Здоров‘я з Олегом Торгало, Михайловская 24а, Kyiv (2026)

17/04/2026

ДЛЯ ТЕХ КТО В АВСТРИИ
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНЫЙ ТРАКТ — КОРЕНЬ НАШЕГО ТЕЛА
«Если ваша пища не будет лекарством, то лекарства станут вашей пищей!» — утверждал отец западной медицины Гиппократ более двух тысяч лет назад. Но какая именно пища должна стать нашим лекарством, как её правильно готовить и принимать? Эти знания — не просто перечень продуктов или универсальная диета, а свод проверенных веками правил, тайных и явных законах природы. Это целая наука о здоровье ЖКТ — основе жизни, источнике нашей энергии и красоты.
На Востоке приём пищи — священное действие. Ведь это настоящая магия природы, когда еда превращается в нас самих. Пища — строительный материал тела, и от её качества зависит работа всех систем. Но мало съесть полезное — важно это переварить и усвоить. Большинство болезней современного человека зарождаются именно в пищеварительном тракте.
На этой встрече мы обсудим:
- 60 главных правил здорового питания.
Ценность различных продуктов и составление индивидуального рациона.
Пользу пряностей и специй.
• Правила сочетания продуктов, время и объём приёма пищи.
• Рекомендации для разных типов конституции, возраста и сезонов.
Всю правду о модных диетах и популярных заблуждениях.
Я изучал аюрведическую диетологию много лет и на этом интерактивном семинаре я простым языком, концентрировано передам вам самую суть знаний. Для дальнейшего практического подтверждения и более глубокого изучения. Передам как убежденный и реализованный практик понимающий подходов и методов аюрведы. Вы сможете задать свои вопросы и получить практические советы.
О лекторе:
Последние десять лет я являюсь главным популяризатором Аюрведы в Украине, возглавляю ассоциацию «Украина–Индия», основал первую в стране сеть магазинов восточной медицины «Роса-Фарм», центр «Роса-Веда», образовательный ресурс «Роса ТВ». Организовал десятки семинаров, лекций, успешно и многолюдно провел три фестиваля здоровья «Роса». Дхармическая культура, это главная часть моей жизни последние 27 лет. За моими также плечами — 19 лет изучения восточных целительских практик с достойными учителями планеты, которых я привозил в Украину, обучался, брал у них интервью, ездил к ним в гости. Аюрведа когда-то спасла мне жизнь, и теперь моя миссия — делиться этими знаниями со всеми живущими доброй воли и самостоятельным мышлением. С прошлого года я живу в замечательной Австрии и начинаю развивать это направление здесь. Приходите дорогие друзья, единомышленники уже не раз проверившие на себе действие аюрведы, кто хочет узнать об этой великой медицинской науке больше, знает, слышал, сталкивался и сомневающиеся тоже приходите.
Детали встречи:
Семинар пройдет в Акшая-Тритья — самый благоприятный день в году для получения знаний, добрых дел и внутренних трансформаций. После лекции нас ждёт общение, знакомства, ароматный чай масала и вегетарианские сладости.
Вход на первые лекции в Вене свободный.
• Когда: 19 апреля, 16:00.
• Где: Вена, 1-й район, Gonzagagasse 11, лекционный зал «Die Möwe Akademie».
• Как найти: Возле входа позвоните в звонок №19 (Die Möwe), поднимитесь на лифте на 3-й этаж, дверь налево.
До встречи! Ваш слуга и благожелатель — Олег Торгало.

Моё апрельское интервью на тему будущего медицины:
https://youtu.be/O3OoD4sCXkQ?si=1WxipfBhSXD-q8gH
Сайт бутика Роса-Фарм https://rosa-pharm.com/uk/
Наши телеграм-каналы по аюрведе
на украинском https://t.me/ayurvedaua
на русском https://t.me/ayurveda_rosa
Ютюб-канал Роса-ТВ
https://youtube.com/?si=ZI2-8YpB0P_6-LiU
Просветительский сайт по восточным оздоровительным практикам.
http://rosa-tv.com/

19/03/2026

ВІД ЖАРТІВ ДО РАКЕТ

Сьогодні я прочитав у новинах про чергову атаку України російськими безпілотниками. Частину з них було запущено з полігону на мисі Чауда — за п’ятдесят кілометрів від Феодосії.
У 1991 році я проходив там службу в частині ВПС, тоді ще Радянської армії.

Це кримська глушина, забуте цивілізацією місце: десятки кілометрів степу навколо, жодного селища, ні магазину, ні нормальної дороги. Туди відправляли з усіх частин ВПС по Криму найбільш безтолкових солдатів і офіцерів. Психів, тупих і спившихся офіцерів, проворовавшихся прапорщиків, некерованих, судимих, найбільш відірваних солдатів.

У головній частині в Приморському, під час розподілу, прочитали мою характеристику з учебки. Штабний офіцер подивився на мене здивованими очима і сказав, що за 25 років служби він не читав нічого гіршого — і точно знає, куди мене направити.

Ми їхали приблизно годину на військовому «Уралі» по гарячому, ароматному степу і повному бездоріжжю — і приїхали в місце, зображене на фото. Відразу кинулося в очі, що солдати там більше нагадували кримінальний зброд: майже ніхто не носив форму, поводилися зухвало й агресивно.

Керували на цій «точці» з приблизно п’ятдесяти солдатів два земляцтва — грузини й дагестанці, їх боялися навіть офіцери. Усього їх було по десять осіб, і саме вони задавали порядки. Решта складу — збірна солянка з усіх куточків колишнього Союзу.

Я не буду детально розповідати початок цієї служби. Скажу лише: це були суцільні бійки, випробування сили й характеру. Через деякий час ми з моїм новим петербурзьким другом почали збирати свою команду — «слов’ян», щоб гідно протистояти кавказцям.

До нас прийшло поповнення замість демобілізованих: багато армійських хуліганів — українців, росіян, білорусів. Усього нас стало близько дванадцяти, але це були міцні й бойові хлопці, і цього вистачало, щоб ставити на місце зарвавшихся грузин і дагестанців.

У нас було справжнє армійське братерство. Ми почали разом тренуватися, проводити час, дружити. З кількома росіянами я інколи підтримував зв’язок до початку війни. Ми відчували, що між нами — українцями, росіянами, білорусами — справді набагато більше спільного, ніж з іншими народами.

І ось до чого я це.
Тоді, б’ючись у групових бійках пліч-о-пліч з росіянами, я не міг навіть уявити, що через 35 років вони запускатимуть з цього полігону безпілотники по наших містах.

Що б зараз не говорили націоналістичні пропагандисти, тоді між простими людьми Союзу, особливо між слов’янами, не було ні національної ворожнечі, ні злоби. Не враховуючи, звісно, частину мешканців Західної України — там росіян справді не любили завжди. Але в масі своїй — ні.

Якби мені тоді сказали, що росіяни нападуть на українців, я б розсміявся і вважав це божевіллям. Це просто не вкладалося в голові. Жодної ненависті між звичайними людьми тоді не існувало. Усе це з’явилося пізніше. Завдяки системній пропаганді ненависті. Звісно, і наші діячі вправлялися в цьому, але це, у порівнянні, «дитячий садок» і близько не стояло за масштабами, системністю та ефектом.

Перші тривожні дзвіночки я почав помічати на початку двотисячних. Пам’ятаю, на одному курорті після знайомства один грубуватий росіянин раптом наїхав на мене:
— А чого це ви у нас газ крадете?

Я тоді вже давно не дивився телевізор і навіть не одразу зрозумів, про що він говорить. У номері ввімкнув російські канали — і, чесно кажучи, жахнувся. Потік злої, густої пропаганди щодо українців уже був у повному розпалі. Ми раптом стали винними буквально в усьому.

Я почав вивчати цей феномен: як із сусіднього, близького народу роблять ворога. Часто подорожуючи за кордоном, у готелях спеціально дивився російське ТБ — щоб зрозуміти, чим і як там отруюють свідомість людей, до яких низьких інстинктів апелюють. У цьому пості вирішив описати, як це відбувалося:

Перший етап — позбавлення гідності
В усьому медійному просторі почав формуватися стійкий образ українця — на перший погляд безневинний, майже анекдотичний. Це був ще не ворог. Це був об’єкт насмішок і іронії.
Українця показували недалеким, хитруватим, жадібним, забитим, сільським. Його мову — смішною. Його манеру говорити — приводом для глузувань.

Другий етап — моральна підозра
Далі пішли псевдопатріотичні фільми. Там українець майже завжди — зрадник, перебіжчик, продажний тип. Це формувало недовіру.

Третій етап — заперечення суб’єктності
Україну почали подавати як несамостійну країну. Народ — як маріонетку. З’явилося презирство, а не ненависть.

Четвертий етап — образа і «невдячність»
З’явився наратив: «ми їм усе дали, а вони зрадили». Це стало моральним виправданням майбутнього насильства.

П’ятий етап — відкрита ненависть і агресія
Після 2014 року все різко загострилося. Людей почали знеособлювати. Співчуття стало «зрадою».

Фінальна стадія — нормалізація мови знищення. Коли кажуть, що країна «не має існувати», а насильство — це «необхідність», — дегуманізація завершена.

Зараз, читаючи російські блоги, розумієш: у сприйнятті багатьох ми вже не близький народ, а «непотрібні істоти», яких треба знищити.

Мені хотілося б подивитися в очі своїм армійським друзям — що б я там побачив? Що б вони мені сказали?

Війна не почалася з ракет. Вона почалася з жартів, серіалів і зневажливого сміху.

А потім із місць нашої молодості почала летіти смерть.

Карма людини, спільноти, народу не приходить одразу. Вона дозріває. І коли складаються обставини — приходить відплата. Я вже бачу, як вона формується.

Боже, врятуй Україну!

07/03/2026

УСЕ ПРО КАРМУ
Що таке карма?
Види карми.
Закон карми діє на всіх.
Як працює карма.
Характер - це прояв карми. Практики зміни карми.
Кожен повинен знайти свій духовний шлях.
Карма України.
Чи можна відстрочити карму?
Регресія - ключ до розуміння реінкарнації.
Для кожної касти свої методи роботи з кармою.
Зміниться карма людей, зміниться ситуація в країні.
Спасися сам і навколо тебе спасуться тисячі.

01/03/2026

УСЕ ПРО КАРМУ

Карма людини і країни: що це таке і як вона працює.
Як її побачити, зрозуміти й прийняти.
Як приблизно розпізнати свою карму на поточному етапі життя та як її змінювати.

Зміна життя, світогляду, стосунків, здоров’я й емоційного стану.
Інструменти для трансформації долі та навколишніх обставин.

Про карму України.

Усе це й багато іншого — в актуальному інтерв’ю з досвідченою журналісткою Наташею Ревською. Рекомендую до перегляду.

Карма — це не вирок, а дзеркало наших думок, слів і вчинків. Розуміючи її закони, людина перестає бути жертвою обставин і стає співтворцем власної реальності. Філософське осмислення карми допомагає прийняти минуле без озлоблення, діяти в теперішньому усвідомлено та будувати майбутнє з гідністю й внутрішньою силою.

Посилання на бесіду: https://youtu.be/ajnfQ08frR8?si=OPxq8w8Ob_QZbBxG

28/01/2026

МОЛОДОСТЬ И ЗДОРОВЬЕ - ВЫСШЕЕ БОГАТСТВО. Скоро на этой странице мы будем говорить об этом.

19/01/2026

ЯК ЗІГРІТИСЯ І НЕ ЗАХВОРІТИ
Рекомендації аюрведи та йоги. Прості та доступні методи та засоби — коротко й зрозуміло

05/01/2026

НАЙБАГАТОДІТНІШИЙ МАХАРАДЖА

Був 1942 рік.
Корабель із польськими дітьми дрейфував в Аравійському морі. Це були не просто біженці — це були сироти. Діти, які пройшли радянські трудові табори разом із батьками, що там і загинули — від холоду, голоду, виснаження та знущань сталінського режиму. Цих дітей евакуювали через Іран, але далі шлях ставав невизначеним. Їм нікуди було плисти, їх ніхто не кликав і ніхто не чекав.

Порт за портом уздовж узбережжя Британської Індії зачиняв перед ними брами. Формулювання були охайні, майже стерильні:
«Не можемо прийняти».
«Немає розпоряджень».
«Це не наша відповідальність».
«Воєнний час».

Імперія, що контролювала половину світу, не знайшла місця для семисот сорока польських дітей — дітей свого союзника у війні. Їжа закінчувалася. Ліків майже не було. Час переставав бути абстракцією — він ставав вироком. Дванадцятирічні тримали за руки шестирічних. Старші вчилися бути дорослими надто рано. Вони вже знали: надія — небезпечна річ, якщо світ знову скаже «ні».

І саме в цей момент до невеликого князівського палацу в Гуджараті дійшла звістка про корабель, що дрейфував із дітьми. Правителем Наванагара був махараджа Джам Сахіб Дігвіджайсінгхджі. У системі імперського управління — постать другорядна. Його порти, армія й торгівля перебували під британським контролем. У нього були всі підстави не втручатися. Усі раціональні аргументи — на боці мовчання.

Коли йому повідомили, що корабель із польськими дітьми не пускають до жодного порту Індії, він поставив лише одне запитання:
— Скільки дітей?
— Сімсот сорок, Ваша Величносте.

Він помовчав і сказав:
— Отже, сімсот сорок причин сказати «так».

Радники намагалися заперечити. Британці будуть незадоволені. Можливі наслідки. Це не його зона відповідальності.

І тоді він вимовив фразу, в якій не було ні пафосу, ні виклику — лише ясність:
«Імперії можуть контролювати гавані. Але моя совість не підкоряється їхнім наказам».

Він наказав відкрити порт Наванагара. Кораблю передали повідомлення: тут на вас чекають.

Коли британські чиновники висловили протест, махараджа не відступив:
«Якщо сильні не хочуть рятувати дітей,
то нехай слабкий зробить те,
на що сильним забракло людяності».

У серпні 1942 року корабель увійшов до порту. Діти сходили по трапу мовчки — виснажені, з порожніми очима, багато з них були надто слабкі, щоб іти самостійно. Вони більше не чекали доброти. Досвід навчив їх: у цьому світі це розкіш.

Махараджа зустрічав їх особисто. Без церемоній. Без дистанції. Він опустився навколішки, щоб бути на рівні їхніх очей, і через перекладачів сказав:
— Ви більше не сироти.
— Тепер ви мої діти.
— Я ваш Бапу. Ваш батько.

Іноді одне визнання повертає людині життя швидше, ніж їжа й ліки.

Він не створив табір.
Він створив дім.

У Балачаді виникло унікальне місце — маленька Польща в Індії. Польські вчителі. Польська кухня. Польська мова, яку не забороняли й не висміювали. Різдвяні ялинки під тропічним сонцем. Пісні, що нагадували дітям, хто вони і звідки.

«Страждання намагається стерти людину, — казав махараджа. —
Але культура й пам’ять — це форма спротиву».

Він оплачував всі витрати , одяг, освіту з власних коштів. Були підключені найкращі лікарі аюрведи, для швидкого одужання і відновлення маленьких гостей. Він знав імена й історії дітей, приходив на свята. Він утішав тих, хто плакав за батьками, які не повернуться.

Чотири роки — поки світ був зайнятий масовим знищенням людей — 740 дітей жили не як біженці, а як родина.

Коли війна закінчилася, настав час прощань і повернення додому. Багато хто плакав. Для них Балачаді став єдиним домом, де їх не вважали зайвими.

Вони виросли. Роз’їхалися по світу. Стали лікарями, інженерами, вчителями, батьками, бабусями й дідусями.

Але історія не закінчилася.

Минали десятиліття — і вони почали зустрічатися знову. Уже сивими, з онуками. У Польщі та в Індії. На пам’ятних заходах і в школах. І щоразу говорили про одну й ту саму людину.

Для них він назавжди залишився не правителем і не екзотичною постаттю з минулого, а Бапу — батьком, який одного разу відмовився вважати співчуття політичною помилкою.

У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі — Skwer Dobrego Maharadży. Не на честь перемог і завоювань. Не на згадку про війну й убивства. А як пам’ять про сильний вчинок — пам’ятник людській доброті.

Рідкісний випадок, коли в історії увічнюють не за силу, а за людяність, милосердя й співчуття.

Польща нагородила його посмертно. Школи носять його ім’я, йому встановили пам’ятник. Але його головний пам’ятник — не з каменю.
Це врятовані люди.

Він не зупинив війну.
Він не змінив карту світу.

Він просто не відвернувся і виявив доброту.

Милосердя — це не миттєва емоція, а глибинне налаштування й рішення серця.
Співчуття — не звичайне почуття, а піднесена частина природи справжньої людини, її служіння й відповідальність перед світобудовою.
Саме ці якості найточніше показують, наскільки людина є по-справжньому духовною і наскільки вона близька до Бога.

19/12/2025

МАГІЯ
Міфи та реальність.
Як працює, як виявити вплив і як його позбутися.

28/01/2025

ПАНЧАКАРМА
Ось і закінчився курс панчакарми в нашій давно улюбленій клініці «Раджа Біч».
Самопочуття ідеальне, думки життєстверджувальні, енергія б'є ключем, травлення працює як годинник, шкіра як у дитини, обидва відпочили і помолодшали. Дружина трохи погладшала, я схуд, загалом кожен отримав, що хотів.
Що таке панчакарма і чому вона актуальна й ефективна, незважаючи на багатотисячолітню історію.
Панчакарма - це найдавніша аюрведична практика глибокого очищення організму, відновлення балансу життєвих стихій (дош), харчування та омолодження організму. Методика ця згадана в трактаті Чарака-самхіта, якому понад 2500 років. Це перевірені багатовіковим досвідом медичні знання тотального відновлення здоров'я, засновані на досконалому розумінні принципів роботи тіла і законів природи.
Панчакарма перекладається, як п'ять дій з очищення і балансу. Основних дій п'ять, але їх насправді у будь-якій пристойній клініці з пів сотні. У кожної з них своє завдання, але все починається з очищення і розслаблення. Такого повного релаксу й умиротворення, особисто я не відчував давно.
Присутність аномального рівня метаболічних токсинів в організмі сучасної людини може призвести до блокування енергетичних каналів, засмічення всіх рідин і кишківника в організмі, що призводить до ослаблення імунної системи і є причиною безлічі хвороб. Лікування методами панчакарми - мабуть, найефективніший і найприродніший спосіб детоксикації організму в природі.
Очищення здійснюється шляхом видалення токсинів різними шляхами, через проносне, різних видів клізм, блювотне (не всім!), очищення носових пазух, внутрішнє та зовнішнє промаслювання, потіння, спеціальні трав'яні збори, кровопускання та п'явки.
Серед різних позитивних ефектів на організм, терапія панчакарми допомагає відродити травні ферменти (джатарагні). Налаштовує й омолоджує репродуктивну, ендокринну та лімфатичну системи. Нормалізація травлення і відсутність внутрішнього сміття допоможуть підвищити життєву енергію (оджас), підвищити захисні сили організму, ваш імунітет виходить зовсім на інший рівень роботи.
Стверджується, що це найкращий спосіб забезпечити гарне здоров'я. Жодні пігулки й дієта не замінять процедур і підходів панчакарми. І розумно її використовувати не тільки для лікування, а й для профілактики. Аюрведа вважає, що панчакарма очищає не тільки все тіло, а й розум, гармонізує всі грубі й тонкі процеси в тілі. Видаляються головні хвороботворні чинники, застої, внутрішня сухість, ментальні блоки, забезпечуючи надовго гарне самопочуття.
У клініці панчакарми вас спочатку ретельно продіагностують, розпитають, а потім кожному індивідуально призначать процедури, дієту, вправи, препарати і навіть медитацію. У нас, наприклад, з дружиною все було різне, крім повного промаслювання і невеликих масляних клізм.
Про панчакарму багато написано і сказано, почитайте і послухайте, це система майбутнього, що прийшла до нас із далекого минулого. Це такий собі, необхідний усім після сорока капремонт і генеральне прибирання та обслуговування нашої біомашинки, нашого тіла, найдорожчого з матеріальних придбань душі. І сумно бачити, як люди строго за регламентом обслуговують свої авто, техніку і зовсім не піклуються про своє тіло. Ну і наївно очікувати досконалого здоров'я, якщо нічого для цього не робиш. Здоров'я в другій половині життя - це постійна праця, проактивні дії, знання свого тіла, увага і турбота.
Ну а ми вже сьогодні переїхали в культурну столицю Керали, місто Тріссур. Побували ввечері в мега потужних, головних храмах міста і в піднесеному настрої, перед сном пишу цей пост.
Будьте здорові друзі, любіть своє тіло, життя і хороших людей. Інвестиції в здоров'я, свій зовнішній вигляд, життєву енергію - це найкраща інвестиція, що ми можемо зробити.
Якщо в когось виникнуть питання щодо панчакарми і бажання пройти її в Індії, пишіть, я вам допоможу це зробити максимально правильно.
Голова ГО "Товариство Україна - Індія" Олег Торгало

Приєднуйтесь до наших ресурсів:
Освітні телеграм-канали по Аюрведі:
на мові https://t.me/ayurvedaua
на языке https://t.me/ayurveda_rosa

Телеграм-канал "Україна - Індія"
https://t.me/ukraina_india

Сайт компанії Роса Фарм и Бутика Роса https://rosa-pharm.com/uk/
Освітній сайт по східним практикам http://rosa-tv.com/
Youtube канал Роса ТВ https://www.youtube.com//videos

14/01/2025

ПІДСУМКИ ПЕРШОГО ЕТАПУ ПОДОРОЖІ
Сьогодні п'ять тижнів, як ми в Індії. Але пройшли вони в такій щільній насиченості та інтенсивності, що нам здається, що минуло пів року. Ми проїхали з самої півночі, початку Гімалаїв, де на вершинах лежить сніг, до найпівденнішої точки цієї величезної країни - Каньякумарі, де +32. Де зустрічаються Тихий та Індійський океани, де потужний храм Дурги і фантастичні енергії в атмосфері. За цей час ми змінили 13 готелів, у нас було п'ять внутрішніх перельотів і понад чотири тисячі кілометрів на авто. Деякі, коли я кажу, що в Індії, уявляють мене лежачим на пляжі Гоа. Але подорож Індією, це ще той треш, часом нерви на межі, думаю, скоро напишу посібник з відвідування Індії для початківців. Але при знанні особливостей, бажанні і деякій терпимості, в Індії можна знайти все: паломництво, захоплюючий туризм, відпочинок, лікування, ну і безліч тем для бізнесу.
Якщо летіти з самої Півночі на самий Південь, то це займе приблизно 4 години, це як з Києва до Єгипту, щоб ви зрозуміли реальні розміри Індії. Серед моїх 12 поїздок до Індії, це найпродуктивніша у справах і нових контактах.
Для друзів і шанувальників аюрведи, вирішив поділитися виконаною роботою:
1. Представлення України та виступ на круглому столі голів асоціацій аюрведи і найактивніших популяризаторів з усієї планети, на Всесвітньому аюрведичному конгресі.
Де я розповів про нашу діяльність, ГО «Україна-Індія», компанію «Роса-Фарм», про наші фестивалі здоров'я, безліч ведичних свят, лекцій і заходів. Про наш найкращий у Європі Бутік Роса, з найбільшим вибором у західному світі, чим заслужив оплески присутніх. На моє твердження, що Україна найкраща у світі країна для просування аюрведи в Європі й уряду Індії треба зробити особливу ставку на допомогу нам, я отримав заперечення представника дружньої РФ країни, чому не росіяни?
«Москва вчетверо більша за Київ за площею і населенням, але там немає жодного магазину аюрведи, а сайти, що продають препарати, працюють напівпідпільно, без магазинів і адрес. До війни у мене було 3 реальних магазини аюрведи, і якби не агресія, було б більше. І працюємо ми в самому центрі столиці, відкрито і законно, що в росії неможливо!» Була моя ствердна відповідь.
2. Знайомство з міністром Аюш Rajesh Kotecha (міністерство традиційної медицини Індії). Він був вражений нашою освітньою діяльністю і пообіцяв підтримку. Щоправда дізнавшись про бюрократичний устрій індійського держапарату, надій на це не багато.
3. Домовленість про якісне онлайн-навчання аюрведі студентів з України та Східної Європи. Мабуть, це можна було поставити на перше місце, але за послідовністю воно було третім. Ми познайомилися з головою наглядової ради 3 коледжів SDM, Dr. P.N. Rao. Це легендарна особистість, яка зробила з містечкової школи аюрведи наймасштабнішу мережу навчання аюрведи. Очолюваний ним довгі роки коледж SDM у Хассані неодноразово визнавали найкращим в Індії. І діти високопоставлених індійських чиновників, які побажали освоїти аюрведу, навчаються саме там. У квітні ми плануємо починати навчання, з отриманням міжнародно визнаного диплома і найвищим рівнем знань. Чекайте анонсів!
Я виступив перед студентами та викладачами коледжу в Хассані і розповів їм про гідні перспективи роботи в Європі.
4. Попередня домовленість про реєстрацію «Східноєвропейської асоціації аюрведи», яку ваш слуга можливо очолить. За підтримки ВООЗ та уряду Індії. Знайомство з керівництвом Департаменту традиційної медицини ВООЗ.
5. Домовленість і контракти з провідними виробниками аюрведичних препаратів Hamdard, AVP, інших. Високоякісної натуральної косметики Ashpveda. Вже цієї весни, асортимент Роси поповниться кількома сотнями нових торгових позицій. Також ми тепер спробуємо співпрацювати з новою елітною клінікою панчакарми Tapovana.
6. Домовленість про відправку наших поранених військових до найбільшого аюрведичного госпіталю у світі SDM Hassan. Нам пообіцяли особливі ціни та підхід.
- В Індії я також зустрів багатьох старих друзів і познайомився наживо з приголомшливими людьми, з ким довго дружу на фейсбуці. Насолодився цікавим спілкуванням і обговорив плани на майбутню співпрацю. Ще раз переконався в силі фейсбуку і зрозумів, що активні та щирі люди зі світу духовності та аюрведи мають спілкуватися і дружити.
Наразі наша перша, активна частина подорожі добігла кінця, і вчора ми приїхали до нашої улюбленої клініки панчакарми Rajah Beach, де впродовж трьох тижнів проходитимемо повне очищення, оздоровлення та омолодження організму. Я напишу ще, що таке панчакарма і навіщо вона нам потрібна.
Миру нам усім, доброти і взаєморозуміння в суспільстві.
Оммм

Голова ГО "Товариство Україна - Індія" Олег Торгало

Приєднуйтесь до наших ресурсів:
Освітні телеграм-канали по Аюрведі:
на мові https://t.me/ayurvedaua
на языке https://t.me/ayurveda_rosa

Телеграм-канал "Україна - Індія"
https://t.me/ukraina_india

Сайт компанії Роса Фарм и Бутика Роса https://rosa-pharm.com/uk/
Освітній сайт по східним практикам http://rosa-tv.com/
Youtube канал Роса ТВ https://www.youtube.com//videos

06/01/2025

НЕЗЛІЧЕННІ СКАРБИ ШРІ ПАДМАНАБХИ
Храм Шрі Падманабхасвамі, присвячений Господу Вішну, розташований усередині Східного форту в Тіруванантапурамі. Цей храм являє собою суміш керальського і дравідійського стилів архітектури.
Здалеку видно сяючу гопурам - головну семирядну вежу храму висотою 30,5 м. Вона прикрашена безліччю статуй і скульптур, кожна з яких може вважатися справжнім шедевром. Вважається, що це найбагатший храм у світі. Історія храму Шрі Падманабхасвамі сягає 8 століття нашої ери. Хоча за твердженнями місцевих священиків, як місце поклоніння, він був задіяний ще за три тисячоліття до н.е. Це один із 108 священних храмів Господу Вішну або Дів'ядеша в Індії. Дів'ядеша - найсвятіші місця проживання Господа Вішну, які згадуються в споконвічних Ведах, у працях Тамільських Ажварів (святих), є також згадка про храм у Сканда і Падма Пуранах. Головним божеством цього храму є Господь Шрі Вішну, що лежить на Ананті, змії з капюшоном.
Тіруванантапурам, столиця штату Керали, отримав свою назву від головного божества храму Шрі Падманабхасвамі. Слово «Тіруванантапурам» буквально означає - Земля Шрі Ананта Падманабхасвамі.
Храм Шрі Падманабгасвамі розташований у місці, яке вважається одним із семи Кшетр (благословенних земель) Парашурами. Храм стоїть поруч зі священним водним резервуаром - Падма Тіртам, що означає «струмочок лотоса».
У 2011 році храм увійшов до Книги рекордів Гіннесса як найбагатший у світі. На початку 21 століття, під храмом відкрили скарбницю, наповнену золотом, сріблом, дорогоцінним камінням та іншими дарами, піднесеними Вішну раджами і впливовими відвідувачами протягом багатьох століть. Сумарна вартість скарбів Храму Падманабхі оцінюється приблизно в 22 млрд доларів США.
П'ять дверей приховували незліченні скарби, ось що розповів очевидець подій кореспонденту американського тижневика «The New Yorker»:
«Коли вони прибрали гранітний камінь, внизу була майже непроглядна темрява, лише вузький промінь світла проникав крізь дверний отвір позаду нас. Я зазирнув у темне сховище і те, що я побачив, було схоже на зірки, що виблискують у нічному небі, коли немає Місяця. Діаманти і дорогоцінні камені виблискували, відбиваючи тьмяне світло. Більша частина багатства спочатку зберігалася в дерев'яних ящиках, але з часом вони розкололися і перетворилися на пил. Дорогоцінне каміння і золото лежали в купах на запорошеній підлозі. Це було дивовижно.»
В одному зі сховищ виявили інкрустовані смарагдами і рубінами корони, золоті намиста, золотий ланцюг завдовжки 5,5 м, 36-кілограмове золоте «полотно», рідкісні монети різних країн. Золоті монети охоплювали всі історичні періоди: римський, наполеонівський, монгольський, голландський та інші. Скарб включав скульптуру божества Падманабхі з чистого золота заввишки 1,2 метра і золоті обладунки Падманабхі вагою майже 300 кілограмів, призначені для його прикраси у святкові дні.
За шостими дверима багатств не знайшли. За ними було порожнє приміщення зі ще одними дверима. Вони прикрашені багатим різьбленням і фігурами змій і духів, що охороняють вхід. У цих дверей немає петель, болтів, засувок і навіть отвору для ключа чи іншого механізму для відкриття.
Місцеве повір'я свідчить, що в 1930-х роках, коли грабіжники намагалися викрасти коштовності, на них напали величезні отруйні змії, що мешкають у сховищі. Вважається, що мудреці-ріші за часів правління Мартанди Варми (перша половина XVIII століття) замкнули кімнату, наклавши на її двері зміїне заклинання. Тільки святий може зняти невидимий бар'єр, правильно вимовивши мантру Гаруді - міфічному цареві птахів в індуїстській і в буддійській релігіях.
У XIX столітті, коли в королівстві вирував голод, влада зробила спробу розкрити скарбницю. За дверима вони почули шум океанських хвиль і відмовилися від своїх намірів. Відтоді вважається, що сховище з'єднане з Індійським океаном і відкриття дверей може призвести до повені в місті.
Після довгих розглядів і суперечок, за якими стежила вся Індія, Верховний суд постановив залишити всі скарби під контролем королівської сім'ї Траванкора. Ті, своєю чергою, вирішили скарби не чіпати, бо яке вони на них мають право, якщо вони були піднесені Господу.
Храм нині перебуває у віданні фонду, очолюваного колишньою королівською родиною Траванкора.
Зараз обитель Падманабхасвамі перебуває під цілодобовою охороною 200 поліцейських. Усі підходи до храму проглядаються камерами зовнішнього спостереження, на вході встановлені рамки металошукача, а на ключових позиціях розміщені кулеметники.
Пускають до цього храму виключно індуїстів, бездіяльним туристам вхід суворо закритий. Білі можуть увійти туди тільки за спеціальним сертифікатом, що підтверджує їхню релігійну приналежність або за розпорядженням наглядової ради. Але навіть за наявності паперу, адміністрація залишає за собою право не пускати людей, якщо вони їм чимось не сподобалися.
Для проходу до храму всім без винятку треба дотримуватися суворого дрес-коду: жінки - в сарі, чоловіки - в тканині навколо ніг і накидка на плечі, як на фото. Заходити туди можна без сумок, телефонів і фотоапаратів, знімають і здають у камеру схову навіть «розумні» годинники.
У нас потрібний сертифікат є і ми після години оформлень і співбесіди вчора з дружиною вдруге в житті відвідали цей храм. Було особливо вражаюче, атмосфера й енергетика храму, вібрації, що виходять від Шрі Падманабхи, переносили в інший, позамежний вимір. Нам вдалося постояти довше в приміщенні, де знаходиться Шрі Паманабха і це залишиться в нас незабутніми переживаннями.
У всіх відвідуваних нами храмах, перша молитва звернена про мир в Україні. Без миру всі наші інші плани щодо спокійного життя, розвитку бізнесу і творчої самореалізації стають міражем.
Якось один браман в Індії мені сказав, якщо в тебе виникне гостра потреба в підтримці згори, якісь серйозні проблеми, відвідай 108 стародавніх храмів і молись там про допомогу, замов пуджі й твої бажання здійсняться. Один раз я це вже пробував, усе вийшло. Але це було бажання особисто для себе, зараз усе незмірно складніше і глобальніше. Але я впевнений, що зусилля кожного з тих, хто практикує, не проходять даремно.
Оммм, Шрі Падманабха, надішли мир і процвітання в Україну.
На фото золоте знайдене божество і просто копія, фото справжнього Шрі Паманабхи немає ніде.

Здоров‘я з Олегом Торгало

17/04/2026

19/03/2026

07/03/2026

01/03/2026

28/01/2026

19/01/2026

05/01/2026

19/12/2025

28/01/2025

14/01/2025

06/01/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category