19/10/2024
Дорогі Друзі! Це наш невеликий маніфест.
Ми сподіваємося що наш проект " Паперовий Театр в Україні",
знайде відгук у ваших серцях і буде розвиватися ,та дарувати радість і натхнення ! Дякую Всім за підтримку !
Паперовий театр|Paper Theatre.
Паперовий театр|Paper Theatre
Одна з природних властивостей людини – грати, гратися, бавитися. А ще – малювати, ліпити, співати, розповідати історії. З цього почалося мистецтво взагалі і театральне мистецтво зокрема. Прабатько сучасного театру в культурі українського народу – Вертеп. Актуальність вертепу не втрачена і сьогодні. Але якщо одні його функції, такі як передача культурного коду у світі глобалізації, набули навіть більшої ваги, то інші, наприклад, розвага, дозвілля, зазнають потужної конкуренції. Паперовий театр, якому усього лише близько 200 років, і який можна назвати онуком вертепу, успадкував ці функції і ще більше наблизився як до виконавця, так і до глядача. Кожен, хто хоче розповісти історію у формі театру, без жодного допомоги може з паперу створити власний театр зі своїм стилем, своїми персонажами, своїм баченням світла, звуку і зображення. Паперовий театр комфортно почувається навіть у дитячій кімнаті маленької родини, а здійснити виставу можна і мізерними ресурсами. Важливі риси паперового театру – крихкість, умовність і тимчасовість. Папір горить, може порватися. Як і будь-яка жива істота і будь-який живий організм, цей маленький театральний світ дуже тендітний, незахищений, а отже вимагає делікатного підходу. Деякі функції Вертепу Паперовий театр навіть розвинув. Один з найважливіших аспектів Паперового театру – освітній. Сьогодні багато говориться про даремність поглинання інформації, заучування. Школи, дитячі будинки часто намагаються у вихованні і викладанні різних предметів скористатися нетрадиційними способами, коли матеріал подається в ігровій формі. В Паперовому театрі дуже просто і швидко можна «малими силами» створити виставу на будь-яку тему освітніх дисциплін. Психологи підтвердять, наскільки Паперовий театр може допомагати у лікуванні. Тут можна працювати з дитячими страхами, проблемами сімейних пар, соціальних зламів. У будь-кого є нездійснені і нездійсненні мрії – програвши їх у паперовому театрі можна або здобути енергію для їх втілення, або «відпустити». У цьому просторі можна програти фантазії, які не наважуєшся реалізувати в житті і щось про них зрозуміти. Персонажі Паперового театру рукотворні, і у цьому неабиякі переваги лялькового театру над театром звичайним. Більша відстань між виконавцем і персонажем дозволяє говорити про те, що тебе хвилює з більшою рівновагою, дозволяє бачити персонаж збоку. Натомість глядач народжує власну емоцію, а не отримує її готовою від актора. При цьому вистава лишається живою – ляльковод забезпечує її унікальність, недоступну самій досконалій технологічній анімації. Паперовий театр радо спілкується абстракціями – досконала лялька з часом набридає, а от сірникова коробка, яка може бути і будинком, і автівкою, і чоловічком, і крокодилом, не надоїсть ніколи. Паперовий, як і звичайний, театр також може бути і дуже авторським і дуже колективним, коли несподіване, нове народжується з резонансу хвиль спілкування у творчій групі. Казка, історія, п’єса, мистецтво – призвичаюють людину не просто мислити, а й розуміти, що не все відкривається одразу. Щоб подолати шлях потрібно йти, але варто і уявляти, що може спіткати на різних напрямках. Щоб навчитися уявляти можливі наслідки своїх дій і відповідати за свої вчинки, домашній міні-театр пропонує безпечний простір, де можна уявити і програти будь-яку ситуацію і подивитися, а що ж буде? Ось тому і абревіатура і гра слів «Imagination Format» і слово «IF» – якщо. Наша студія – Imagination Format – і Київський Музей Сновидінь створюють платформу, на яку запрошують усіх, хто бажає щось дізнатися про себе шляхом експериментування у доступному і зрозумілому форматі домашніх театральних постановок. Ми хочемо неказенною мовою розповісти про себе, про те, наскільки багатогранна, багатошарова, велика і трагічна доля нашої прекрасної країни. Ця зустріч із собою, з дзеркалом, яка далеко не завжди може бути приємною, і є, на нашу думку, головною подією у мистецтві.
Playing is one of humans’ most natural capacities. So are drawing, sculpting, singing, telling stories. That is where art in general and theatre in particular come from. The precursor of modern theatre in Ukrainian culture is the Vertep. Today the currency of the Vertep has not disappeared. But while some of its functions, like transmitting the cultural code in a globalized world, have become even more important; in fulfilling others, like entertainment or leisure activity, it faces stiff competition. Paper Theatre, which is only 200 years old and considered a descendent of the Vertep, inherited these functions and has gotten closer to both the performer and the spectator. Anyone who wants to tell a story through theatre can create their own Paper Theatre by themselves, with its own style, characters, ideas about light, sound and images. Paper Theatre fits comfortably into even a child’s room, and producing a play requires minimal resources. Important features of Paper Theatre are fragility, contingency, temporariness. Paper burns and tears easily. This small theatre-world, like any living creature, is very tender, defenseless, so it requires a delicate approach. Paper Theatre even expanded on some functions of the Vertep. One of the most important aspects of Paper Theatre is its use in education. The futility of memorizing and taking in information is of great concern today. Teaching different subjects, schools and orphanages often try to use nontraditional methods to present knowledge in a playful form. With Paper Theatre it is very easy to quickly create a play on any topic from any course. Psychologists confirm the potential benefits of Paper Theatre in therapy. Here you can work through children’s fears or problems faced by families, couples, or produced by social turmoil. Everyone has unrealized and unrealizable dreams. Playing them out in the Paper Theatre is a way to either collect the energy for realizing them or let them go. Fantasies you would not dare to realize in real life can be played out in this space to understand them better. Paper Theatre characters are animated by hand, and this is a serious advantage of puppet theatre over conventional theatre. The greater distance between the player and the character allows talking about disturbing issues with steadiness and viewing the character from the side. At the same time, the spectator generates his/her own emotion rather than receiving it directly from the actor. The show remains alive: the puppeteer ensures its uniqueness, which cannot be recreated by even the most perfect technological animation. Paper Theatre happily communicates through abstraction: even the best puppet gets boring over time, but not a matchbox that can be a house, a car, a human, a crocodile. Paper Theatre, like conventional theatre, can be very author-specific or very collective, where the unpredictable and new emerge from the resounding waves of communication in the artistic group. Stories, plays, art all accustom people not only to thinking, but also to understanding that not everything is accessible immediately. To make it to the end of the road you have to walk, but it is worth imagining what you may encounter along different routes. In order to learn to imagine the possible consequences of one’s actions and take responsibility for them, the domestic mini-theatre provides a safe space for playing out any situation and analyzing its effects. Thus the abbreviation of «Imagination Format» plays on the word «IF». Our studio “Imagination Format” together with the Kyiv Museum of Dreams are creating a platform for all who wish to find out something about themselves by experimenting in the accessible and understandable format of home theatre production. Using simple language, we want to talk about ourselves, about how multidimensional, multifaceted, great and tragic the destiny of our beautiful country is. We think this encounter with yourself, with the mirror, which is often far from pleasant, is the main event in art.
