28/04/2026
Або як диференціація станів робить життя якщо не простіше, то зрозуміліше
Приклад: я в еміграції, в чудовій красивій країні. Мені тут важко, складно але не погано
І оця різниця, мені здається, лежить в корні знецінення.
"Ой, ну якщо тобі так хєрова - їдь звідти", можна було б сказати на те, що я зблся в еміграції. Але! Мені тут справді класно і подобається, і це ніяк не відміняє того, шо це важко і складно. Відчуваєте різницю?
Коли тобі десь і з кимось погано - то тут логічно сказати, то навіщо це тобі? Йди
Але навіть там де добре - може бути складно і важко. І тут "ну кинь, якщо так" - звучить знецінююче.
Бо складно і важко буває навіть там, де нам це дуже важливо і цінно.
Тому доречніше людину підтримати, а не фруструвати. Пошукати разом опори, які полегшать процес. Або з'ясувати чи доречна тут ця конструкція "тяжко-важкості", чи людина так це сприймає через призму якогось досвіду, очікувань чи переконань?
В принципі, цим я і займаюсь в своїй роботі.
Береш велику складносурядну конструкцію і розщеплюєш її на атоми. І тоді клієнт сам бачить, відчуває і розуміє що з цього всього важливе і потрібне, а від чого можна позбавитись.
Звертайтесь!
Екатерина Шевченко