21/08/2023
Помітила, як буває не легко проживати автентичний сум. І, відповідно, важко дається прийняття.
Коли все якось не так, як хочеш, при цьому вплинути на ситуацію немає можливості. Коли видав першу реакцію на фрустрацію (перешкоду задоволення потреб): зробив, що можна, доклав зусиль, постарався. А далі, якщо це не в зоні особистої відповідальності і контролю, треба - змиритися з дійсністю і втішитися… Перейти від стресу в інший бік, не в бік радості і тріумфу, а в бік смутку і змирення.
Але, замість цього намагання продавити реальність. Агресія на себе, на світ. Злість на те, що світ і люди в ньому не такі, як треба. Перекладання відповідальності за свої почуття на інших. Ілюзії, що моє життя налагодиться, якщо ці інші зміняться 🙌🏻. Здається це вихід, а насправді, глухий кут.
Бо саме через сум, а не через злість, лежить шлях до подорожника, який зцілює біль від недосконалості світу. До прийняття. Так просто і так складно водночас…
Прийняття напряму повʼязане з відчуттям суму. Бо приймаючи якийсь аспект життя, буде і сумно, і боляче, якийсь час буде паршиво. І, якщо є проблеми з переживанням печалі, точно будуть проблеми з прийняттям реальності і життям в ній.
Сама навичка прийняття - про контакт з реальністю. І може не подобатись те, з чим доводиться контактувати. Але через переживання розчарування, з часом, приходить полегшення. Визнавши факти, проживши пов‘язані з цим почуття.
Так, реальність така, що є не лише твої бажання, а й бажання інших, є не лише твоя воля, а й воля інших. Така недосконалість світу, треба вчитися переходити від розчарування та протесту до примирення.
Відпускати обурення… Прощати. Щоб полегшити життя, коли воно не відповідає очікуванням. Знайти вигоди, через які хочеться триматись за образу. Погорювати за ілюзіями і сподіваннями, які не справдились.
Діяти. В тих обставинах і обмеженнях, які існують, з тих ресурсів що є. Робити вибір і нести за нього відповідальність, бути готовим до наслідків.
В довгостроковій переспективі страждання зменшуються, якщо дозволяти суму бути. І світу бути. І собі бути. Обʼєктивно враховуючи свою зону впливу. Тоді ти не агресор, який ломає всіх під себе. Чи жертва, яка ображається, що все не по її.
