19/06/2025
🚖 Епоха таксистів із Подолу
Памʼятаю, як жив на Подолі. Під домом — завжди стояли ті самі кілька таксистів.
Не з “для душі”, не з “підробляю”, не з “бізнес у мене інший” —
а справжні, старої школи.
Kia Sportage, Chevrolet Epica — начищені до блиску.
В салоні — чистота, тиша й… повага до твого простору.
Не говорили, якщо не питав.
Знали Київ без навігатора, їздили так, ніби в кожному кварталі жили.
🚬 Думаю, звичка мовчати й триматися осторонь — ще з 90-х.
Бо тоді возили не тільки людей — а й таємниці, рішення, історії, які краще не озвучувати.
Може тому й ціна була трохи вища — це не про маршрут, це про сервіс і стиль.
📉 Потім усе змінилося.
Ресторани стали мережевими.
Клієнти — молодшими.
А життя — швидшим і дешевшим.
Uklon, Bolt, “застосунок, бонус, акція”.
А ті, хто возив поважних людей —
реєструвались у додатках, але вже без вогника в очах.
Я памʼятаю, як дзвонив одному з них,
коли до нас у клініку мав приїхати головний хірург України — Фомін Петро Дмитрович.
Не хотів соромитись — і точно знав, що той приїде гідно.
Без зайвих слів. Без музики.
Лише — повага, такт і досвід.
Сьогодні їх там вже немає.
І я не знаю, де вони.
Може, епоха завершилась.
Може, стиль — лишився тільки в памʼяті.
Але я точно знаю одне:
іноді не потрібно багато,
щоб поїздка стала не маршрутом, а моментом, що залишився з тобою на роки.
🛑 А ви памʼятаєте таких таксистів?
Чи залишився ще десь цей старий Київ — мовчазний, уважний, з повагою в кожному жесті?
