12/06/2025
Цей пост не зовсім про масажі. Сьогодні — трішки про мене.
Останній період мого життя був... і складний, і по-особливому цікавий. Глибокий.
⠀
Так, були моменти, коли здавалося — «все пропало». Але кожна криза — це двері.
Точніше, навіть не двері, а коридор: темний, незрозумілий. Але якщо не звертати — виведе на новий рівень.
⠀
І ось кілька інсайтів, які прийшли до мене саме там — у тиші, в розгубленості, в пошуках:
⚡️ 1. “Я не можу”
Можливо, я просто ще навіть не спробувала?
А можливо — боюся вийти з комфортного, звичного стану?
⠀
Але все змінюється, коли я ставлю собі питання:
🌪️“Чи готова я взяти відповідальність за себе у новій реальності?”
Або всесвіт тебе кидає в такі обставини, де як раніше вже не вийде.
Бо саме це — початок сили.
⚡️2. Страх — це незвідане майбутнє.
Він часто виникає там, де я не знаю, не розумію, не уявляю, що буде далі.
⠀
Ми боїмося невідомого.
Але й пізнати його можна тільки тоді, коли ідеш у нього.
Крок за кроком. Навіть тремтячими ногами.
⚡️3. Люди будуть говорити. Завжди.
Але якщо в мені немає внутрішньої опори — їх думки стають моїм напрямком.
⠀
Без зв’язку з собою — я вразлива до чужих очікувань, оцінок, порад.
А з ним — навіть у хаосі залишаюсь собою.
⚡️ 4. Найважче — не зізнатись іншим. Найважче — зізнатись собі.
⠀
Можна брехати комусь. 🗣️Але навіщо брехати собі?
⠀
Іноді це боляче — визнавати свої вчинки, слабкості, бажання.
Бо з’являється думка: «Я погана. Я не така. Я...»
⠀
Але це ж я.
З усім, що у мені є. З усім, що я вже пройшла.
⠀
І, можливо, настав час вийти з того внутрішнього пекла, у яке я себе сама й загнала:
страхом, соромом, бажанням відповідати очікуванням.
⠀
Просто подивитись на себе чесно. Без драми.
І зробити вибір — бути відвертою з собою чи жити в ілюзії комфорту.
По-справжньому = з любовʼю до себе🤍
