Психолог Юлия Онухова, Крещатик 15, Passage, Kyiv (2025)

09/10/2025

Маски бувають не лише карнавальні.
Є м’які, ароматні, розумні, ввічливі, такі собі слухняні, хороші маски хлопчиків і дівчат,
є ті, що пахнуть успіхом або страхом, або навіть стражданням.
Але всі вони мають спільну рису- вони
перекривають кисень справжнього «Я».

Насправді дихається на повні груди лише коли ти вільний. Без ролей і масок.
Тільки тоді легені наповнюються життям,
а не інформаційним шумом, і грою чи напругою від гри.
І тоді у справжності, слова мають вагу.

Спробуй сьогодні хоч на годину
зняти всі маски.
І просто побути.
Без фільтрів, без ролей, без реакцій.
Побач, як багато у цьому правди та сили.
Спробуй справжність перед собою, відчуй яка це розкіш.

#психолог #психотерапія #гештальт #самопізнання #усвідомлення #психологкиїв #психологгамбург #ментальнездоровʼя #внутрішнясвобода #особистіснийріст #жіночнасила #життябезстресу #терапія

05/10/2025

Паніка— це як той сусід що вривається без запрошення і починає кричати «Усе пропало».
А ти замість слухати його береш і повертаєшся у своє тіло.
Дихаєш.
Відчуваєш ступні на підлозі.
Торкнувся живота—ага він на місці.
Знову дихаєш.
Сусід кричить, а ти вже ніби в іншій кімнаті.

Наше тіло—це найкращий WiFi до реальності, підключився і тривога втрачає сигнал.
Спробуй зараз вдих-видих-стопи на землі.
Паніка не любить коли її ігнорують 😉. А якщо довго не справляєшся сам, напиши мені, допоможу налагодить контакт із тілом.

#паніка #тривога #самодопомога #психологонлайн #психотерапія #життябезстресу #усвідомленість #ментальнездоровя #тілеснатерапія #ресурс #роботазтривогою #керуйемоціями #психологдляжінок #баланс #успіхчерезспокій

23/09/2025

Привіт, я Юлія Онухова.
Давай знайомитись.

Я психотерапевт і мама. Донеччанка → київлянка → а з 2022 року ще й гамбуржанка (життя іноді кидає такі кості, і ти прокидаєшся з новою пропискою).

Я знаю, що таке втрати, переїзди й розлучення… і що означає шукати опору, коли земля раптом каже: «вибач, я вийшла на перекур».

Мій шлях— це 20 років йоги (так, я можу стояти на голові, але переважно стою на ногах), книга віршів, навчання психотерапії, благословення Далай-лами (серйозно!) і проєкт з колегами «Діалог», де ми підтримуємо український бізнес у час війни.

У роботі я міксую гештальт-терапію, коучинг і тілесні практики.
Я поруч тоді, коли сльози застрягли в горлі, а сили треба було ще вчора.

Якщо ти зараз:
— проживаєш втрату чи міграційний шок,
— вигораєш, керуючи командою (а люди чомусь не роботи 🤯),
— шукаєш баланс між тілом і душею (але не між шаурмою й спортзалом), можливо, нам час зустрітись.

Я працюю індивідуально й у групах, проводжу тренінги, створюю корпоративні програми (де не лише Excel, а й трохи сенсу).

Пиши в дірект. Твоє відчуття життя можна повернути, без ремонту, але з апгрейдом.

#психологонлайн #еміграція #самопізнання #ресурси #життяспочатки #опора # #життяспочатки #опора

19/09/2025

Техніка швидкого заспокоєння
👉 Вдихни на 4 рахунки через ніс.
👉 Затримай дихання на 4 рахунки.
👉 Видихни повільно ротом на 6 рахунків.
👉 Зроби паузу на 2 рахунки.
Повтори цикл 5 разів — і відчуй, як тіло та розум повертаються у спокій.

Хештеги:
#дихання #технікитиші #спокій #ресурси #тривога #релакс #психологонлайн #всесвідомість #медитація #самодопомога #гештальт

15/09/2025

Вигулюючи внутрішню кішку, кожна жінка дозволяє собі бути цілісною: не лише правильною й зручною, а ще й інстинктивною, грайливою, непередбачуваною.
⠀
Саме в цьому балансі народжується її привабливість.
3 психологічної точки зору, це момент інтеграції. Коли жінка перестає придушувати свої «дикі» частини й приймає їх, вона стає більш живою та щирою.
⠀
Внутрішня кішка- це її архетипічна енергія інстинкту, гри та свободи. Мяу. Коли вона приручена й виведена на світ, жінка перестає жити лише соціальними ролями й повертається до себе справжньої.
Це той стан, де немає боротьби між «хорошою дівчинкою» і «бунтаркою». Є цілісне Я, у якому й ніжність, і пристрасть, і інтуїція стають союзниками.
⠀
І саме тоді поруч з нею інші починають відчувати силу та природність, які неможливо підробити. Якщо ти відчуваєш, що час повернути свою внутрішню цілісність і «вигуляти власну кішку», запрошую тебе на консультацію.
⠀
#психологія #жіночність #внутрішнясила #жіночаенергія #архетипи #інтеграція #самоприйняття
#

10/08/2025

Повернувшись з відпочинку, тільки тепер помітила мозолі на ногах.
Дивно. Коли стрибала по скелях і щовечора ставала під душ- ні бачила, ні відчувала їх.
А я ж зазвичай реагую миттєво на сигнали тіла, помічаю навіть найменші зміни в стані.

Але все пояснюється просто:
незвичні умови (не комфортний душ),
швидкоплинний час на відпочинку (коли немає можливості сповільнитися),
і фокус не на собі, а на виконанні нескінченного списку оргзавдань.
Мій внутрішній радар для тіла був вимкнений.

Так і в житті: іноді ми помічаємо рани лише тоді, коли повертаємось додому, знімаємо броню, зупиняємось і раптом бачимо, що «ой, а це коли встигло з’явитися?».
Мозолі, синці, емоційні тріщини- усе це непомітно, поки ми біжимо.

А закон простий: якщо ти не встиг подивитись на себе - життя обов’язково покаже тобі дзеркало. І краще, щоб це було просто дзеркало, а не дзеркало у вигляді рентгену в травмпункті.

І ще: іноді достатньо п’яти хвилин тиші, щоб встигнути «прислухатись» до себе.
Ну або хоча б погладити ноги- раптом вони там вже давно ведуть подвійне життя з мозолями.

# #психотерапія # #психолог # #турбота # #

25/07/2025

Є сходи, які не видно одразу.

Ти просто стоїш на першому щаблі й відчуваєш, далі буде інакше.

Ще не знаєш, скільки разів буде хотітись розвернутись, зупинитись, повернутись у знайомі звички та старий спосіб мислення.

Часто коли приходять до мене нові клієнти, вони думають що терапія- це швидкий ліфт від точки А до точки Б. Але я говорю, що терапія це сходинки. Це підійматись щабель за щаблем.

Де кожна сходинка— зустріч із собою: з болем, із соромом, із страхом, із пустотою, відчаєм.

#терапія # #психолог #

23/07/2025

я стою в зале современного искусства, а вокруг — гигантские волокна, как корни, которые годами росли «за кадром» и вдруг вылезают в пространство. и вспоминаю знакомую фразу от клиентов: «почему я пришёл лишь сейчас? я же давно чувствовал, что мне нужна терапия…».
как так выходит: помощь нужна, а мы чего-то ждём…

то почему откладываем терапию:

1. «мне не так уж и плохо» / обесценивание собственной боли. мы привыкаем, порог боли повышается, а энергия тихо утекает.

2. страх встретиться с чувствами, когда кажется: только тронешь — накроет волной. а на самом деле терапия даёт берег и сопровождение.

3. сценарий «должна/должен справиться сама/сам»: внутренний перфекционист путает самостоятельность с изоляцией.

4. стигма и стыд. «что подумают», «психология для слабых», «в нашей семье так не делают». знакомо?

5. поиск идеального времени / идеального терапевта. отложенный старт как форма сопротивления: если всё должно быть идеально, начинать никогда.

6. истощение. парадоксально, но когда сил меньше всего — труднее всего сделать шаг к тому, что эти силы может вернуть.

7. неумение попросить поддержки. нас не учили формулировать запрос; порой нужна первая беседа только чтобы найти слова.

8. финансовые и логистические моменты: деньги, расписание, язык, формат онлайн/офлайн — всё это реальные факторы, и мы можем обсудить и подстроить.

как те корни на фото: если их обходить, они не исчезают — они прорастают дальше, в трещины пола, в пространство, во всё вокруг.

с незакрытыми внутренними темами так же: они выходят в тело, симптомы, отношения. не обязательно ждать, пока «прорастёт» больно. достаточно просто написать терапевту — и начать новое движение в своей жизни.

i’m standing in a contemporary art hall, and around me are giant fibers like roots that grew “offstage” for years and suddenly break into the space. and i remember a familiar line from clients: “why did i come only now? i’d felt for so long that i needed therapy…”.
how does it happen: we need help, and yet we keep waiting…

so why do we postpone therapy:

1. “it’s not that bad” / discounting our own pain. we adapt; the pain threshold rises, and energy quietly drains away.

2. fear of facing feelings, when it seems that the moment you move — a wave will crash over you. in reality, therapy offers a shoreline and companionship.

3. the “i have to cope on my own” script: the inner perfectionist confuses self-reliance with isolation.

4. stigma and shame. “what will people think,” “psychology is for the weak,” “in our family we don’t do that.” familiar?

5. searching for the perfect time / perfect therapist. a delayed start as a form of resistance: if everything must be perfect, you never begin.

6. depletion. paradoxically, when we have the least energy, it’s hardest to take the step toward what could restore it.

7. not knowing how to ask for support. we weren’t taught to name a need; sometimes the first conversation is just to find the words.

8. financial and logistical stuff: money, schedule, language, online/offline format — all real factors, and we can talk them through and adapt.

like those roots in the photo: if you keep stepping around them, they don’t disappear — they keep growing, into cracks in the floor, into the space, into everything around.

it’s the same with inner unfinished themes: they show up in the body, in symptoms, in relationships. you don’t have to wait until they “burst through” painfully. it’s enough to message a therapist — and begin a new movement in your life.

#терапия #психотерапия #терапияонлайн #психолог # #психологЕвропа # #ментальноездоровье # #позвольсебеподдержку #эмоции #самопомощь #жизньнастоящая # #Казазстан # #США # #

20/07/2025

Коли зʼявилась ця історія- успішний чолові, CEO відомої компанії, молода дружина і… «не така» коханка, соцмережі вибухнули. Бо вона не с**суальніша, не молодша, не гламурна. І це- ламає сценарій. Бо як так? Навіщо міняти «картинку» на… щось менш «привабливе»?

Але правда в тому, що зрада не завжди про с**с. Часто вона- про відчуття себе поруч із кимось. Зраджують не тілу. Зраджують відсутності чогось, що пішло із стосунків. Зраджують там, де вже немає тепла, дотику, щирості.
Де замість бачення живої людини, є тільки ролі, розклад і правильна форма. Феномен цієї історії не в тому, хто краще виглядає. А в тому, що вперше публічно зрадили очікуванням.
Очікуванням, що «коханка має бути молода й красива», краща за дружину.

А він, схоже, обрав себе живого. Що це каже нам? Що не треба поспішати з висновками. Не завжди коханка- про страсть. Не завжди дружина- про тепло. Часом усе навпаки.

У світі, де всі грають ролі,
іноді найбільша інтимність, це
стати перед кимось без маски.
Навіть якщо для цього доведеться зламати сценарій.

17/07/2025

Тема і образ оголеного тіла табуйована в суспільстві, із-за соціальних догм.

Тіло сковане одягом і від цього не вільне. Під час сеансу психотерапевт звертає пильну увагу на міміку, пози, дихання, реакції тіла. Адже свідомість навчилась обманювати, адаптуючись до обставин, але тіло скаже правду.
Якби ми ходили голими і вміли читати, і знали мову тіла, життя б спростилось. Вербалізація відчуттів по типу фрази «в мене мурашки по тілу від тебе», була б точно зареєстрована на предмет правдивості. Брехня, збудження, збентеження, сором — явними сльозами відображалось би в тілі.

Але людина неймовірна. Вміщаючи в себе унікальні природні дані, вона навчилась в ході еволюції, технічного прогресу, йти всупереч природі.

І ось як це проявляється.

Унікальність номер один.
Людина може бачити на відстань до 48 кілометрів. Не орлиний зір, але, якби Земля була плоскою, ми б змогли бачити світло свічки, запаленої майже півсотні кілометрів від нас. Але.
Маючи таку даність від природи, людина часом не може побачити, куди їй рухатись далі по життю. Не бачить очевидних речей: коли над нею знущаються, маніпулюють, хто обманює, а хто каже правду. Зоркість від природи не прямо пропорційна потужному внутрішньому баченню.

Унікальність номер два.
Наша шкіра не перестає рости. За час свого життя люди втрачають до 18 кілограмів шкіри. Адже кожну секунду часу ми виробляємо 25 мільйонів нових клітин, у нас з’являються нові шари. Наша шкіра росте, але багато хто зупиняється в своєму розвитку на рівні школа-технікум-інститут-робота-пенсія (все життя між іпотеками на пральну машинку, дім і т.д.). Страхи ірраціональні і раціональні, чужі і свої установки, батьківські програми вклинюються в природну для нас програму — рости! Пізнавати, не зупинятись у своєму розвитку.

Унікальність номер три.
Наші нервові імпульси переміщуються зі швидкістю 402 кілометри на годину. Завдяки нашій високорозвиненій нервовій системі, ми можемо реагувати за менше ніж мілісекунду на речі, від яких нам слід триматись подалі. Відчуття болю виникає миттєво.
Але. Душевний біль людина відтворює в голові роками. Організм реагує відповідно і відповідає рядом психосоматичних захворювань. Психіка і мозок, чіпляючись за образи, картини, почуття і стани з минулого, раз за разом, не відпускаючи болісну ситуацію, протягує людину по колах дантівського Пекла. Керує цим процесом свідомість, і так, у наших силах або закрити гештальт, або виношувати в собі тіні минулого, закриваючи цим самим світло теперішнього.

Унікальність номер чотири.
Наші сльози знають наші емоції. Організм виробляє індивідуально структуровані сльози в залежності від причини, з якої ми плачемо. Сором, горе, почуття провини, смуток, щастя — всі емоції створюють неповторну молекулярну структуру.
Але. Часом людина не може розпізнати свої емоції. В яскравій формі це демонструє психологічний стан особистості- алекситимія. Це утруднення у визначенні і описі (вербалізації) власних емоцій та емоцій інших людей. У процесі терапії людина вчиться розпізнавати свої почуття і емоції, відтінки різних станів і тоді вибудовується унікальна картина, усвідомлена і вже впізнавана для свідомості.

Ми унікальні. Із фактів, наведених вище, ви можете побачити, наскільки наш внутрішній світ відрізняється від даності природи. Як терапевт я знаю, наскільки важливо налагодити внутрішні процеси, привести у відповідність до того, що говорить нам тіло. А почути його допомагає тілесна терапія, практики роботи з тілом: цигун, йога, танці і багато іншого.

Слухайте сигнали тіла, налаштовуйтесь і не бійтеся знову знайти цей зв’язок, колись розірваний душевними травмами. А якщо не виходить- терапія на допомогу.

#психотерапія #тіло
#психологія
#унікальність
#людина #

08/07/2025

У терапії так важлива конфіденційність. Та сама лікарська таємниця, яка залишається тут і зараз. Святе таїнство розкриття прихованих історій. Іноді я відчуваю себе на сеансі священником, який відпускає ношу гріхів. Авжеж не маю такої влади відпускати гріхи (а мене просто уява), я просто присутня у супроводі до змін. У пошуку виходу, у дозволі жити, дихати, радіти, брати від життя все, чого хочеться.

У терапію часто приходять саме за конфіденційністю, бо більше нема кому сказати, не було людини, якій можна було б довіритися. І тоді терапевт стає тією людиною-місточком до нового досвіду. Персоною якої можна довіряти, що можна розміщувати всередині себе все, що є.

І цей новий процес щоразу викликає в мені тендітне, ніжне відчуття тремтіння і подяку за те, що мені довіряють. Як було сьогодні, після сесії з клієнтом це відчуття накрило мене, наче велика хвиля. Я замислилась, наскільки важливо бути тим, кому просто довіряють.
Дякую вам, мої клієнти, за вашу довіру.

P.S.з повагою до віруючих, зі свободою фантазій до себе.

# #терапія #конфіденційність #психотерапія #довіра #психолог #супровід #сесія #живапсихологія #емоції #відкритість #щирість #подяка #терапевтичнийпроцес #

03/07/2025

Мені здається, що правда про людей завжди лежить десь посередині.
Ми можемо зраджувати й можемо рятувати.
Можемо забирати тепло і можемо повертати його, навіть якщо все навколо холодне.

В одному із досліджень John Bowlby писав про прив’язаність: ми народжуємося залежними від того, чи тримають нас у руках.
І якщо тримають-ми віримо. Якщо кидають-ми навчаємось дивитися крізь пальці.
Але всередині все одно живе крихітне: «А раптом хтось не відпустить?»

Я щоразу думаю про це, коли бачу, як клієнти виправдовують чужі зради, брудні слова, байдужість — тільки б не втратити хоч якийсь зв’язок.
Ми вчимося любити тих, хто не вміє любити.
Ми вчимося чекати тепла там, де його ніколи не буде. Іноді треба чесно спитати себе:

«Чиї руки тримають мене зараз? І чиїм рукам я віддаю своє серце?». Це питання болюче, розумію. Але воно відкриває двері. І тоді через цей біль усвідомлення, ми стаємо справжніми.

#психологія #відносини #стосунки #усвідомленість #прив’язаність #терапія #ментальнездоров’я #емоції #любов #довіра #особистіснийріст #саморозвиток #психотерапія #психологонлайн #

Психолог Юлия Онухова

09/10/2025

05/10/2025

23/09/2025

19/09/2025

15/09/2025

10/08/2025

25/07/2025

23/07/2025

20/07/2025

17/07/2025

08/07/2025

03/07/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category