29/11/2025
Чи задумувалися ви коли-небудь, що в цьому світі на Землі за всього вашого життя ви потрібні тільки собі?
Ну і дітям, поки вони малі.
Ви можете сказати "та ні". Ми ж соціальні створіння. В нас є друзі, партнери, колеги, родичі. Так. Але це явище нажаль тимчасове і більшу частину ми все ж знаходимося самі з собою в своєму тілі і думках, навіть, якщо ззовні перебуваємо в соціумі.
Ми проходимо процес народження та смерті самі без нікого. Це унікальний сакральний досвід кожного. Навіть, якщо мати в момент народження завжди поруч.
Вам дуже повезло, якщо ви були справді потрібні батькам в дитинстві, і вони мали справжню любов до вас, щоб поділитися нею, а не закривали вашим народженням якісь свої потреби та страхи: "народжу, щоб не почувати самотність", "народжу, щоб діти доглядали в старості", "народжу, щоб утримати чоловіка/зберегти родину" і т.п.
В дорослому віці ми, як правило, вступаємо в стосунки.
Знову ж таки при цьому кожен хоче, у більшості випадків несвідомо, задовільнити свої потреби.
Хтось шукає свою половинку, щоб розчинитися та відчути злиття, хтось шукає собі батьків в образі партнера, щоб долюбив, бо не любили в дитинстві, хтось хоче розгадати загадкового партнера, змінити його на краще і стати найкращою дружиною в світі, хтось закриває свої фінансові або потреби безпеки, хтось одружується бо "вже час" або через "що скажуть люди", хтось, щоб хоч до когось "приліпитися".
Інші хочуть реалізувати себе в кар'єрі, отримувати визнання від колег, хтось іде допомагати, щоб почувати себе значущим та потрібним.
Варіантів реалізовувати свої потреби в соціумі є безліч.
Кому пощастило мати більш-менш ресурсне дитинство, може шукати стосунки, щоб поділитися своєю любов'ю.
Але рідко хто усвідомлює, що в будь-якому процесі взаємодії з партнером або інших соціальних стосунках ми залишаємося окремими незалежними людьми. Навіть, якщо обираємо залежні моделі стосунків.
Тож, обираючи взаємодіяти у спільноті, ми як дорослі, маємо пам'ятати, що ніякий партнер і ніяка людина не несе відповідальності за наш вибір і його наслідки, не несе повної відповідальності за те життя, яким ми хочемо жити або живемо, за нашу фізичну чи фінансову безпеку, за будь-які потреби.
Люди з вами доти, доки вони реалізовують свої потреби через вас, як би егоїстично це не звучало.
Якщо ви їх потреби перестанене задовільняти (щирі/нещирі, приховані/явні, свідомі/несвідомі) - неважливо, то і ваші стосунки закінчаться.
А звідси виходить дуже багато розчарувань: "як він міг, як вона могла?"
А насправді що відбулося? Людина перестала реалізовувати свої потреби з вами. Чому? Можливо потреба закінчилася? Або людина знайшла інше місце її реалізації? Справедливо то чи ні? - це вже питання цінностей і складу особистості тої людини.
Але і тут пам'ятаймо, що в кожного своя правда.
Я зараз не про порушення кримінального кодексу, якщо що.
Тож, любі дорослі люди, не забувайте, що в вашому житті, як і в стосунках ви ОДНІ відповідальні за себе та за якість СВОГО життя і стосунки, які ви обираєте.
Тобто ми самі будуємо своє щастя.
#дорослість #самість #самодостатність #особистіснийріст #психологіястосунків #усвідомленість #здоровістосунки #цінності #межі #любовдосебе #відповідальність #реальністьстосунків #гештальтпідхід #самопідтримка #егоізмтабезпека #партнерствобезілюзій #внутрішняопора
