Психолог Олеся Шевчук

05/05/2026

Почуття провини, яке ми так не любимо відчувати, може мати різну "природу". Воно може виконувати соціально-регулюючу функцію, а може просто руйнувати нас.
Не завжди це почуття є проблемою. Погодьтеся, хотілося б, щоб деякі люди частіше її відчували і прислуховувалися до сумління)

Почуття провини може бути "здоровим" — воно з’являється тоді, коли ми справді порушили свої цінності або завдали комусь шкоди. В такі моменти потрібно зупинитись, усвідомити, зробити висновки і, можливо, виправити ситуацію. Це про відповідальність і зв’язок з іншими.

Але, часто трапляється "нездорове" почуття провини, воно часто фонове і супроводжує нас усе життя, коли ми відчуваємо його майже за кожну думку, рішення, реакцію, дію.
Коли ставимо чужі очікування вище за свої потреби.
Іноді ця провина ще глибша, провина за саме своє існування. І тоді це існування якось потрібно виправдати —
бути зручною, корисною, «достатньою».

Така провина не допомагає — вона виснажує та обмежує.

Іноді важливо не позбутися провини, а розрізнити її: це про мою відповідальність чи про звичку брати зайве?

#психолог #психотерапевт #психологонлайн #психотерапевтонлайн

08/04/2026

Пам'ятаймо про це, коли захочемо знецінити свій або ж чужий біль.

06/04/2026

Велика частина звернень на консультацію—тривожність.

Тривога — це одна з найдавніших систем виживання, яка дісталась нам у спадок.

Еволюційно вона потрібна, щоб помічати небезпеку, мобілізувати сили й діяти: бігти, захищатись або завмерти. Завдяки тривозі наші предки залишались живими. Вона загострює увагу, допомагає вчасно реагувати.

Але світ змінився. Загрози стали менш очевидними, зате більш постійними: новини, невизначеність, очікування від себе, швидкий темп життя, вплив соцмереж.

І інколи система дає збій.

Тривога починає спрацьовувати там, де немає реальної небезпеки. Вона ніби налаштована на надвисоку чутливість: реагує навіть на думки, спогади чи уявлення про майбутнє так, ніби це реальна загроза.
Тіло включається на повну, хоча небезпеки “тут і зараз” немає.

У такі моменти важливо не боротись із тривогою, а зрозуміти її:
про що вона сигналізує?
яку небезпеку “бачить”?
і чи справді вона є зараз?

Які НАСПРАВДІ будуть наслідки.

Маленькими, поступовими кроками можна зменшити її рівень, знизити інтенсивність.

Якщо ж самостійно не вдається, тоді варто звернутися за допомогою до психолога/психотерапевта/психіатра.

#психолог #психотерапевт #тривога

04/04/2026

Один день з життя психолога)
Життя в кабінеті та поза ним.

Не кожен день такий, звичайно.
Але більшість днів проходять в жонглюванні важливих для мене ролей: психолога, мами, жінки. На щастя, в цьому всьому їм помагає водійка😄
І так, це можливо бо моя професія це дозволяє.
Вона дає свободу, хоч інколи і просідає стабільність, як і в багатьох хто працює сам на себе.

#психолог #психотерапевт

03/04/2026

31/03/2026

Останнім часом помічаю в собі силу, яку не знала,що маю. Але разом з нею і вразливість, яку не хотілося б відчувати.

Проте, працюючи з іншими і досліджуючи себе, для себе зрозуміла певну річ.

Важливо не стати невразливою.
А навчитися ПРИЙМАТИ свою вразливість.

Це частина нас, така ж цінна і справжня, як і наша сила.

Помічати в собі силу.
І водночас помічати слабкість.
Не відкидати, не знецінювати, не ховати.

А бачити це все разом.
І вміти приймати.

Бо цілісність — не про ідеальність.
Вона про чесність із собою, про "співпрацю" всіх внутрішніх частинок.

Прийняття вразливості, валідація почуттів — знімають тягар вимог та дають можливість знизити внутрішню напругу.

06/04/2025

Самооцінка і самоцінність: у чому різниця?

Самооцінка — це те, як я себе оцінюю. Наскільки я задоволена собою, своїми діями, результатами, тим, як мене сприймають інші.

Часто самооцінка формується як звірка з «зовнішнім світом»:
— як мене бачать інші,
— що про мене говорять,
— чи достатньо я роблю,
— чи вписуюсь у «норму».

Вона може змінюватися, залежно від обставин, наших результатів та критики інших.

Адекватна самооцінка — це не про те, щоб завжди бути на висоті.
Це про реалістичне сприйняття себе:
— знати свої сильні сторони,
— визнавати слабкі,
— не знецінювати себе, але й не ставити на п’єдестал.
Це здатність дивитися на себе чесно, з прийняттям і бажанням розвиватися, а не приниженням.

А от самоцінність — це вже глибше.

Це про внутрішнє відчуття: я цінна просто тому, що я є.
Не за досягнення. Не за старанність. Не за «правильність». Без умов. Без необхідності щось доводити чи заслужити. Це базове ставлення до себе з повагою й теплом.

Коли ми маємо контакт із власною самоцінністю, ми не розбиваємось об зовнішні оцінки. Самооцінка може коливатись, але внутрішнє ядро залишається.

Важливо не ставити знак “=” між окремими характеристиками і собою як особистістю. Я це не лише професія, соціальна роль,тіло/зовнішність. І якщо десь відчувається просідання, то це лише про цю сферу, а не про всю мене. Це не знижує мою цінність. Це лише оцінка саме цієї сфери ( і доволі часто, ще й не дуже адекватна). Я — це значно більше і “глибше”.

26/03/2025

Ми не зменшуємо наш біль, навпаки — відмовляючись від можливості його прийняти, ми зводимо собі цегляні мури та сталеві паркани. Коли ми не дозволяємо собі журитися за втраченим, не лікуємо ран, не засмучуємося через зневіру, ми дозволяємо їм лишатися в нашому житті. Свобода полягає в тому, аби прийняти все, що сталося. Свобода — це мати мужність зруйнувати в’язницю, цеглину за цеглиною. Едіт Еґер ( із книги "Вибір")

20/03/2025

Сьогодні 20 березня - міжнародний день щастя.
Щастя для кожного своє, але часто воно пов’язане з почуттям безпеки, близькими стосунками, сенсом у житті та можливістю бути собою.

Для когось це внутрішня гармонія та спокій, для когось — реалізація в роботі чи
творчості, а для інших — любов, сім’я, свобода або пригоди. Щастя може бути моментом — чашка чаю в тиші, погляд рідної людини, усвідомлення, що ти на своєму місці.

Щастя неможливо відчувати кожну хвилину, тому що життя — це зміни, і наш емоційний стан постійно коливається. Життя складається з різних моментів: радості, спокою, суму, розчарувань, підйомів і спадів. Емоції приходять і йдуть, і це природно.

Для того,щоб зрозуміти щаслива я чи ні, я зупиняюся в моменті, оглядаюся на своє життя і задумуюся чи я там де хотіла б? Чи з тими людьми? Займаюся тим що мені подобається? Для мене часто це не про відчуття в конкретний відрізок часу, а про глобальне відчуття свого життя, свого місця в тому житті.
Ми можемо бути втомлені роботою,але любити її. Можемо посваритися з близькими, але любити їх. Можемо бути роздратовані на дітей, але любити їх і бути щасливим, що вони є в нашому житті.

Цей стан не як постійна ейфорія, а як глибоке внутрішнє відчуття, яке залишається навіть у складні моменти. Маленькі радощі підживлюють це загальне відчуття, як теплі вогники в повсякденному житті.

Що можна робити, щоб підживлювати цей стан:
Приймати всі свої емоції і не намагатися бути щасливим постійно.
Фокусуватися на хорошому, навіть у складні моменти.
Створювати життя, яке відповідає твоїм бажанням і цінностям.
Не відкладати щастя на потім, а помічати його в повсякденності.

І звичайно, життєві обставини не можуть не впливати. Війна лишає відбиток на усіх нас. Вона приносить біль, втрати й невизначеність, у ній також є місце для щастя—але воно набуває іншого відтінку. Це щастя може бути в простих і глибоких моментах: коли чуєш голос рідних і знаєш, що вони в безпеці, коли відчуваєш підтримку близьких, коли допомагаєш іншим і бачиш вдячність у їхніх очах, коли відчуваєш єдність із людьми навколо.

Щастя під час війни — це про усвідомлення цінності життя тут і зараз, про вміння помічати світло навіть серед темряви. Можливо, воно більш крихке і тендітне, але від цього ще більш справжнє.

Моє співчуття усім хто через війну втратив частинку свого щастя: близьких людей, дім, відчуття безпеки.

01/02/2025

Із книги Едіт Еґер "Вибір"
Мені знадобилися десятиліття, аби збагнути, що я мала б ставити собі зовсім інше запитання. Не «чому я живу?». А «що саме я маю робити з даним мені життям?».

13/10/2023

У нашому фонді з’явився напрямок психологічної допомоги для військових

Сьогодні, коли вже відчутні наслідки затяжної війни, ми всі потребуємо звичайної людської підтримки. Соціальна підтримка — основа нашої психологічної стабільності та стресостійкості. Всі ми зараз є в ситуації стресу та травми, ми стали більш агресивними, більш напруженими і це природньо в тих умовах, в яких ми живемо. Ми потребуємо розвантаження, і турбота про себе зараз важлива, як ніколи. Особливо для військових, які не мають можливості створити собі звичний комфорт чи розслабитись.

Саме тому ми зібрали команду з досвідчених психологів та психотерапевтів, які надають консультації та психологічну підтримку військовослужбовцям онлайн та очно в різних містах.

Якщо ви відчуваєте, що вам складно справлятись, з’являються труднощі зі сном, зникає апетит, або навпаки — з’являється заїдання, почастішали конфлікти з побратимами, керівництвом, сім’єю, чи з’являються проблеми зі здоров‘ям, загострюються хронічні захворювання, записуйтеся на консультацію до наших психологів та психотерапевтів.

📝 Для запису пишіть за номером +380 63 146 93 39 у будь-якому месенджері, наш координатор зв’яже вас зі спеціалістом.

❗Безкоштовно

Пам’ятайте, наша психіка не створена для ситуацій постійного безперервного стресу і це нормально, що вона дає збій.
Подбайте про себе вже зараз ❤️