24/01/2025
Симптом
Симптом (певна стратегія реагування) у широкому значенні – це будь-який феномен, який завдає клієнту або його близькому оточенню незручність та напругу, іноді біль. У цьому випадку під симптомом можна розуміти не лише симптоми соматичні, психосоматичні, психічні, але також і поведінкові.
Клієнт ніби «приносить» свій симптоматичний запит терапевту до його психотерапевтичної практики підозрюючи, що симптом пов'язаний з його психологічними особливостями і готовий працювати в парадигмі формування симптому.
Соматичні та психосоматичні симптоми схожі за клінічною картиною, вони виявляються скаргами клієнта на біль у тілі та органах. Відмінність їх у тому, що психосоматичні симптоми пов’язані з психічною діяльністю людини, хоч і проявляються тілесно, тому психосоматичні симптоми потрапляють у поле професійного інтересу як психологів, так і медиків.
Психічні симптоми частіше пов'язані з тими незручностями, які вони завдають. Наприклад: фобії, нав'язливість, тривога, апатія, провина, страх тощо.
Поведінкові симптоми виявляються різними відхиленнями у поведінці клієнта і переважно заважають не самому клієнту, а іншим людям з його оточення. З цієї ж причини найчастіше до фахівця звертаються не сам клієнт, а його близькі з проханням «Зробити з ним щось…». Наприклад: агресія, гіперактивність, девіантність тощо.
Поведінкові симптоми в силу їхньої «антисоціальної» спрямованості висувають великі вимоги до професійної та особистісної позиції терапевта, «кидають виклик» його ресурсам розуміння та прийняття клієнта.
Симптоми не завжди пов'язані з відчуттям болю. Іноді вони навіть приємні. Проте, свідоме ставлення до них самого клієнта або його найближчого оточення завжди є негативним.
Симптом характеризується сильним впливом на інших, він мимовільний і не піддається контролю, симптоматична поведінка може бути вигідна іншим членам родини та оточенню що закріплю її, і отримують вторинну вигоду.
Симптом не є окремим феноменом і ніколи не виникає автономно, він ніби «вплетений» у тканину більш широкої системи феноменів, за допомогою якого вона вирішує свої важливі функції. Він потрібен і важливий системі у період її існування, вона ж в сою чергу, обирає най небезпечний симптом задля продовження свого існування на тому чи іншому життєвому етапі.
Тому помилкою психотерапевта буде визначення симптому як автономного феномену і працювати на його усунення, не усвідомивши його значення для всієї системи. Це може привести до психічної дезінтеграції клієнта та видалення його життєво важливого захисного механізму.
Симптом зростає на відносинах
Симптом з'являється на «межі відносин», маркує напруга контакту зі значним Іншим. Не можна не погодитися з Гаррі Салліваном, який стверджував, що вся психопатологія є інтерперсональною. І психотерапія симптому інтерперсональна і у своїх цілях, і у своїх засобах.
Коли ми розпочинаємо роботу з розкриття симптому, необхідно насамперед актуалізувати суть його впливу оточуючими: Як він проявляється? До кого звернений? Як він торкається Іншого? Яке його послання, що хоче «сказати» Іншому? Як він мобілізує дії у відповідь? Як він структурує поле відносин?
За кожним симптомом стоїть тінь значущої людини
Таким Іншим для клієнта є близька йому людина. Саме до близьких людей в нас найбільше претензій у разі їхньої фрустрації. Саме з близькими людьми у нас найбільше напруження. Стороння, незначна людина не викликає емоцій, претензій, її сила зростає в міру наближення до людини на набування значимості. Симптом спрямований саме до близькій людини як спосіб звернути увагу на якусь важливу незадоволену потребу.
Симптом - це феномен невдалої зустрічі з Іншим
Більшість із наших потреб соціальні і виявляються часто полем відносин.
Симптом маркує фрустровану потребу що спрямовано значній людині. Через симптом можна задовольнити якусь свою потребу, яку чомусь не вдається задовольнити у відносинах з близькими людьми безпосередньо.
За симптомом завжди ховається якась потреба. І хоч симптом і є непрямим засобом задоволення цієї потреби, проте такий спосіб часто є єдиним можливим реагуванням у ситуації, що склалася для людини. Саме неможливість зустрічі з Іншим, в якій можна було б задовольнити важливу для клієнта потребу, призводить до непрямого, симптоматичного способу її задоволення (реагування).
Продовження. Симптом - це не патологія психіки, а патологія контакту
Ця думка орієнтована не так на структуру особистості, а на процес її функціонування.
Симптом – це спосіб контакту із значною людиною, утворення, яке треба позбутися чи переформовувати. Будь-який симптом історично – це те, що колись було стратегією пристосування що спрацювала, а потім перетворилося на консервативну і застарілу форма пристосування до дійсності. Ситуація, що спровокувала симптом, давно змінилася, але застигла форма реагування залишилася, втілившись у симптом.
Симптом – це спосіб комунікації
"Для мене стало важливим відкриттям, коли я виявила у своїх пацієнтів несвідому потребу зберігати свої захворювання" - пише Джойс Макдугалл у своїй книзі "Театри тіла". Вищеописана функція задоволення важливих міжособистісних потреб через симптом була відкрита ще Зигмунд Фрейдом і отримала назву вторинної вигоди від хвороби. Людина вдається до неї тоді, коли з якихось причин (сором виявитися оціненим, страх бути відкинутим, незрозумілим тощо) намагається повідомити щось інше людині не словами, а за допомогою симптому чи хвороби.
Щоб розібратися у проблемі вторинних вигод хвороби, у терапії необхідно вирішити дві основні завдання:
• визначення потреб, які задовольняються завдяки симптоматиці;
• пошук шляхів для задоволення цих потреб без участі симптому.
Будь-який симптом:
• «дає дозвіл» клієнту уникнути неприємної ситуації або від вирішення складної проблеми;
• надає можливість отримати турботу, любов, увагу оточуючих, не просячи безпосередньо їх про це;
• «дарує» йому умови для того, щоб переорієнтувати необхідну для вирішення проблеми психічну енергію або переглянути своє розуміння ситуації;
• надає стимул для переоцінки себе як особи чи зміни звичних стереотипів поведінки;
• «прибирає» необхідність відповідати тим вимогам, які пред'являють до клієнта оточуючі і він сам.
Продовження теми: Симптом – це текст, який неможливо вимовити
Симптом можна розглядати як комунікацію, коли одна людина намагається повідомити щось інше не словами і може перетворитися у хворобу. Наприклад, немає можливості відмовитися від чогось, тому що це непристойно, але якщо захворів, то всі зрозуміють. Таким чином, людина знімає з себе відповідальність за те, за що їй неможливо відмовитись.
Симптом - це фантом, за яким ховається деяка реальність, і одночасно частина цієї реальності, її маркер. Симптом – це послання, яке одночасно маскує щось інше, що зараз для людини неможливо усвідомити та пережити.
Він чудово організує поведінку членів усієї системи і по-новому її структурує.
Таким чином, симптом це досить сильний спосіб маніпулювання Іншим, який, однак, у близьких відносинах не приносить задоволення. Ніколи не дізнаєшся, чи насправді партнер залишається з тобою чи з симптомом, тобто він любить тебе чи залишиться з тобою з почуття провини, обов'язку чи страху? Крім того, згодом оточуючі звикають до такого способу контакту і вже не реагують з такою готовністю задовольняти організовану потребу, або бачать його маніпулятивну суть.
Продовження: Симптом – це невербальне послання несвідомої свідомості
Люди завжди розмовляє двома мовами – вербальною та соматичною.
Ти хто вдаються до симптоматичного способу контакту, обирають спілкуванням невербальний спосіб комунікації. Найчастіше цим способом розмовляє тіло.
Такий спосіб з дитинства. Він є провідним у довербальному періоді розвитку дитини. У разі певних проблем у контакті між матір'ю та дитиною у останнього може сформуватися психосоматична організація особистості.
Загальновідомим феноменом психосоматично організованої особистості нездатність за допомогою слів описати свої емоційні стани та вдаючись до такого способу вирішення конфлікту, зазвичай, регресують на стадію довербального спілкування.
Симптом – це завжди послання і знак для оточуючих та самого клієнта. Те, що в нас народжується – це наша відповідь на вплив зовнішнього світу, спроба відновити баланс. Так як у кожному симптомі є проблема і є вирішення цієї проблеми, то важливо не ігнорувати ці послання, а прийняти їх і усвідомити їхнє значення в контексті особистої історії клієнта.
Фрейд і Брейр виявили, що симптоми втрачали свою ірраціональність та незрозумілість, коли вдавалося пов'язати їх з біографією та життєвим досвідом клієнта. Симптом виконує важливу захисну функцію. Клієнт, що вдається до симптоматики задовольняє якусь значиму для себе потребу. Прибираючи остаточно симптом, ми прибираємо шлях уникнення дійсності. Тому в жодному разі не можна позбавлятися симптому, не усвідомивши яка стоїть за ним фрустрована потреба і не запропонувавши клієнту інший спосіб задоволення цієї потреби.
Терапія не звільняє клієнта від симптому. Терапія стає аналізом переживань і поведінки клієнта з метою допомогти йому усвідомити конфлікти, що не усвідомлюються, і мимовільні повторення поведінки, що визначають його симптоматику.
Симптом не дає людині жити, але дозволяє виживати
Симптом пов'язаний із неприємними, часто болючими відчуттями, дискомфортом, напругою, тривогою. Практично будь-який симптом рятує від гострої тривоги, але натомість робить її хронічною. Симптом рятує від гострого болю, роблячи його терпимим. Симптом позбавляє людину радості життя, роблячи життя сповненим страждань.
Симптом - це своєрідний спосіб, що дозволяє людині частково вирішувати внутрішній конфлікт, не вирішуючи саму проблему і нічого не змінюючи у своєму житті.
Симптом - це плата за можливість нічого не міняти у своєму житті.
Консультація Вашого психолога, психотерапевта онлайн та офлайн: +38(050)738-25-15
#симптом #психологія #психотерапія #фіксація #дитинство #стратегія #психосоматика #соматика #консультація #вигода #оточення #консультування #поведінка #вибір #життя #значимий #фрустрація #конфлікт #контакт #спілкування #задоволення #близькі #бажане #психолог #психотерапевт #київ
