Psiho

Psiho Твій світ в твоїх руках!

Знецінення власних переживань«Так у мене ніби все гаразд, - каже молода жінка на консультації, - просто сльози чомусь лл...
31/08/2023

Знецінення власних переживань

«Так у мене ніби все гаразд, - каже молода жінка на консультації, - просто сльози чомусь ллються без жодної причини.» У процесі бесіди «спливає» смерть мами менше двох років тому, смерть близького родича, який заміняв батька, півроку тому, багаторічні безуспішні спроби завагітніти, чоловік, що регулярно випиває, і передбачуваний онкодіагноз.
Все гаразд…
"Нічого особливого в той період не сталося... хіба що аварія була, але я не постраждав", - каже молодий чоловік з панічними атаками після аварії, в якій повністю згоріла машина, що належить фірмі. Сам він устиг вибратися з неї. Корпорація подала на нього до суду, розраховуючи стягнути з нього абсолютно «непідйомну» суму, яку б йому не заробити і за кілька років. Усі «відповідальні» особи повністю усунулися від відповідальності, звинувативши у всьому водія.
Нічого особливого не сталося...
Дуже юна дівчина, розповідаючи про важкі, навіть драматичні, моменти власного життя, щоразу, ніби вибачаючись, робить застереження «Та це у всіх так», «таке з кожним траплялося». Мається на увазі, що як і переживати тут непристойно, не одна я така, особлива.
Часом таке гротескне знецінення власних переживань просто бентежить.
Звідки у людей береться впевненість у тому, що те, що відбувається в їх чуттєвому, емоційному світі – дрібниця, яка не заслуговує навіть на власну увагу, не те що вже ділитися цим з кимось.
Найчастіше навичка ігнорування своїх почуттів та емоцій формується і засвоюється ще дитинстві. Днями я випадково виявилася свідком розмови мами з сином-дошкільником, який розбив коліна, поки вони бігли на автобус: «Та нічого страшного! Ну що, що болить! А в кого не боліло? Таке з усіма траплялося, нічого пхикати. Та в тебе і не болить вже, не дурій!». Мама між рядків ніби повідомляє синові, що оскільки подібне відбувалося не тільки з ним, його переживання дурні та нецікаві, отже, на них не треба звертати жодної уваги. Та й взагалі він відчуває «неправильно», адже в нього вже «не болить».
Ще складніше, коли справа стосується не фізичного болю, а душевного, який важко приміряти ззовні і оцінити силу впливу. Особливо коли вникати дуже не хочеться.
“Прикро тобі? А чого ти такий уразливий? Сам винен, нема чого бути таким наївним».
І людина зачинилася. Переживання так і пішли вглиб, залишившись кристалізуватись і кам'яніти десь глибоко-глибоко…
Але вони не пропали, адже їм не дали змоги переробитись, усвідомитись. Ставши дорослим, він не скаже свого болю вголос, а скаже «Та все гаразд. Тільки в грудях щось тисне, не збагну від чого».
Тут хочеться згадати мій «улюблений» аргумент про голодуючих дітей в Африці, впевнена, ви з ним теж знайомі. Рідкісна людина ніколи не чула його на свою адресу. Досі не можу зрозуміти міфічного зв'язку чиїхось страждань із абстрактними чужими.
Чомусь передбачається, що людині має стати легше, від усвідомлення, що комусь зараз болючіше (гірше, страшніше, образливіше тощо). А може й посоромитись варто було б - не те що вже переживати.
У зв'язку з цим зазвичай хочеться поцікавитися, коли встигли винайти «страждометр», який, напевно, необхідний, щоб виміряти, кому ж гірше.
Цікаво, що апріорі вважається, що неетично рахувати гроші в чужій кишені, проте зважити чужі переживання з переживаннями африканських дітей зовсім не соромно. І невже знання, що у сусіда згорів будинок, а в когось «лише» одна кімната, принесе заспокоєння засмученій людині?
На консультаціях люди нерідко дивуються тому, як така «дрібниця» викликала стільки проблем у їхньому фізичному та психологічному здоров'ї.
«У мене то що... он у інших ооон що - і нічого!».
А чи «дрібниця» це була для них насправді? Хочеться вірити, що набутий досвід навчить їх не складати більше образи та біль у затишний непровітрюваний куточок своєї душі.
Дорослі люди часто не вміють дбати про себе, бо не навчилися цього у дитинстві. Не скидати з рахунків свої переживання, чути себе, вірити собі – і є найважливіша турбота. Мені дуже сумно, коли доросла сорокарічна жінка, яка страждає на психосоматичні болі від далеко захованих «поганих» почуттів у вигляді злості та образи, несміливо питає «а раптом я неправильно відчуваю?»
"Дрібних" страждань не буває, і "неправильних" почуттів - теж. Якщо ви відчуваєте біль, страх, тривогу – значить вони є, і на це є причина, якою б незначною вона не здавалася в масштабі світових проблем.

Конітивні викривленняПро одне з когнітивних викривлень — «Ефект знайомства».Нам легше мати справу з тим, що нам знайоме ...
30/08/2023

Конітивні викривлення

Про одне з когнітивних викривлень — «Ефект знайомства».

Нам легше мати справу з тим, що нам знайоме і тому ми віддаємо перевагу саме такій інформації, речам, людям. Вони не напружують нас, не змушують переглядати свою інформаційну систему і будувати нові зв’язки, що довелося б робити, якби ми прийняли якусь нову інформацію.

Ймовірно, тут ефект знайомства пов’язаний із підтверджувальним упередженням — схильністю серед усього діапазону наявної інформації помічати і вибирати ту, яка сумісна з нашими переконаннями і підтверджує їх і відкидати або сприймати вороже щось нове, що суперечить їм.

Зрештою така поведінка оформлюється у когнітивну інерцію — це поняття ввів у когнітивну психологію Вільям МакГір і позначає воно тенденцію до вибору когнітивних стратегій та прийняття рішень, які спрямовані на уникнення змін. Така поведінка типова для всіх нас, вона економить наші зусилля і підтримує цілісність і безпечність світогляду, однак, звісно що вона заважає пізнанню нового, отриманню нового досвіду, розвитку світогляду, та і взагалі суперечить науковому принципу постійного піддавання сумніву вже наявних ідей і поглядів.

Численні дослідження показують, що симпатія чи довіра формується до більш знайомого явища чи об’єкта. Іншими словами — симпатія виникає безпідставно і навіть без будь-якої прямої взаємодії, лише через те, що людина раніше з цим об’єктом вже стикалася.

Відомий експеримент щодо ефекту знайомства психологи наприкінці 60-х років 20 століття провели на великій вибірці — трішки більше 1000 учасників, якими стали студенти двох різних мічиганських університетів. Протягом кількох тижнів вони публікували в газетах цих університетів незнайомі студентам турецькі слова — всього 5 слів, але з різною частотою — так, що те слово, яке в одному з університетів було розміщене найчастіше, в іншому, навпаки, найрідше. В кінці експерименту студентів попросили “приписати” цим словам позитивне або негативне значення, і саме тут проявився ефект знайомства — ті слова, які в кожному з університетів повторювалися найчастіше, отримали найвищі оцінки, хоча насправді їх значення так і лишилися для студентів невідомими.

Про ефект знайомства деякі вчені здогадувались ще у 19 столітті. Англійський психолог Едвард Тітченер висунув для пояснення ефекту знайомства, здавалося б, очевидну і дуже близьку нам всім гіпотезу, яку він назвав “віртуальною тавтологією”, а саме, що нам подобаються і викликають довіру знайомі об’єкти саме тому, що ми впізнаємо їх — таким чином ми наче підтверджуємо свої когнітивні здатності.

Однак, з’ясувалося, що це не так — ефект знайомства діє не лише в ситуаціях, де ми впізнаємо об’єкти і маємо до них певне суб’єктивне ставлення.
Детальним вивченням ефекту вже у 20 столітті займався американський психолог Роберт Зайонц. Починаючи з 60-х років він проводив численні експерименти, спрямовані на вивчення того, як повторюваність сприйняття впливає на нашу оцінку об’єктів та ухвалення рішень.

В одному з перших його експериментів він імітував з учасниками процес навчання іноземної мови і запропонував їм вимовляти невідомі їм слова. В результаті ті слова, які учасники вимовляли частіше, викликали у них позитивніші враження. Однак, Зайонц та його колеги справедливо вирішили, що цей експеримент недостатньо чистий — адже учасники тут свідомо взаємодіяли зі стимулами і позитивну реакцію у них міг викликати просто той факт, що вдруге чи втретє їм вже краще вдається вимовляти нові для них слова. Тож у наступному експерименті їм просто показували вигадані ієрогліфи, потім казали, що це прикметники і просили висловити свою думку, чи вони позначають певну негативну чи позитивну якість. Повторювані ієрогліфи отримали відчутно позитивнішу оцінку.

#психологія #психологіяжиття #психологіядітей #психологіяонлайн #психологіягрошей #психологіявідносин #психологіяукраїна #психологіястосунків #психологіяособистості #психологіяукраїнською #психология #психолог #психологияжизни #психологияличности #психологияотношений #психология #психологонлайн #психологическийтест #психологиясемьи #психологиястройности #психологическаяпомощь #психологиня #психологиняксения #психологиняанастасия #психологинякпт #психологиня #психологиняонлайн #психологиняната #психологинякапчагай

Address

вУлица Лесі Українки. 5
Lviv
79007

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Psiho posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Psiho:

Share

Share on Facebook Share on Twitter Share on LinkedIn
Share on Pinterest Share on Reddit Share via Email
Share on WhatsApp Share on Instagram Share on Telegram

Category