13/09/2025
От якби ви могли сказати щось самому собі (для самого себе), наприклад, стоячи перед дзеркалом, то тоді все сказане мало б зовсім інший сенс.
Коли я говорю у себе в голові не в голос, наприклад: «мене не любить мама», то я все одно уявляю собі образ мами чи образ того із чим у мене асоціюється мамина нелюбов. І в цьому є все, бо коли я звертаюсь до образу мами, я, по факту, говорю із ілюзією, яка не має нічого спільного із мамою. Тому, це гонитва за примарою, вічна, безрезультатна, така, що ніколи не буде задоволена.
Коли ви зможете сказати «мене не любить мама» без уявлення образу мами, взагалі без ніякого уявлення, то тоді ви побачите наскільки все це безглузде, тупе, безсенсовне, порожнє і взагалі ні про що.
Інша справа, коли ви звертаєтесь до Бога із молитвою, прокльонами, проханням чи просто брудною лайкою на нього, то там ви не уявляєте ніякого образу і не можете уявити бо знати який є Бог просто неможливо, і от тоді ви точно сприймаєте свої слова серйозно, бо по факту, ви звертаєтесь до самого себе.
Сподіваюсь різниця зрозуміла.
Отже, якщо прибрати все і звернутися до самого себе, знову ж таки, наприклад, дивлячись у дзеркало, то тоді ви побачите істинну ціну сказаного.
Бо, люди щось говорять, на щось ображаються, щось там собі думають, а коли спитаєш їх: «де все це у вашому ОСОБИСТОМУ житті?» то ніхто нічого не може відповісти.
Всі чомусь починають розповідати про маму. А де ця нелюбов у твоєму особистому житті? Тільки у тебе, де є тільки ти? Ти ж не є мама, правда ж?! Ти ж живий в однині, а не в множині?! Де вона, нелюбов?
І все. Нема вже ніякої нелюбові. Бац, і зникла. Люди вже не розуміють про що вони все життя говорили.
#аналітичнапсихологія #аналіз #аналітик #психолог #психотерапія #психотерапевт #філософія #філософ