Лікар-психотерапевт Євгеній Тичковський Київ. Львів.

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Лікар-психотерапевт Євгеній Тичковський Київ. Львів.
19/04/2026

У клінічній практиці дедалі частіше привертають увагу імпульсивні стани, які проявляються через повторювані дії. Серед них висмикування волосся, роздряпування шкіри, кусання губ, згризання нігтів, імпульсивне переїдання, окремі форми самоушкоджувальної поведінки, а також прояви обсесивно компульсивного спектра.

Такі реакції мають спільний механізм. У відповідь на внутрішнє напруження формується швидкий нейрофізіологічний сигнал. Тіло включається у цей процес через напругу, а поведінкова дія стає способом її зниження. Коротке полегшення закріплює цей шлях як повторюваний. Саме так формується стійкий цикл.

Перші клінічні спостереження у межах методу Mental Trauma Therapy демонструють обнадійливі результати у роботі з такими станами. Фокус на травматичному досвіді дозволяє виявляти глибинні механізми, які підтримують імпульсивну поведінку. У процесі терапії спостерігається зниження інтенсивності імпульсів, подовження періодів контролю, а в окремих випадках і повне припинення симптомів після обмеженої кількості сесій.

Особливий інтерес викликає той факт, що зміни відбуваються через роботу з внутрішніми структурами досвіду, які поєднують тілесні, емоційні та когнітивні компоненти. Це відкриває новий напрям дослідження у психотравматології, де імпульсивні стани розглядаються як прояви глибинних адаптаційних процесів.

Наразі триває накопичення клінічного матеріалу та підготовка до системного дослідження ефективності підходу. До друку підготовлена книга, яка описує теоретичні основи методу та результати перших спостережень.

22/02/2026

Між конфабуляціями та псевдоремінісценціями
Старечі розлади ментального здоров’я завжди торкаються родини глибше, ніж здається на перший погляд. Деменція, психотичні стани пізнього віку, поведінкові зміни руйнують звичну картину особистості. Перед нами вже інша людина. Та сама біографія, та інший спосіб переживання реальності.
У своїй практиці я проводжу диференціальну діагностику між хворобою Піка та Альцгеймера. Клінічна картина вимагала уважності до деталей. При хворобі Піка на перший план виходять зміни особистості, розгальмованість, втрата критики, збіднення емоційної палітри. При Альцгеймері домінує поступове згасання пам’яті, порушення просторової орієнтації, наростання когнітивного дефіциту.
Особливу увагу я звертав на конфабуляції та псевдоремінісценції. Конфабуляції наповнюють прогалини пам’яті вигаданими подіями, які пацієнт переживає як реальні. Псевдоремінісценції переносять справжні спогади в інший часовий контекст. Людина переконано розповідає про події молодості, подаючи їх як сьогодення. У цьому просторі спогадів народжується своя логіка, своя правда.
Диференціація вимагала спостереження за темпом змін, характером мовлення, особливостями поведінки. Допомагали нейропсихологічні тести, бесіди з родиною, аналіз анамнезу. Важливо було відчути динаміку процесу: фронтальна деградація чи глобальне когнітивне згасання.
Для родичів головне завдання таке: зберігати гідність людини. Структурувати день. Підтримувати ритуали. Говорити короткими фразами. Дивитися в очі. Фіксувати ранні зміни пам’яті та поведінки і звертатися до фахівця.
Ці стани потребують ранньої діагностики. Вони безпечні за умови своєчасної допомоги; небезпечні у випадку ігнорування симптомів. Повага, терпіння, клінічна точність формують простір підтримки.
Пам’ять згасає, та людська гідність залишається. Саме її варто берегти понад усе.
Цей текст надиктований мною і в зв'язку з фізичними особливостями переведений у друкований формат за допомогою програми штучного інтелекту

06/01/2026

МІЖ МУШУ І ХОЧУ

фрагмент з нонфікшн-книги / авторська колонка

Я часто чую це слово ще до кави.

Мушу.

Мушу встати. Мушу витримати день. Мушу не зірватися. Мушу бути нормальним.

Іноді я теж так прокидаюся.

Є люди, у яких ранок починається з хочу. Не з ейфорії. Просто з відчуття напрямку.

А є ті, у кого день запускається з напруги в щелепах і списку в голові. Це не про лінь. І не про слабкість. Це про виживання.

Мушу колись врятувало. Комусь у дитинстві. Комусь у кризі. Комусь у війні або в бідності.

Мушу дає форму. Опору.

Якщо я роблю те що мушу, зі мною все гаразд. Я корисний. Я не зайвий.

Але є ціна.

Коли мушу займає весь простір, тіло починає жити в режимі тривоги. Плечі підняті. Дихання коротке. Живіт напружений навіть у тиші.

Ніби хтось постійно спостерігає.

Тут важливе питання.

Хто саме?

Мій пацієнт Андрій колись сказав.

Якщо я зупинюся, я розвалюся.

Ми перевірили. Він сів. Поклав ноги на підлогу. Відчув вагу тіла. Зробив повільний вдих.

Нічого не зруйнувалося. Тільки з’явився страх. Старий. Знайомий.

Хочу багатьох лякає. Бо воно не гарантує результату. Хочу може змінитися. Хочу може привести не туди.

А ще хочу не обіцяє що вас за це похвалять.

Тому у дорослих людей хочу часто живе десь після дев’ятої вечора. Після виконаного. Після втоми. Коли сил уже майже нема.

Або не живе зовсім.

Тут важливо не плутати.

Хочу не означає інфантильність. Це не про роблю що заманеться. Це про контакт.

Когнітивно я розумію чого прагну. Афективно я відчуваю інтерес або тепло. Соматично тіло трохи відпускає. Біхевіорально я роблю маленький рух у той бік.

Крок.

Не революція.

Коли хочу зникає надовго, життя стає технічним. Все працює. Але не живе.

Соціально людина функціонує. У роботі справляється. Навіть духовно може бути правильною.

А всередині порожньо і сухо.

Повернення не різке. Без подвигів.

Іноді це дозвіл сісти на п’ять хвилин. І відчути спину. І помітити дихання. І спитати себе.

А як мені зараз насправді?

Не для відповіді. Для контакту.

Коли мушу трохи слабшає, з’являється простір.

У цьому просторі страшно. І водночас там є життя.

Я не обіцяю що стане легко.

Але стає чесніше.

І з цього місця вже можна рухатися.

Не лише виживати.

25/11/2025

Дитячі фобії та надцінні ідеї
Любов до дитини починається з уміння бачити її страхи і приймати їх так само ніжно як приймаємо її сміх і мрії. Фобії входять у дитяче життя непомітно і живуть поруч довше ніж ми думаємо. Хтось боїться темряви або павуків хтось не може заснути бо хвилюється що мама запізниться. Є діти які тремтять від вигляду собаки навіть маленької. А є страхи рідкісні і дивні. Наприклад дитиною може володіти страх метеликів або глибоких водойм або певних візерунків на шпалерах. Для дорослого це може здаватися примхою але для дитини це реальна внутрішня буря.

Батькам і педагогам важливо навчитися відрізняти фобію від надцінної ідеї. Фобія завжди супроводжується стражданням вона мучить дитину і вона хоче від неї звільнитись. Надцінна ідея навпаки здається дитині єдино правильною вона стає способом пояснити світ або втекти від чогось складного. Якщо дитина уникає ситуацій через паніку це схоже на фобію. Якщо вона наполягає що її думка єдина правильна і всі мають її поділяти це схоже на надцінність.

Коли ви помічаєте тривожні ознаки спробуйте спершу м’яко поговорити з дитиною. Підтвердіть що її страх справжній і не сороміцький. Не тисніть і не висміюйте. Малими кроками і у спокійному темпі знайомте дитину з тим що її лякає і за можливості звертайтесь до психолога який допоможе пройти шлях без болю. Добре працюють вправи на дихання та прості тілесні техніки які повертають відчуття безпеки і присутності.

22/11/2025

Відгук на програму (за проханням дописувача , текст листа я публікую зі свого профілю)
"Ми з пані Ольгою хочемо сказати найперше одне. Ця програма змінила наше повсякденне життя так глибоко що ми досі дивуємося наскільки легкою вона зробила нашу душу. І ми безмежно вдячні своїм дітям і онукам за цей подарунок який спершу здавався просто приємною увагою а тепер став справжнім джерелом спокою сил і нових сенсів. Ми щиро хочемо щоб ви знали. Для старших людей такий крок з боку родини звучить голосніше за будь які слова. Це мовчазне я з тобою навіть здалеку.

Коли ми прийшли у програму ми вже добре відчували як з віком зменшується витривалість думки слабшає здатність зосереджуватись зростає втома. Еміграція робить це ще помітнішим. Нове оточення інша мова інші правила і тиша яка раптом стає надто великою. Ми мовчали щоб не турбувати рідних і саме тому цей подарунок став таким точним у потрібний момент.

Тут ми знову навчилися звертати увагу на себе з добротою а не з докором. Ми відкрили для себе прості але сильні способи заспокоювати думки підтримувати серце і давати тілу більше ніж втому. Ми навчилися говорити про свої потреби не соромлячись і знаходити опору всередині. Програма ніби тихо повернула нас до життя в якому є ясність легкість і маленькі радощі що помічаєш щодня.

Ми часто сміємося з Ольгою що ці зустрічі стали для нас місцем де старші люди знову відчувають себе важливими. Тут слухають уважно тут не поспішають тут поважають і приймають. І саме тому ми так хочемо донести це вам молоді люди які живуть далеко від своїх батьків і дідусів. Ви навіть не уявляєте наскільки такий подарунок здатен змінити життя. Він повертає внутрішній спокій дає відчуття опори і приносить тиху впевненість що попереду є щось хороше.

Якщо ви хочете передати своїм рідним теплий сигнал я поруч навіть якщо між нами кордони то така програма є найніжнішим способом це сказати. Подаруйте їм простір де вони знову знайдуть світло у собі. Подаруйте їм відчуття значущості і тепла яке тримає довше ніж будь яка річ. Це подарунок що живе в серці і з кожним днем розквітає новою силою."

22/11/2025

Шестимісячна програма підтримки для сеньйорів у новому житті

З віком наші ресурси змінюються. Думки стають повільнішими емоції гострішими тіло чутливішим а поведінка інколи скутішою. Це природний процес та водночас він створює додаткові труднощі коли людина живе не вдома а в іншій країні. Коли все навколо нове кожен день нагадує про те що світ рухається швидко а внутрішніх сил інколи не вистачає. Знижується впевненість у власних діях зростає соціальна обережність зменшується здатність орієнтуватися в інформації та нових правилах життя. Поруч з цим тінню приходить відчуття фінансової незахищеності та втрата духовних орієнтирів.

Саме тому сеньйорам так потрібен простір у якому вони зможуть поступово відновити опору в думках емоціях та тілі. Шестимісячна програма яку веде Євгеній Тичковський створює такий простір. Вона складається з дванадцяти глибоких зустрічей раз на два тижні по три години. Це не академічні заняття а тепло організовані зустрічі де люди старшого віку відновлюють спроможність мислити ясніше заспокоювати себе розуміти свої реакції будувати м’які стосунки долати самотність і знаходити нові щоденні радощі. Теми зустрічей охоплюють емоційний спокій тілесну рівновагу спілкування побутову і цифрову впевненість навички перевірки інформації силу внутрішніх ресурсів та лагідне завершення навчання із створенням власної скриньки спокою.

У цій програмі сеньйори не просто дізнаються щось нове. Вони починають знову довіряти собі. Повертають здатність м’яко відповідати на стрес краще орієнтуватися в новій реальності відкривати для себе невеликі але дуже важливі сенси. Змінюється якість їх щоденності. Зранку вони прокидаються з більшим спокоєм а ввечері лягають з відчуттям що у світі є для них місце.

І одна з найтепліших думок у цій програмі полягає в тому що вона може стати подарунком. Подарунком який не лежить у шухляді а підтримує щодня. Подарунком що повертає ясність і радість. Подарунком який говорить без слів ти важливий ми поруч ти не мусиш долати усе сам.

Для дітей і внуків це можливість подарувати своїм сеньйорам щось значно більше ніж річ. Це спосіб подарувати їм спокій легкість нові смисли та відчуття життя яке все ще може бути теплим і наповненим.

19/11/2025

ВМИКАЮЧИ КЛІНІЧНЕ МИСЛЕННЯ
Особливості підліткової поведінки нерідко створюють клінічну ілюзію норми. Емоційна лабільність, протестність та коливання настрою часто сприймаються як природні прояви становлення особистості. Проте саме така видима природність може маскувати ранні симптоми психічної патології. Для лікаря психіатра важливо пам’ятати що за межами звичайних вікових змін можуть приховуватися стани які потребують негайного клінічного аналізу та ретельної диференційної діагностики.

А чи знаєте ви коли суїцидальні висловлювання підлітка перестають бути реактивними і починають свідчити про ендогенний процес або тяжкий депресивний епізод
Сигнал перший. Поява стійких думок про небажання жити, детальні плани або зміни у поведінці що вказують на внутрішню підготовку. Для клініциста це не лише маркер ризику а й точка відліку для оцінки глибини афективних порушень та їх зв’язку з можливими психотичними або обсесивними компонентами.

Чи не помічали ви феномени які можуть бути ранніми ознаками психотичного спектра але легко сплутати з фантазуванням або емоційною гіперреактивністю
Сигнал другий. Порушення сприйняття реальності з нечіткими межами, фрагментарні галюцинаторні переживання, ідеї впливу або сформовані переконання які не коригуються логічно. Такі прояви вимагають уважної диференціації між первинними психотичними симптомами, тяжкою тривожністю, дисоціацією та побічними ефектами психоактивних речовин.

А чи замислювалися ви чому раптове згасання активності іноді нагадує апатію а іноді виглядає як негативна симптоматика
Сигнал третій. Помітна редукція інтересів, відмова від звичних контактів, зниження ініціативи можуть бути як проявом депресивного розладу так і продромальною фазою психозу. Оцінка темпу змін, виразності емоцій та когнітивних функцій є ключем до відмежування.

Чи не здається вам що підліткові афективні спалахи мають іншу динаміку ніж звичайні емоційні кризи
Сигнал четвертий. Некеровані вибухи відчаю, паніки або агресії потребують диференціації між біполярним спектром, тяжкими тривожними розладами, дисрегуляційними порушеннями та реактивними станами. Важливими маркерами є тривалість фаз, зміни рівня енергії, ступінь імпульсивності та порушення сну.

А чи звертали ви увагу як зміни у харчуванні або сні можуть бути раннім соматоформним або афективним маркером
Сигнал пятий. Різкі порушення ритму сну, значне схуднення або приріст маси тіла можуть вказувати на депресивні стани, тривожні розлади, розлади харчової поведінки або соматичні прояви стресу. Для психіатра важливо відрізняти поведінкові зміни від ендокринних або неврологічних причин.

Для лікаря психіатра уважність це не просто професійний стандарт. Це інструмент клінічного мислення який дозволяє побачити те що приховано за віковими особливостями. Вчасне розпізнавання симптомів і коректне проведення диференційної діагностики може визначити подальший шлях лікування і зберегти життя підлітку який не завжди здатний висловити свій страх або розгубленість.

Address

Проспект Голосіївський, 70
Kyiv

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Лікар-психотерапевт Євгеній Тичковський Київ. Львів. posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Лікар-психотерапевт Євгеній Тичковський Київ. Львів.:

Share