Mental talk, вУлица Богдана Хмельницького, 62Б, Kyiv (2026)

13/01/2026

Під час блекаутів зникає не лише світло. Зникає доступ до «своїх».

Чати мовчать. Терапія переривається. Онлайн-підтримка – та, яка тримала на плаву, – стає практично недосяжною.

Для багатьох ЛГБТІК-людей це не просто технічна незручність, а й втрата безпеки. Бо для нас спільнота часто не «додаток до життя», а його основа. Місце, де можна не пояснювати щось про себе. Де не треба фільтрувати слова. Де ім’я, займенники, досвід не ставлять під сумнів. Де тебе бачать – і це не стає загрозою.

Коли зникає звʼязок, багато хто залишається фізично серед людей, але психологічно – у повній ізоляції. У квартирах, де небезпечно бути собою. У середовищі, де мовчання – це спосіб виживання. У темряві, яка підсилює старе відчуття: я знову один / одна / одні.

Для когось це повернення в підлітковий стан, коли будь-який звук здається загрозою, а тіло напружене без видимої причини. Для когось – різке посилення тривоги, дисфорії, навʼязливих думок, тому що зникли опори.

Терапія для ЛГБТІК-людей часто про виживання. Вона допомагає втримувати цілісність у світі, який регулярно її підриває. Коли терапія зникає – разом зі світлом або інтернетом – багато хто лишається наодинці з дуже складними станами без звичних інструментів підтримки.

Важливо сказати прямо: це боляче не всім однаково. І це нормально.
Хтось переживає блекаути відносно спокійно, а для когось кожне відключення – це маленька криза. Тут немає «правильних» реакцій.

Якщо в ці моменти зʼявляється відчуття покинутості, страху або порожнечі – це не означає, що ви слабкі. Це означає, що спільнота для вас справді важлива. А важливі речі, коли зникають, болять.

І ще одне. Навіть коли немає звʼязку, спільнота не зникає повністю. Вона існує як памʼять досвіду: що десь є люди, з якими можна бути собою. Це знання не завжди заспокоює одразу, але воно може стати тихою внутрішньою опорою в темряві.

Іноді єдине завдання – дожити до моменту, коли знову зʼявиться світло. І це вже достатньо.

Якщо ви ЛГБТІК+ людина і потребуєте психологічної підтримки, переходьте на наш сайт – там є можливість звернутися до психолога чи психологині.

#блекаут #ЛГБТІК

06/01/2026

Євген – корінний полтавець. З підліткового віку він жив у постійній внутрішній боротьбі, яка з роками лише посилювалася. Понад десять років чоловік не міг прийняти власну сексуальну орієнтацію, приховуючи її не тільки від оточення, а й від самого себе. Це виснажувало й позбавляло відчуття цілісності та радості життя.

Найбільшим викликом для Євгена була глибока самотність і постійне відчуття нещирості. Страх осуду та відторгнення обмежував його спілкування, впливав на стосунки з друзями й родиною та позначався на професійному житті. Йому здавалося, що відкритість назавжди зруйнує уявлення про «нормальне» майбутнє.

Хоча війна не змусила Євгена покинути дім чи втратити роботу, його внутрішній конфлікт був не менш болісним. Переломним моментом стала ситуація, коли близький друг, якому він довіряв, висловив гомофобну позицію. Це змусило Євгена ще більше замкнутися в собі й спричинило панічну атаку. Саме тоді він усвідомив, що більше не може жити в постійній брехні й потребує допомоги та безпечного простору.

Євген свідомо шукав організацію, яка працює з ЛГБТІК+ спільнотами в Полтаві. Він стежив за місцевими ініціативами, читав відгуки та зрештою звернувся до «Альянс.Глобал Полтава» – через репутацію, відкритість і чітку правозахисну позицію організації. Перший візит до ком’юніті-центру він згадує як складний, але необхідний крок – із сильним хвилюванням і надією на підтримку.

В організації Євген отримав не лише психологічну допомогу, а й відчуття спільноти. Групові зустрічі допомогли йому побачити, що його досвід не унікальний і що він не сам. Під час індивідуальних консультацій з психологом він поступово пропрацював страхи, накопичені роками, і почав приймати власну ідентичність.

Сьогодні Євген відкрито говорить про себе з близькими, займається улюбленою справою та долучається до діяльності організації як волонтер. Він підтримує людей, які лише починають шлях до самоприйняття, і ділиться власним досвідом. Поруч із ним – друзі, які приймають і поважають його таким, яким він є.

#психологічнадопомога #лгбт

05/01/2026

Безпечний простір часто плутають із тишею, заборонами або «теплою бульбашкою», де всі думають однаково. Насправді це не про ізоляцію від реальності і не про відсутність складних розмов.

Безпечний простір – це середовище, де не потрібно бути напоготові щосекунди. Де не треба постійно пояснювати, виправдовуватися або готуватися до нападу.

У такому просторі можна говорити і мовчати.
Можна ставити питання й не знати відповіді.
Можна бути в процесі, а не «визначеним раз і назавжди».

Це не означає, що там ніколи не виникає незгоди. У безпечному просторі можуть бути різні думки, складні теми й навіть конфлікти. Але різниця в тому, як саме вони відбуваються.

Безпека – це не коли з тобою завжди погоджуються. Безпека – це коли тебе не принижують, не висміюють і не знецінюють через те, ким ти є.

Важливо: безпечний простір – це не:
– місце без дискусій;
– простір без емоцій;
– зона, де «всі однакові»;
– спроба зробити світ зручним і стерильним.

І точно не вимога до когось «нічого не відчувати» або «говорити правильно».

Безпечний простір – це:
– повага до меж;
– право на власний досвід;
– відсутність загрози осуду чи насильства;
– можливість бути собою без страху наслідків.

Для багатьох ЛГБТІК-людей безпечний простір – це не привілей, а справжня необхідність. Бо поза ним часто доводиться жити в режимі постійної самооборони: слідкувати за словами, жестами, темами розмов і навіть власними емоціями.

Коли цього захисту стає забагато, психіка втомлюється. Саме тому безпечні простори важливі не лише для комфорту, а й для психологічного здоров’я.

#безпечнийпростір #психологічнадопомога

01/01/2026

Кінець року – це не магія й не «обовʼязковий ритуал з інстаграму». Це природна психологічна потреба – зупинитися й побачити шлях, який ми вже пройшли 🤍

Чому підсумки важливі?

▫️ Мозку потрібна завершеність.
Незакриті історії створюють внутрішне напруження. Коли ми свідомо підсумовуємо рік, мозок отримує сигнал: цей етап завершено. Це знижує тривожність і дає відчуття опори.

▫️ Ми повертаємо собі авторство життя.
Без підсумків здається, що «нічого не було» або «я нічого не встиг(ла)». Але факти говорять інакше. Навіть у важкий рік ми:
– щось витримали,
– чогось навчилися,
– десь змінилися.

▫️ Підсумки – це спосіб побачити свою силу, а не лише втрати.

▫️ Ми відділяємо реальність від самокритики. Рік у голові часто виглядає гірше, ніж був насправді. Записані факти допомагають вийти з режиму «я недостатньо…» у режим «ось що було насправді».

Як планувати екологічно?

1. Плануйте не ідеальне життя, а реальне.
Краще 3–5 напрямків, ніж список із 50 пунктів.

Наприклад:
– здоровʼя,
– робота / навчання,
– стосунки,
– внутрішній стан,
– відпочинок.

2. Ставте питання «як я хочу почуватися», а не лише «чого досягти»

Не тільки:
– «заробити»,
– «схуднути»,
– «встигнути».

А й:
– у якому ритмі я хочу жити?
– скільки напруги для мене ок?
– що я більше не готовий(а) терпіти?

3. Залиште місце для життя
План – це компас, а не вирок.

Ви маєте право:
– передумати,
– змінити маршрут,
– рухатися повільніше.

Підсумки дають нам опору в минулому.
Плани – надію на майбутнє.
А разом вони повертають відчуття: моє життя – в моїх руках.

#новийрік #плани

30/12/2025

Іноді життя підкидає виклики, які змушують нас переосмислити багато речей і зробити крок назустріч справжньому собі. Я хочу поділитися історією одного з наших волонтерів, Михайла, чий шлях до прийняття та відкритості надихає.

Довгий час Михайло жив з тягарем, приховуючи від близьких та оточення свою орієнтацію. Це був непростий період, сповнений внутрішніх переживань та сумнівів. Але в один момент він відчув, що більше не може жити в тіні. Пошуки підтримки привели його до нашої сторінки в інстаграмі. Михайло зацікавився діяльністю громадської організації «Альянс.Глобал» у місті Полтава, спектром послуг, які ми надаємо: це і конфіденційне тестування на ВІЛ та ІПСШ, і професійні консультації психолога, консультації параюриста і, звичайно, наші групові освітні та розважальні заходи, де кожен може відчути себе частиною спільноти.

Він наважився написати нам і незабаром долучився до одного із групових заходів з психологом. Саме тут, у стінах нашого ком’юніті центру, Михайло відчув те, чого йому так бракувало: безумовну підтримку, відчуття приналежності та повне прийняття. Ці емоції стали поворотним моментом для нього.

Сьогодні Михайло – щаслива людина, яка активно проходить етап самоприйняття. Він із радістю долучається до нашої команди волонтерів, допомагаючи іншим відчути те саме тепло та розуміння. Хоча він поки що не готовий показувати своє обличчя, його історія вже є потужним натхненням для багатьох, хто йде схожим шляхом. На фото – Михайло, зі спини, але з великим серцем і відкритим поглядом у майбутнє!

Ми пишаємося кожним та кожною, хто знаходить у собі сили бути справжніми. Історія Михайла – це яскраве свідчення того, що разом ми можемо створювати простір, де кожен відчуває себе в безпеці, може бути собою і отримувати необхідну підтримку!

#психологія #психотерапія #ментальнездоровʼя #психологічнадопомога

24/12/2025

Нещодавно до психологині Mental talk Діани звернувся 36-річний ЛГБТ-чоловік Іван (ім’я змінене з етичних міркувань), що мешкає у Львові. Він має порушення слуху й перебував у важкому психологічному стані після болісного розриву стосунків. Іван майже не спілкувався з людьми, постійно відчував страх, втрачав інтерес до життя і перестав малювати – хоча раніше це було для нього важливою опорою.

Під час терапії Іван розповів про пережите сексуальне насильство та систематичне насильство на роботі. Колеги користувалися його порушенням слуху, переконували, що він не зможе знайти іншу роботу, і регулярно змушували працювати понад норму. Це посилювало відчуття загрози, безпорадності та сорому.

Сесії проходили у змішаному форматі: психологиня використовувала письмове спілкування, малюнки та візуальні образи, щоб зробити контакт доступним. Такий підхід став важливою частиною терапевтичного зв’язку.

Згодом стало зрозуміло, що психотерапії недостатньо. Після консультації психіатра Івану призначили медикаментозну підтримку. З часом рівень страху й напруги знизився, з’явилися сили жити й творити, він знову почав малювати. Також Іван помітив покращення слуху.

Важливою зміною стало й те, що він наважився відмовитися від понаднормової роботи. Іван уперше відчув право на власні межі та захист і згодом сказав, що ніколи не почувався так добре, як тепер.

Ця історія показує, як поєднання психотерапії, медикаментозної підтримки та уважного ставлення до досвіду людини може повернути відчуття стабільності, гідності й внутрішньої сили.

#психологія #психотерапія #ментальнездоровʼя #психологічнадопомога

19/12/2025

Свята на самоті часто сприймаються як щось сумне або «неправильне». Наче існує єдиний правильний сценарій: велика компанія, сімейний стіл, сміх на фоні. Але з психологічної точки зору самотні свята – це не поразка і не дефект. Це просто інший формат досвіду.

По-перше, самотність і усамітнення – не одне й те саме. Самотність болить, коли ми не відчуваємо зв’язку. Усамітнення ж може бути вибором: простором, де з’являється тиша, контакт із собою і відновлення. Свята на самоті можуть стати саме таким простором – якщо не боротися з ним, а дозволити йому бути.

По-друге, свята часто підсилюють емоції. Якщо всередині втома, сум чи злість – вони стають гучнішими. І це нормально. Психологічно здорово не змушувати себе «радіти як усі», а чесно визнати: зараз так. Визнані почуття зазвичай м’якші за витіснені.

По-третє, свято на самоті – це можливість переписати сценарій. Не «як треба», а «як мені підходить». Їсти те, що хочеться, а не те, що прийнято. Вийти на прогулянку, подивитися фільм, заснути раніше. Створити маленькі ритуали тільки для себе – мозок добре реагує на них, бо вони дають відчуття контролю і безпеки.

Важливий момент – не ізолюватися повністю. Навіть коротке повідомлення, дзвінок або теплий обмін словами онлайн підтримують відчуття зв’язку. Психіці не обов’язково, щоб поруч було багато людей – їй потрібен контакт, хай і мінімальний.

І, нарешті, самотні свята – це не «назавжди». Це точка в часі. Те, як ви їх проживете, не визначає вашу цінність, привабливість чи майбутнє. Іноді найтурботливіше святкування – це бути з собою уважно і без осуду.

#різдво #психологія

17/12/2025

Коли ми говоримо про травму, часто здається, що будь-яка дуже важка подія автоматично «ламає» людину. Війна, втрата, насильство, різкі зміни – усе це справді може бути травматичним. Але між стресом і психологічною травмою насправді немає знака рівності.

▪️Не кожен сильний стрес залишає травму.
Стрес – це реакція організму на загрозу або перевантаження. У багатьох випадках психіка має достатньо ресурсу, щоб упоратися з цим: допомагає підтримка інших, відчуття контролю, можливість говорити про пережите, час на відновлення. Тоді досвід залишається болючим спогадом, але не стає травмою, яка постійно втручається в життя.

▪️Іноді травма формується поступово.
Не завжди йдеться про одну «велику» подію. Травматичний досвід може накопичуватися з дрібних, але регулярних речей: життя в постійній небезпеці, тривалий тиск, приниження, відсутність безпеки чи підтримки. Зовні це може виглядати як «нічого особливого не сталося», але всередині – виснаження і напруга, які з часом переростають у травму.

▪️Інколи симптоми з’являються не одразу.
Буває, що в моменті людина тримається, функціонує, «збирається». А реакції приходять пізніше – коли стає безпечніше або коли ресурс уже вичерпаний. Це можуть бути тривога, різкі емоційні сплески, оніміння, проблеми зі сном чи тілом. І це не означає, що людина «перебільшує» або «вигадує». Так працює психіка.

Важливо пам’ятати: травма – це про те, чи було достатньо внутрішніх і зовнішніх ресурсів, щоб пережити досвід без руйнування.

👉 Травма може бути тихою і відкладеною.
І саме тому так важливо ставитися до себе уважно, без порівнянь і знецінення. Якщо щось болить – цього вже достатньо, щоб звернути на це увагу.

Якщо ви ЛГБТІК+ людина і потребуєте психологічної підтримки, переходьте на наш сайт – там є можливість звернутися до психолога чи психологині.

#ПсихологічнеНасильство

12/12/2025

Часто люди плутають два поняття: сексуальна орієнтація і гендерна ідентичність. Насправді це різні речі, і розуміння їх допомагає поважати інших і себе.

Сексуальна орієнтація – це про те, до кого ти відчуваєш емоційний, романтичний та/або сексуальний потяг. Відчувати його можна до людей певної статі чи незалежно від неї.

Важливо: це не про те, як ти виглядаєш, як поводишся чи який у тебе стиль. Це внутрішнє відчуття потягу до інших людей.

Гендерна ідентичність – це про те, хто ти всередині. Тобто це те, як людина відчуває себе: чоловіком, жінкою, небінарною особою чи якось інакше.

Самовідчуття може збігатися з біологічною статтю при народженні, а може і не збігатися.

💡 Простий спосіб запам’ятати:

“Кого ти любиш?” → сексуальна орієнтація.

“Хто ти всередині?” → гендерна ідентичність.

Ці дві речі незалежні одна від одної. Наприклад, трансжінка може бути гетеро-, бі- чи пансексуальною тощо. Всі варіанти – нормальні.

Повага до орієнтації і ідентичності інших людей – це проста, але потужна підтримка їхнього психічного здоров’я 💛

#психологія #самопізнання

10/12/2025

10 грудня – День прав людини. І сьогодні ми хочемо нагадати про право, яке часто залишається «поза кадром», хоч воно впливає на кожен день життя: право на психічне здоров’я.

Для багатьох ЛГБТІК+ людей це право починається з дуже простих, але базових речей.

▫️Це право жити без приниження та ненависті, які ранять не гірше за фізичний біль.
▫️Право отримувати психологічну допомогу, де тебе підтримують, а не «виправляють».
▫️Право мати простір, у якому твою ідентичність не обговорюють на тоні виправлення, а сприймають як частину тебе.
▫️Право будувати життя без внутрішнього страху, який накопичується роками – з чужих слів, з досвіду відторгнення, з мовчазних заборон «не будь собою».

Психічне здоров’я не з’являється на порожньому місці. Воно виростає там, де є безпека. Де тебе не знецінюють. Де є можливість розповісти свою історію і бути почутим/-ою.

Тому психологічна безпека – така ж важлива частина прав людини, як свобода слова чи право на освіту. Вона не другорядна, не «особиста справа», не те, що треба «перетерпіти». Це – основа.

У нашій роботі ми щодня бачимо: коли ЛГБТІК+ люди отримують підтримку – вони відновлюються швидше. Їхня тривога слабшає, самооцінка вирівнюється, надія знову рухає вперед. Бо прийняття – це не абстракція, а досвід, який дає змогу дихати вільніше.

Якщо ви ЛГБТІК+ людина і потребуєте психологічної підтримки, переходьте на наш сайт – там є можливість звернутися до психолога чи психологині.

Ми працюємо, щоб підтримка була доступною, а простір для відновлення – відкритим. Сьогодні і щодня.

#ПсихологічнеНасильство

05/12/2025

Психологічне насильство – це не завжди крики чи погрози. Часто воно маскується під «жарт», «піклування» або «турботу». Його важко помітити, але воно руйнує впевненість і внутрішній світ людини.

⚠️ Ознаки психологічного насильства:

– Постійна критика, приниження або приниження в присутності інших
– Контроль та обмеження спілкування з друзями чи родиною
– Маніпуляції: провина за будь-які проблеми, залякування, ігнорування
– Погрози розриву стосунків або відмови від підтримки
– Постійне приниження ваших почуттів та потреб

Важливо! Психологічне насильство буває в усіх типах стосунків, включно з одностатевими парами. Але памʼятайте: ніхто не має права контролювати або принижувати вас.

Якщо помічаєте такі сигнали – це вже привід звернутися по підтримку. Психолог/-иня може допомогти розпізнати насильство та відновити вашу впевненість.

Якщо ви ЛГБТІК+ людина і потребуєте психологічної підтримки, переходьте на наш сайт – там є можливість звернутися до психолога чи психологині.

#ПсихологічнеНасильство

03/12/2025

Зима приносить холод, короткі дні і менше світла. І це нормально, якщо ви відчуваєте втому, сум або знижений настрій. Наш організм і мозок реагують на зміни сезонів – це природна реакція.

Не треба боротися з цим чи себе засуджувати. Важливо навчитися приймати свій стан і підтримувати себе маленькими, але ефективними діями.

💡 Що може допомогти:

🩵 Виходьте на прогулянки на свіжому повітрі – навіть 10–15 хвилин світла і морозного повітря додають енергії.

🩵 Пийте теплі напої, обирайте смаколики, які дарують тепло і затишок.

🩵 Дотримуйтеся регулярного сну – повноцінний відпочинок допомагає підтримувати емоційний баланс.

🩵 Виділяйте час для приємних справ – читання, музика, рукоділля або просто моменти тиші.

🩵 Спілкуйтеся з близькими – розмова або обійми теж допомагають відчувати себе краще.

Приймайте зміни, піклуйтеся про себе і дозвольте собі відчувати: це теж частина життя. Зима не обов’язково має бути важкою, якщо вчитися помічати маленькі радощі і підтримувати себе.

#зимовийнастрій #психологія

Mental talk

13/01/2026

06/01/2026

05/01/2026

01/01/2026

30/12/2025

24/12/2025

19/12/2025

17/12/2025

12/12/2025

10/12/2025

05/12/2025

03/12/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category