08/08/2019
Оцінка якості життя хворих на цукровий діабет із синдромом діабетичної стопи до лікування та у віддалений період
O. V. Marchenko, M. B. Gorobeiko, T. Yu. Yuzvenko, Z. G. Krushinska
АНОТАЦІЯ
Мета роботи — дослідити аспекти якості життя хворих на цукровий діабет, ускладнений синдромом діабетичної стопи, котрі впливають на лікування та реабілітацію.
Матеріали і методи. В період з 2017 до 2018 р. обстежено 198 хворих на цукровий діабет 2 типу із синдромом діабетичної стопи з ранами після оперативних втручань на рівні стопи з приводу гнійно‑некротичних ускладнень. Чоловіків було 97 (49 %), жінок — 101 (51 %). Середній вік пацієнтів становив (59,2 ± 2,7) року (39 — 76 років). Тривалість цукрового діабету дорівнювала в середньому (11,8 ± 2,7) року. Для оцінки якості життя використовували опитувальник EuroQol EQ‑5D‑5L, який оцінює стан здоров’я за 5 компонентами якості життя: рухливість, догляд за собою, повсякденна діяльність, біль та дискомфорт, тривожність і депресія. На кожне запитання є 5 варіантів відповіді залежно від ступеня вираженості проблеми (відсутність проблеми, незначні проблеми, проблема середнього ступеня тяжкості, значні проблеми, великі проблеми). Для суб’єктивної оцінки стану здоров’я застосовували візуальну аналогову шкалу.
Результати та обговорення. Виявлено статистично значуще зниження показників якості життя, а також психологічного компонента якості життя. Завдяки лікуванню та критичному відношенню до свого стану частота скарг зменшилася з 57,0 % (на початку лікування) до 50,5 % через 12 міс (р = 0,058). Відзначено поліпшення адаптації, що також сприяло зменшенню кількості скарг (р < 0,05). За іншими показниками якості життя (загальний стан здоров’я, фізичне функціювання, інтенсивність болю, рівень депресії) виявлено статистично значуще зниження як у чоловіків, так і у жінок. Установлено відсутність кореляції між середнім балом за візуальною аналоговою шкалою та результатами самооцінки за EuroQol EQ‑5D‑5L.
Висновки. Більшість хворих не можуть самостійно об’єктивно оцінити тяжкість свого стану, особливо на початку лікування. Не встановлено чіткого взаємозв’язку між суб’єктивною клінічною оцінкою стану здоров’я та наявністю окремих скарг у пацієнтів. У результаті лікування достовірно суб’єктивно зменшився біль і дискомфорт у нижніх кінцівках (з 46 до 26 %), а також проблеми з пересуванням (з 41 до 32 %). Зменшення частки пацієнтів з тривожністю та депресією (з 53 до 39,4 %) залежало від симптоматичного та патогенетичного лікування.
http://surgukraine.com.ua/article/view/SU2019-2-56