05/05/2026
Обличчя турботи: Людмила Федоришина — там, де кожна секунда має значення
Ми продовжуємо розповідати історії людей, для яких медицина стала справжнім покликанням.
У цій професії не буває випадкових. Тут залишаються ті, хто здатен щодня брати на себе відповідальність за життя інших. Ті, хто вміє поєднувати професіоналізм із людяністю.
Людмила Федоришина — операційна медична сестра у Ладижинській міській лікарні, з понад 30-річним стажем. Її шлях у медицині — це історія відданості справі, витримки та глибокої внутрішньої мотивації допомагати.
Свій вибір вона зробила ще в юності — і жодного разу про нього не пошкодувала.
Після закінчення у 1996 році Гайсинського медичного училища Людмила розпочала роботу у рідному селі Заозерне. Працювала патронажною медсестрою та акушеркою: опікувалася родинами, підтримувала матерів і новонароджених, була поруч у найважливіші моменти життя.
З 2008 року — у Ладижинській міській лікарні. Спочатку в поліклініці, де щодня працювала з пацієнтами, вчилася витримці, знаходила підхід до кожного.
А вже понад 16 років її професійне місце — операційна.
Там, де немає права на помилку. Там, де кожна секунда має значення.
«Стати медсестрою — це був усвідомлений вибір серця. З часом я зрозуміла: медицина — це не лише про лікування. Це про підтримку, співчуття, людяність», — говорить Людмила Федоришина.
У складі хірургічної команди вона щодня виконує надзвичайно відповідальну роботу: готує операційну, забезпечує стерильність, асистує лікарю під час втручань, контролює дотримання стандартів безпеки.
Це робота, яка потребує максимальної концентрації, швидкої реакції та бездоганної точності.
Але, як підкреслює сама медсестра, не менш важливими є особисті якості: відповідальність, уважність до деталей, стресостійкість і внутрішня зібраність.
«Бути медсестрою — це більше, ніж професія. Це бажання бути поруч із людиною тоді, коли їй найважче. Це сила — не зламатися і підтримати інших. І водночас — це про доброту, яку не можна втрачати», — ділиться вона.
Найсильнішою мотивацією для Людмили залишається результат її роботи — одужання пацієнтів, їхнє повернення до життя.
Особливо запам’ятався випадок із важкопораненим військовим, якого доставили до операційної.
«Тоді не було часу на емоції — лише чіткі дії і командна робота. Кожна секунда була вирішальною. Після операції залишилося відчуття втоми і водночас гордості — за команду і за те, що ми зробили все можливе», — згадує вона.
Свою команду Людмила Федоришина називає особливою цінністю.
Пліч-о-пліч із нею працюють старша медична сестра Віталіна Михайлик, медсестра Наталія Мельник, операційні медсестри Тетяна Бабчук, Іванка Липовенко, Алла Сологуб, а також молодші медичні сестри Ліля Рудик, Валентина Россохач, Світлана Бондарчук та Олена Русанова.
Це команда, де розуміють одне одного без слів.
Колеги цінують Людмилу за професіоналізм, людяність і готовність підтримати. Для молодших вона — наставниця, яка передає не лише знання, а й ставлення до професії.
«Обираючи цей шлях, потрібно розуміти: це велика відповідальність. Але якщо є щире бажання допомагати — ця професія дає відчуття справжньої потрібності», — переконана вона.
Для Людмили Федоришиної День медичної сестри — це не просто професійне свято. Це день визнання щоденної, часто непомітної, але надзвичайно важливої праці.
Сьогодні, маючи за плечима три десятиліття досвіду, вона залишається відданою своїй справі.
Її історія — про силу, витримку і людяність.
Про тиху роботу, яка рятує життя.
І про справжнє обличчя турботи.
#Обличчятурботи #медичнісестри
Ладижинська міська лікарня
