17/07/2025
Практика "Парасолька стресостійкості".
Артпрактика для тих, хто звик триматися — навіть коли дощить всередині. Кожен і кожна з нас має свої штормові сезони. Іноді дощі тривають довго, і стає важко розрізнити: де зовнішнє — а де вже внутрішнє. Ми звикаємо бути сильними, триматися заради інших, працювати попри втому, допомагати, навіть коли самі давно не відчували підтримки.
У такі моменти важливо згадати: стійкість — це не про броню, а про гнучкість, опору й турботу про себе.
Парасолька — простий, але глибокий символ. Вона не прибирає дощ, але створює простір, у якому можна зітхнути, обмʼякнути, побути з собою.
Мета: візуалізувати власні опори, ресурси та дії самопідтримки. Повернути відчуття контролю й внутрішнього простору, де є місце для себе — навіть під дощем.
Матеріали:
– аркуш паперу.
– кольорові олівці, маркери, клей.
– за бажанням — стрічки, гудзики, наліпки, природні елементи.
– заготовка з контуром парасольки (не обов’язково).
Вік учасників: 10+
Алгоритм:
Створіть свою «Парасольку стресостійкості» — у формі малюнка, колажу або об’ємної інсталяції.
🎁Діагностичні аспекти та питання:
Купол парасольки — це внутрішні й зовнішні ресурси.
– Що мене вкриває?
– Що допомагає вистояти, навіть коли втома сильна?
Ручка парасольки — те, за що я тримаюсь.
– Люди, які мене підтримують.
– Мої цінності, досвід, віра.
– Фраза або жест, що допомагає зібратись.
Краплі дощу — виклики, що зараз поруч.
– Стреси, втрати, напруження.
– Важливість побачити й назвати те, що «сідає на плечі».
Простір навколо парасольки — жести самопідтримки.
– Що я можу зробити для себе вже сьогодні?
– Які 3 хвилини турботи я готова дозволити собі?
Питання для обговорення:
– Що стало для мене несподіваним під час створення моєї парасольки?
– Які ресурси я бачу поруч із собою зараз — і чи звертаюся до них у реальному житті?
– За що я тримаюся, коли стає важко?
– Яку «краплю дощу» я сьогодні зміг (змогла) побачити й визнати?
– Який жест турботи я готовий(ва) зробити для себе вже сьогодні?
Висновок: практика " Парасолька стресостійкості" — це нагадування, що навіть у найінтенсивніший період життя ми можемо створити собі внутрішній простір, де безпечно.
Це спосіб побачити, що нас тримає, і дозволити собі знову відчути опору. У кожного — своя парасолька, вона може бути кольоровою чи чорною, великою чи складною — але якщо вона з вами, то навіть у дощ можна йти трохи спокійніше.
Автор невідомий, модифікація Людмили Стреж
Хочете відчути більше практик арттерапії в дії?
Запрошуємо вас на підтримуючий вебінар: “Літо для себе: арттерапія, що підтримує”
📅 23 липня
🕕 18:30 (за Києвом)
📍 Онлайн у Zoom
💬 Участь за реєстрацією
📩 Реєстрація: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdwloID6eu8Dco1q2nex3JVxjk_ll1n-SqdZnJpYkveu064Ng/viewform?fbclid=IwQ0xDSwLmHZpjbGNrAuS-6GV4dG4DYWVtAjEwAGJyaWQRMTk4YlFPaHFpZUJPRGtoZGMBHkucVIDODf_b_sr5hJgmflSmm6Xe399h8ULGjy2QvpuSMqJLcJGHd7MsFZW0_aem_YmDG05TNWAdjg0CWQhFVHg
Більше практик для допомоги собі та іншим — ви зможете прожити й випробувати просто під час вебінару.
До зустрічі!
📝 Примітки: світлина створена підлітком під час внутрішньої роботи зі стресом, тривогою та гнівом у межах практики «Парасолька Стресостійкості» та публікується зі згоди автора.
#психологічнапрактика #арттерапія
#дитячапсихологія #емоційнарегуляція #кордони #внутрішнійпростір
#українськаасоціаціяфахівцівзпсихології #артпедагогіка
#українськіпсихологи #терапевтичніпрактики #арттерапіядлядітей #ЛюдмилаСтреж
