03/10/2021
Страх, який заважає нам бути здоровими
Кожен з нас чогось боїться і в цьому немає нічого дивного. Та мене особисто дивує, чому люди бояться бути здоровими. Коли нам потрібно лікувати наприклад, зуби - то питань немає, хоча при цьому страху хоч відбавляй. Та чому ж так страшно, коли справи доходять до спини, ніг чи рук. Ось це вже дійсно питання, про яке варто задуматись. Я порівнюю страх з рефлексами, які досліджував І. П. Павлов, тому я для себе особисто поділив людей, які бояться бути здоровими на дві групи:
• пацієнти з набутим страхом.
• пацієнти з вродженим страхом.
Перших зрозуміти можна - їх залякали ще до візиту в наш центр кінезіотерапії і вони здобули свій страх. А ось друга категорія дещо складніша в розумінні, іх ніхто не лякав. Вони просто твердо переконані, що нічого не вийде і це їх лякає, дуже лякає. Але тих і інших поєднує одне - страх, коли вони стикаються з болем. Майже кожен з таких пацієнтів боїться зробити елементарні рухи, які ми застосовуємо в повсякденному житті і які ми, реабілітологи, відтворюємо в терапевтичних вправах в залі кінезіотерапії. Ви, мабуть, помічали як біль в тій, чи іншій частині тіла обмежує наш рух. Це робиться спеціально. Мозок блокує рух - адже не хоче відчувати біль. З часом біль проходить, але рух не відновлюється. Чому? Тому що мозок пам'ятає, що в тому місці боліло і довгий час не дозволяв нам виконувати звичний для нас помах руки чи нахил спини, а м’язи, в свою чергу, забули туди дорогу. Але частіше буває так, що біль не проходить. Він турбує нас на протязі довгого часу. І коли пацієнти бачить, які вправи ми їм пропонуємо - вони вагаються в своїх силах. Адже на їхню думку вправи складні, а спина болить від легенького нахилу вперед, тому точно ніяк. Краще укольчик і трохи таблеток.
Страх сковує кожного з нас в тих чи інших ситуаціях. Так влаштований наш мозок. Якщо ми чогось боїмося, то нам потрібно тікати, наприклад тікати від болю. Хоча є категорія людей, які навпаки атакують - займаються в нашому центрі та успішно долають свій біль і страх перед ним. Мій досвід показує, що кожному з нас під силу здолати свої труднощі.
Тому не бійтеся - ми вам в цьому допоможемо. Розкрийте свої крила і живіть життям, де немає місця страху перед болем.
Закінчити цю розповіть я хочу людиною,яка займалась в нашому центрі. Її звати Людмила і вона також боялася ,але повірила в себе -здолала свої переконання і почала жити життям, де не зосталось місця для страху перед болем …
На відео під цим дописом Людмила в свої 56 виконує майже акробатичний трюк, хоча на початку лікування не могла просто прокрутити руку навколо своєї осі.
Тому не бійтеся - живіть щасливо.🤓
