Центр особистісного розвитку "Діалог" Людмили Філімонюк

30/08/2025

Жити з власним Призначенням - це бути в контакті зі своїми життєвими цінностями і це дає енергію всьому, що ми робимо. Сьогодні кожен шукав свою формулу Призначення. На щось вдалося знайти відповідь, а десь з’явилися нові запитання. Кожен має свій унікальний світ, тому намагалися шукати власні закономірності.
Дякую, кожному учаснику за готовність ризикувати відкриватися адже в цьому так багато вразливості.🤝💪🤗❤️

08/08/2025

🫢😀❤️

21/07/2025

22/06/2025

Вихідні вдалися плідними, завдяки бажанню учасників досліджувати власну агресію та спочатку довелося познайомитися і прийняти власне безсилля. Адже всі зміни настають в моменті прийняття.
Основні тези:
- агресія - це життєва енергія, а не ворог;
- агресія - це про дію, а не про руйнацію;
- коли відчуваємо агресію - це сигнал про потребу, біль або порушення власних меж;
- зріла агресія - це свідомий вибір, а не імпульсивна реакція.
Дякую групі за відкритість, відвертість та щирість🙏🤗❤️

25/05/2025

1. Мозок тупіє не від віку, а від відсутності навантаження.
Прочитай книгу на 300 сторінок - і ти офігеєш, як важко стало утримувати сенс. Коли ти гортаєш Reels – ти тренуєш залежність.
Коли читаєш складне – прокладаєш нові нейронні доріжки. Не читай 10 книг на місяць. Читай одну, але з роздумом, переказом, суперечкою. Це – тренажер.
2. Стабільність – ворог мозку.
Ти йдеш однією вулицею, розмовляєш з тими самими, харчуєшся однаково — і потім дивуєшся, чому відчуття, що
"життя стало сірим".
Нейрони мозку живуть новизною: нова навичка, нова зв'язка рухів, навіть зміна руки при чистці зубів, або гниєш.
3. Ти забуваєш, як сміятися.
Дослідження доводять: у людей, які щодня сміються від душі, знижено рівень кортизолу до 40%, покращується пам'ять та робота префронтальної кори.
Меми — не смішно. Живий сміх — потужніший за добавки.
4. Ти не можеш прочитати 3 сторінки без того, щоб не відволіктися на повідомлення? Це не слабкість. Це цифровий зрив.
У тебе розстріляний дофаміновий ланцюг.
Техніка "помідора", читання з таймером, прогулянка в тиші парку - це не модні поради, а базова нейротерапія
Без фокусу немає мозку. Тільки роздратований ком думок.

5. Ти чув про медитацію, але ігноруєш.
Бо боїшся тиші. А саме у тиші мозок робить дефрагментацію – пов'язує спогади, зміцнює знання.
10 хвилин сидіти, нічого не роблячи, і не перевіряти телефон – складніше, ніж пробігти 5 км.
Але ефект — набагато глибший. Почни з 3 хвилин.
Слухай шум вітру. Це і є профілактика деменції.
І. Ототюк

04/05/2025

Є такий принцип "шпагату" серед успішних людей.

Його суть проста. Коли сідаємо на фізичний шпагат, ми тягнемо м'язи до болю і фіксуємо.

Ледве зайшли за біль - і достатньо. Наступного разу діємо подібно. Трохи далі за біль та - фіксуємо...... Через час, сідаємо легко на весь шпагат.

Схожа штука працює і з цілями...... Ми заходимо трохи далі за зону комфорту і закріплюємося. Звикаємо. Потім знову, трохи далі. І так завжди.

Проходить час і ми маємо успіх! Справжній, міцний та гідний!

Проблема в тому, що багато людей не готові "тягнути" м'язи далі за біль. Тому, що для цього потрібні зусилля та воля.

Максимальне зростання відбувається у зоні дискомфорту - Коли ти робиш кроки за зону комфорту. Коли ти знаєш, чого хочеш. І коли ти по-справжньому хочеш отримати бажане!

Тому важливо усвідомлено та цілеспрямовано поміщати себе у цю зону дискомфорту.

Хороша новина в тому, що "треновані м'язи" характеру - це на все життя!!!!

І вони формують долю.

Питання готовності та чесності перед собою.

Проблема в тому, що люди брешуть собі. Вони кажуть, що бажають отримати бажане.

Але як тільки справа доходить, щоб НАПЕРЕД заплатити за успіх своїми зусиллями, вони знаходять тисячі причин не робити цього...

А потім життя як суворий тренер бере тебе і жорстко "садить" на шпагат. Через біль та необхідність.....

Можна це робити м'якше та легше. З інтересом та радістю. Планово, поступово....

Багато хто дивиться на успішну людину і каже, що пощастило їй...

Не розуміючи, якими зусиллями вона заплатила за це. Скільки дискомфорту вона пройшов, доки не "сіла на СВІЙ шпагат".

Життя – це великий тренажерний зал!!!!

Людина може вирости рівно на стільки, - наскільки здатна бути чесною із самою собою!!!

Джек Кенфілд

15/04/2025

Травматична спадковість - це процес, коли психологічні травми, досвід насильства або емоційної відстороненості передаються від покоління до покоління не через гени, а через поведінкові моделі, стиль виховання та емоційну атмосферу в родині, яка потім відображається в суспільстві.

🔸Людина, яка в дитинстві жила в страху, постійній критиці, приниженні або фізичному покаранні, виростає з порушеним уявленням про норму. Якщо ці рани не пропрацьовані, вони мимоволі впливають на те, як вона виховує власних дітей.

Приклади проявів травматичної спадковості:
• толерантність до насильства («нас били - і ми виросли нормальними»),
• емоційна холодність або відсутність підтримки («жаліти - розбестиш»),
• агресивне реагування на дитячий протест або емоції («не смій говорити так зі мною»).

Це не означає, що батьки - «погані». Це означає, що вони самі не отримали досвіду м’якої присутності, безпеки й поваги в дитинстві. І продовжують відтворювати те, що знайоме.

🔸 Чому це небезпечно:
• Діти, які зростають у подібному середовищі, також можуть не розпізнавати насильство як щось неприйнятне.
• Вони ризикують повторити ті самі моделі у власному батьківстві або стосунках.
• Це підтримує культуру сорому, контролю, сили замість партнерства, довіри й поваги.

Що з цим робити:
1. Усвідомити, що певні «традиційні» методи - це не завжди правильно, навіть якщо вони здаються знайомими.
2. Пропрацювати власний досвід дитинства, у тому числі через психотерапію.
3. Навчитися нових, ненасильницьких способів комунікації з дітьми.
4. Не боятися змінюватися - навіть якщо це викликає спротив оточення.

Тому, коли ви бачите що в школі вчитель бʼє дитину і вам ок, чи коли ви самі бʼєте свою дитину вдома і думаєте, що це норма виховання бо ваші батьки так чинили з вами знайте - це не про виховання, це так проявляється ваша травматична спадковість.

#ТаняСолодка

10/02/2025

“Ніколи не кажіть, що любите когось, якщо не бачили його в гніві, не стикалися з його шкідливими звичками, абсурдними переконаннями та темними сторонами душі. Любити захід сонця і щастя може кожен, але лише деякі здатні полюбити хаос і тління.
“Істинне кохання – це не лише світло, а й тінь. Це прийняття як краси, а й шрамів, як радості, а й болю.”
© Маріо Варгасу Льосе

19/01/2025