Психолог Інна Тихонова

31/08/2025

Те, що лякає — не завжди смертельно🫥

“Це не так страшно, як здається в голові. Це просто нове. І я це витримаю.”

07/08/2025

Брати відпустку — це не розкіш, це базова гігієна психіки.
⠀
Я знаю, як буває важко зупинитись. Особливо коли «все тримається на мені», коли роботи ще стільки, коли війна, коли «несерйозно якось зараз відпочивати».
⠀
А ще — коли ти працюєш на себе.
Тут легко потрапити в пастку: немає графіку — немає меж. Завжди є щось, що треба зробити. Завжди можна ще трошки. Ще одна сесія. Ще один клієнт. Ще одна задача.
⠀
Але правда в тому, що ніхто не видасть тобі офіційний дозвіл на паузу. Його треба дати собі самому.
⠀
🛑 Дозволити собі нічого не робити.
🌿 Погуляти без цілі.
🌊 Вимкнути повідомлення.
☀️ Відчути, як тіло розслабляється, коли ти перестаєш «тягнути».
⠀
У відпустці ми не втрачаємо час. Ми повертаємо собі себе.
⠀
📌 А ти коли востаннє брав/брала відпустку? І як вона на тебе подіяла?

18/07/2025

📍 Дисоціація: коли життя ніби не зі мною

Часто чую від клієнтів:
«Я дивлюсь на себе зі сторони»
«Все навколо нереальне»
«Життя ніби проходить повз»

Це — дисоціація, захисний механізм психіки. Він допомагає нам не відчувати біль, страх чи сильний стрес.

🧠 Я теж це знаю: дисоціація — мій давній спосіб впоратися з важкими ситуаціями. Коли щось трапляється, мозок автоматично каже: «Це не зі мною». І я перестаю це відчувати.

🪖 На четвертому році війни багато хто відчув це на собі. Ми ніби вилітаємо з тіла, бачимо себе збоку. Іноді дні йдуть на те, щоб повернутися.

💡 В терапії ми вчимося:
• розпізнавати ці моменти;
• повертатися до себе та до життя;
• будувати нові, дорослі способи переживати труднощі.

🤍 Це не страшно, і ти в цьому не одна. Якщо ти впізнала себе — знай, із цим можна працювати. З турботою та підтримкою.

#психологІваноФранківськ #дисоціація #психотерапія #травма #самопідтримка

02/07/2025

Ти ще не знаєш цього.
Але одного дня ти зустрінеш людину, з якою буде легко.
З якою не доведеться пояснювати, виправдовуватись чи тягнути все на собі.

І тоді… ти подякуєш собі.
За те, що витримала.
За те, що не повернулась.
За те, що дозволила собі чекати на справжнє.

Бо сумувати — не означає, що треба залишатись.
🤍
#стосунки #психологонлайн

01/06/2025

🌿 ТІЛОВАРІННЯ — подія, після якої ти не будеш та сама 🌕

Це не просто лазня.
Це ритуал повернення до тіла.
Це день, коли ми знімаємо втому, напругу і зайві ролі.

🔸 Йога — щоб м’яко ввійти в себе
🔸 Лазня — щоб розтопити те, що застрягло
🔸 Психологічна практика — щоб почути себе на глибині
🔸 Смачна їжа на вогні — щоб нагодувати тіло з любов’ю
🔸 Плетіння вінків — щоб з’єднатись із жіночою магією
🔸 Жіноче коло — щоб бути разом, без сорому, в силі й ніжності

Ми варитимемо тіло у теплі, турботі й прийнятті.
Без напруги. Без «треба». Просто бути, проживати, дихати.

📍 Місце: [FRIENDLY PLACE]
📅 Дата: [28.06]
⏰ Тривалість: [16:00-21:00]

Обійми тіло.
Відчуй душу.
Знайди себе.

Запрошую тебе в простір, де тіло — це не проблема, а джерело сили.

Пиши в 📩, якщо відгукується. Кількість місць — обмежена.
#тіловаріння #жіночеколо #лазняйога #ретритдляжінок #психологічнапрактика #назадуТІЛО

25/05/2025

15/05/2025

Щоб дбати про інших — спочатку подбай про себе.
Так просто, правда? Але насправді — одне з найскладніших.

У декого це вмикається автоматично: коли треба підтримати інших — відкривається друге дихання. Ніби з’являється сила, енергія, ресурси. А от коли йдеться про себе — батарейка сідає. І може здаватися, що обирати себе — це егоїзм. Бо нас цьому не вчили.

Але це — як з кисневою маскою в літаку. Спочатку — собі. Бо інакше просто нічим буде допомагати іншим.

Подбати про себе — це не лише про масочку чи ванну з піною (хоч це теж класно). Це про базове:
— поїла?
— поспала нормально?
— коли ти відпочивала без телефона, роботи, думок про задачі?
— коли твоє тіло рухалося?
— коли востаннє ти щось робила просто для задоволення?

І ще — це про ставлення до себе:
— чи дозволяєш собі помилятися?
— чи вмієш просити про допомогу?
— і приймати її?

Це і є турбота. І тепер, у дорослому житті, це вже наша відповідальність — турбуватись про себе так, як ми мріємо, щоб хтось подбав про нас.

🐶Фаїна щодня мені про це нагадує.
Нехай нагадає і тобі.

15/05/2025

Вишиванка — як обійми поколінь.
Вона про любов, яку не стерти війною.
Про біль, який ми носимо гідно.
Про силу, яку ми передаємо нитка за ниткою.
Я вдягаю її і відчуваю: я — вдома.
В собі, у своїй країні, в своєму народі.
Бути українкою — це честь. І ніжність. І незламність.

01/05/2025

Деякі речі — не в твоїй зоні відповідальності.
І це не про байдужість. Це про кордони й турботу про себе.

Тобі не треба тягнути на собі чужі емоції, очікування чи щастя.
Дозволь собі бути в собі.

07/04/2025

Коли ми говоримо про булінг, важливо розуміти, що в цій історії завжди є три ролі: агресор, жертва і спостерігач. І саме остання роль – спостерігача – найменш очевидна, але не менш значуща.

Іноді непросто чесно визнати, що ти міг бути частиною цього процесу: сміятися з чиєїсь невдачі, не втручатися, коли когось ображали, або просто мовчати, підтримуючи чужу агресію. Визнати це складно, бо тоді з’являється сором. Але тільки визнавши це, ми можемо змінити ситуацію.

Дослідження підтверджують: якщо в колективі ніхто не втручається, булінг тільки посилюється. За даними американських досліджень, близько 55% людей залишаються пасивними спостерігачами, і лише 38% готові заступитися за людину, яка стала жертвою. Крім того, ті, хто пасивно спостерігає за булінгом, самі можуть відчувати тривогу і навіть депресію. Це говорить про те, наскільки важливо діяти – це не лише підтримка жертви, але й захист свого власного психічного здоров’я.

Запитайте себе: чи бувало, що я просто стояв осторонь і не втручався, коли бачив приниження іншого? Можливо, я уникав конфлікту або боявся бути наступним?

Мовчання – це теж вибір. Не чекайте, що хтось інший щось зробить. В кожного з нас є відповідальність за те, в якому суспільстві ми живемо. Говоріть зі своїми дітьми, близькими, друзями про це. І головне – дійте. Бо навіть одна людина, яка заступається, може зупинити агресію.

Саме від нас залежить, чи буде наше суспільство безпечним, чи ні. #буллінг

21/02/2025

ЯК ВПЛИВАЮТЬ НА НАШЕ ЖИТТЯ ТРАВМИ ВНУТРІШНЬОЇ ДИТИНИ?

Багато з нас виросли з травмами, які впливають на наші стосунки, самооцінку і життя в цілому.

🔹 Травма вини — постійне почуття, що ти робиш щось не так, складнощі з встановленням кордонів, відчуття відповідальності за всіх навколо.
🔹 Травма покинутості — страх залишитися на самоті, схильність до співзалежних відносин, потреба у постійному підтвердженні своєї цінності.
🔹 Травма недовіри — складність у вибудовуванні довірливих стосунків, постійні сумніви в інших і собі, потреба в схваленні.
🔹 Травма нехтування — проблеми з самооцінкою, труднощі з висловленням емоцій, страх говорити «ні», звичка обирати людей, які не цінують тебе.

🎭 Як це проявляється в житті?
Травми дитинства можуть непомітно керувати нашими виборами: ми притягуємо людей, які підсилюють наші рани, обираємо знайомі моделі поведінки, навіть якщо вони нам шкодять.

💡 Що з цим робити?
Перше — усвідомити. Друге — дозволити собі змінювати ці сценарії. Третє — звернутися за підтримкою, якщо самостійно це складно зробити.

А яку з цих травм ти впізнаєш у собі? Напиши в коментарях або просто постав «💛», якщо тобі відгукується ця тема.

#емоційнірани #психологія #внутрішнядитина #самопізнання #травмидитинства #емоційнийінтелект