23/03/2026
Півтора року тому, коли я вперше була в Смілі в складі медичної місії , ми побачили дітей з важкими розладами харчування, низькою масою тіла і труднощами з ковтанням.
Тоді вперше було піднято питання про встановлення гастростом цим дітям.
Були знайдені спонсори, які готові закуповувати гастростомічні трубки, хірургічна команда Охматдит була готова приймати пацієнтів для операцій, педіатри готові до подальшого супроводу, лікарі-волонтери «Фріда» долучались до транспортування.
Було страшно? Мені — дуже.
Тому що за постановкою гастростоми стоїть догляд, можливі екстрені ситуації, пов’язані як з трубкою, так і зі здоров’ям пацієнта загалом. Шкіра навколо гастростомічного отвору потребує обробки, що для персоналу дитбудинку було вперше.
Було багато розмов з розбором страхів і складних питань.
І знаєте що? Директор дитбудинку погодився.
Вони з колективом були готові змінюватись, навчатись, доглядати — для того, щоб покращити життя кожного з цих дітей.
І ще — щоб їм не говорили, що в них «худі діти».
Пройшло трохи більше року, як діти живуть з гастростомами.
Вони набирають вагу, стали активнішими, в них немає проблем зі шкірою, перестали утворюватися пролежні.
Так, вони не стали ідеально здоровими.
Але те, що вони стали щасливішими — беззаперечно.
І їхні посмішки говорять про це краще за будь-які слова.
Чому я це пишу?
Бо там, де це потрібно, гастростома — не вирок, а спасіння.
Можливо, цей пост змусить когось подивитися на свою важкохвору дитину або на худого, знесиленого пацієнта з труднощами ковтання чи набору ваги — трохи інакшими очима. #паліативнадопомога #паліативнадопомогавукраїні #гастростома