19/09/2025
Механізми булінгу. Чому деякі діти стають агресорами, а інші — жертвами?
⠀
Я також працюю з підлітками і часто стикаюся у практиці з темою шкільного булінгу. І що я вам хочу сказати — це надзвичайно емоційно складна тема для роботи. Зазвичай до мене приходять діти, які переживають булінг зараз, або дорослі, які зазнавали його в дитинстві й досі не змогли повністю оговтатися, цей досвід залишає глибокі травми і суттєво впливає на подальше життя людини. І я вам зараз розкажу про внутрішнє і зовнішнє пекло цих дітей.
⠀
Почнемо з головного питання: чому одні діти стають агресорами, а інші — жертвами?
⠀
Формування як агресивної, так і жертвенної поведінки найбільше залежить від сім’ї та раннього досвіду дитини.
⠀
Діти часто повторюють моделі поведінки, які бачили вдома. Агресори могли бачити агресію як спосіб контролю або досягнення уваги, а жертви — навпаки, змалку навчалися підкорятися, «не виходити за межі», щоб уникати конфліктів.
⠀
Нерідко сигнал «щоб тебе любили або помітили — треба терпіти» надходить від близьких значущих дорослих у дитинстві: батьків, опікунів, учителів, старших родичів або навіть наставників.
⠀
Цей сигнал може бути як прямим, наприклад: «Ти повинен терпіти образи, якщо хочеш, щоб ми тебе любили», так і непрямим — коли дитині показують увагу чи любов тільки тоді, коли вона поступається, мовчить або переносить дискомфорт.
⠀
І що ми маємо? Такі повторювані сигнали формують мазохістську модель поведінки, де людина вчиться асоціювати задоволення та любов із власним стражданням і поступливістю.
⠀
Зрозуміло, що в терапію зазвичай звертаються жертви булінгу, а не агресори. І що цікаво — жертви булінгу залишаються жертвами не тільки у школі, а й удома. Це і є першопричиною їхньої позиції жертви: шкільне цькування стає для такої дитини лише продовженням домашнього.
⠀
Ці діти зазвичай сором’язливі, чутливі або тривожні, і тому легше потрапляють у роль жертви, бо їм складніше захистити чи відстояти себе. Це дитина, яку не навчають вдома захищати себе, а можуть навпаки казати: «будь вище цього», або взагалі вчити ігнорувати проблему і не помічати, що в неї є труднощі в школі.
⠀
Це діти, які зазнають домашнього психологічного тиску й насильства, яких вдома постійно цькують словами: «ти дурний, товстий, криворукий» тощо. Це діти, які зазнають фізичного насильства, які перебувають вдома в позиції жертви. Саме таке ставлення формує їхню низьку самооцінку, яку вони транслюють у школі, і стають «мішенню» для агресорів завдяки своїй безпорадності. У конфліктних ситуаціях така дитина зазвичай завмирає. І зрозуміло, що агресори сприймають це як слабкість.
⠀
Ці діти живуть у постійній тривозі і стресі, у середовищі безпорадності. Вони схильні до депресії, аутоагресії (селфхарму), суїцидальних думок і навіть намірів. Вони можуть жити у сім’ї, де батькам байдуже, де дитина не відчуває опори.
⠀
Коротко кажучи, тема обширна, і в одному дописі її не розкриєш.
⠀
А чи зіштовхувалися ви зі шкільним булінгом і чи змогли вирішити ситуацію?
⠀
І чи можна, на вашу думку, повністю викорінити булінг у школах?👇🏼✍🏻
⠀
#психоаналітик #психологія #психотерапія
