06/12/2020
« ЗАПИСКИ МАТУСІ НЕСПОКІЙНОЇ»
Ура! Я народила! Видих! Нарешті виспатись зможу на животі, влізу в свої улюблені джинси, збігаю в перукарню пофарбуватись і … (зроблю все що не могла під час вагітності).
Та мерехтіння думок про буденне поволі припиняється, розум і всесвіт наповнюється світлим відчуттям неймовірного дива. Поряд лежить маленький клубочок щастя (вагою 3550 грам, між іншим) і сопить носиком. І кожної наступної миті в мене самої виростають крила. Я літаю! То неважливо, що в мене крепатура, ніби я вагони розвантажувала, щось ниє в паху, і ледь сповзаю з ліжка. Я щаслива!!!
Раптом до мене доходить, моє маля не просить їсти… Він не плаче, тільки інколи відкриє оченятка, подивиться своїми розумним оцінюючим поглядом на мене і далі спить. Вже три рази міняла підгузки (Жах!.. якась тягуча, липка і чорнюща речовина).
Яка спокійна мені дитина дісталась! Я щаслива! Все! Сплю! Потрібно спати!...
А ні, почалось! Моє щастя виспалось! А я все на крилах літала… Так, їсти, їсти, їсти… Як лягти, як кормити, як взяти? Все болить, руки не підіймаються і не згинаються. Добре що чоловік поряд, піднесе зголоднілого малюка. Кричить. Чомусь ніяк не здійснюється стиковка соска із спраглим ротиком. Ой, взяв неправильно! Ой, як же це боляче!!! Рука починає відвалюватись, пекельно ниє спина, щось пульсує в животі, і як же нестерпно хочеться спати.
Мої крила починають опускатись, невимушено очі наповнюються сльозами… Мені шкода себе, шкода малюка до того ж погода досадна… Що, я плачу? Я не вірю, я не плакса! Мої крила опустились…
Це досить обмежений, короткий опис тих переживань, почуттів, стану душі через які проходить кожна з нас, кожна жінка, яка щаслива що має дар народжувати дітей. Шановні матусі неспокійні , впізнаєте себе ? Чи можливо в когось було по- іншому ? Діліться з нами своїм досвідом! Далі буде ...
Тетяна Риловнікова лікар неонатолог, педіатр
