Але суть одна.

Третій — це не причина. Це симптом.

Трикутник у стосунках часто виникає не через когось «зовні»,
а через те, що всередині пари стало надто небезпечно говорити прямо.

І тоді психіка робить геніально просту річ:
замість контакту «ти і я» з’являється третій, де напруга розсіюється.

➡️ Як це звучить у реальності:
«Я краще поговорю з мамою, вона мене розуміє»
«Я на роботі, мені зараз не до розмов»
«Мені треба з друзями провітритись»
«Ти мене не чуєш, тому я піду до когось, хто почує»

І зовні це виглядає логічно.
А всередині — це втеча від прямого контакту.

➡️ Найнеприємніша правда:
Третій майже ніколи не «ламає» стосунки.
Він лише показує, що вони вже почали ламатися всередині.

Бо там, де можна:
●сказати «мені боляче»
●витримати відповідь партнера
●не втекти в образу або мовчання

— третій просто не потрібен.

➡️ Питання для саморефлексії:

●З ким у ваших стосунках ви легше говорите, ніж з партнером?
●Що ви «виносите назовні», бо вдома це не витримується?
●І найважче: що ви отримуєте через цього «третього», чого не наважуєтесь попросити напряму?

Іноді «третій» — це не зрада.
Це спосіб не розвалитися всередині пари, яка давно не зустрічається по-справжньому.

Питання тільки одне:
ви будуєте контакт… чи вже давно живете в трикутнику?

01/05/2026

Привіт! 💫
У телеграм-каналі Migis вийшов новий подкаст за участі Тодоровської Олени!

🔺 Що робити, коли нічого не відбувається? Або феномен «застрягання» у терапії.

Запрошуємо до прослуховування за посиланням — https://t.me/gestaltlifemigis/1290 👈

01/05/2026

29/04/2026

ВІДЧУТТЯ СЕБЕ — це не постійний стан, а межа контакту.

Там, де я зустрічаю світ — і водночас не втрачаю себе в ньому.

У психотерапевтичному сенсі “відчувати себе” — це не про ясність чи впевненість.
І не про стабільну ідентичність.

Це про здатність помічати, що зі мною відбувається прямо зараз:
що я відчуваю в тілі,
яку емоцію я намагаюся не помічати,
де я вже не обираю, а реагую автоматично.

Бо часто ми втрачаємо відчуття себе не раптово.
А через мікрорухи адаптації:
трохи промовчати, щоб не конфліктувати.
трохи погодитися, щоб не втратити зв’язок.
трохи “витримати”, щоб залишитися потрібним(ою).

І поступово “я” стає не переживанням, а функцією.

У гештальт-підході це момент, коли контакт із власним досвідом переривається.
Коли замість “що я хочу / що я відчуваю” з’являється “як правильно / як треба / як від мене очікують”.

І тоді відчуття себе — це не пошук глибокого сенсу.
А повернення простого запитання:
що зі мною зараз відбувається насправді?

Іноді відповідь дуже тихо звучить у тілі.
Іноді — в напрузі, яку хочеться не відчувати.
Іноді — у злості, яку складно дозволити собі мати.
І кожного разу, коли я це помічаю,
я ніби знову стаю присутнім(ою) у власному житті.
❓А в яких ситуаціях ти найчастіше “втрачаєш” контакт із собою — непомітно, майже автоматично?