
23/06/2025
💔Коли болить не лише в мені - трохи про спільний досвід, який ми всі несемо..
Останнім часом все частіше чую:
"Я не маю права скаржитися - іншим гірше",
"Мене це не стосується прямо, але я більше не можу",
"Наче все добре, але всередині - порожнеча".
Це про колективну травму. Про стан, у якому ми - як нація, як суспільство - живемо вже не перший рік.
Хтось втратив рідних. Хтось - дім. Хтось - віру. Хтось - здатність відчувати.
Це не завжди ПТСР. Але це завжди - наслідки тривалого напруження, страху, втрат, адаптації до "нормальності", яка такою не є.
Я й сама іноді ловлю себе на думці:
"Тримайся. Не розкисай. Усі тримаються".
А потім зупиняюся й думаю: а хто сказав, що я повинна бути "незламною" весь час?
💬 Це окей -бути вразливою.
Це окей - не мати сил.
Це окей - шукати підтримки.
Бо сила - це не про мовчати. Це про здатність ділитися й бути живими.
Іноді ми несемо біль не лише свій. Ми проживаємо біль поколінь, біль суспільства. Але це не вирок.
Це точка - з якої починається шлях до відновлення.
Я пишу це, щоб нагадати собі й тим, хто поруч:
💛 Ми не самі. І ми маємо право жити, відчувати, говорити.
І сьогодні болить 💔 Київ 😭🫂
#особисте #колективнатравма #україна #психічнездоровʼя #підтримка #психологіявійни