What are the opening hours?

Monday 09:30 - 18:00 Tuesday 09:30 - 18:00 Wednesday 09:30 - 18:00 Thursday 09:30 - 18:00 Friday 09:30 - 18:00 Saturday 10:00 - 15:00

FIZIS, центр розвитку особистості, ВУлица Василя Стуса, Lviv (2026)

Q: What is the address?

ВУлица Василя Стуса

01/02/2026

Приємні стани не зникають ❌
Частіше вони залишаються поза увагою.

Нервова система людини значно краще натренована реагувати на напруження, зміни й завдання, ніж утримувати контакт із тихими, стабільними переживаннями 👉 це результат того, як формується увага.

Коли увага постійно зайнята контролем і прогнозуванням, приємне не інтегрується в досвід. Воно є, але не стає опорою.
📌 Саме тому відчуття наповненості залежить не від кількості «хороших подій», а від здатності залишатися з переживанням достатньо довго, щоб нервова система встигла його засвоїти.

🔹 На курсі MBSR ми працюємо з цією навичкою на рівні уваги та регуляції, а не через позитивне мислення чи стимуляцію емоцій. Це поступовий, науково обґрунтований процес, який змінює спосіб обробки досвіду - і складного, і підтримуючого.

Якщо вам близький такий підхід і ви хочете розвинути здатність помічати й інтегрувати приємне без примусу - реєстрація на курс MBSR за посиланням в шапці профілю або в закріпленому дописі!
📍 Старт курсу 09.02.

#радість #увага #психологія

30/01/2026

Радість майже ніколи не приходить у формі події.Вона не сигналізує про себе різко і не активує систему тривоги, тому мозок не надає їй пріоритету.
➡️ З погляду нейробіології це логічно: еволюційно наша нервова система значно краще навченa реагувати на загрозу, втрату й невизначеність, ніж на стабільний, приємний стан.

📍Саме тому радість часто не зникає - вона просто не доходить до рівня усвідомленого переживання.

🔬 Дослідження показують, що позитивні емоційні стани активують інші нейронні мережі, ніж стани напруження: вони менш гучні, менш домінантні, не потребують негайної дії. Без навички уваги ці сигнали залишаються на периферії свідомості, ніби фонова музика, яку ніхто не слухає.

Коли ж увага сповільнюється, змінюється не саме життя, а спосіб його обробки.
🔹Знижується гіперактивація мереж, відповідальних за постійне прогнозування і контроль, і з’являється доступ до станів внутрішньої узгодженості.
Радість у цей момент переживається не як емоційний сплеск, а як відчуття цілісності, тілесного тепла, внутрішньої тиші.

Ці стани не створюють ейфорії, а створюють ґрунт. Саме на ньому поступово формується відчуття наповненого життя - не за рахунок подій, а через якість контакту з ними.

У практиках MBSR ми працюємо саме з цим механізмом: тренуємо увагу так, щоб приємний досвід не губився, не знецінювався і не потребував особливих умов. Не щоб «стати щасливішими», а щоб усвідомлено бути в тому, що вже відбувається 🫂

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MBSR за посиланням: https://www.facebook.com/share/1Cn3KPHL3X/?mibextid=wwXIfr

#психологія #емоції #усвідомленість #радість

28/01/2026

Ми звикли оцінювати турботу за результатом.
👉 Стало легше чи ні.
👉 Зʼявився ефект чи ні.
👉 Змінилось щось помітно чи ні.

І якщо відповідь «ні» - виникає розчарування. Наче турбота була «неякісною». Наче вона не спрацювала.

Але є інший рівень турботи - той, який не має на меті нічого виправляти.
🔹Він не оптимізує стан.
🔹Не веде до швидких зрушень.
🔹Не дає відчуття прогресу.
Він просто створює простір, у якому з вами нічого не потрібно робити.

Для нервової системи це дуже нетиповий досвід. Бо більшість часу вона живе серед завдань, рішень, відповідей і реакцій, навіть у відпочинку.

Саме тому іноді найбільше заспокоює не дія, а відсутність вимоги до дії. Не «зайняти себе чимось корисним», а дозволити собі побути без ролі, без плану і без оцінки.

📌 У підходах, на яких базується курс MSC (Mindful Self-Compassion), цьому приділяється багато уваги: не тому, що людині потрібно менше робити, а тому, що психіці потрібен досвід безумовної присутності.
Коли з вами можна бути не для того, щоб стати іншими, а просто щоб бути.

І саме з таких моментів поступово зʼявляється те, чого неможливо досягти зусиллям - внутрішня стійкість без напруги, опора без контролю, турбота без завдання 🫂

#психологія #турбота

25/01/2026

Існує ідея, яка звучить дуже привабливо: якщо з вами щось не так — це можна виправити.
➡️ Просто потрібно більше усвідомленості, кращі звички, регулярні практики, правильний підхід до себе.

І в якийсь момент життя справді починає нагадувати нескінченний процес оновлення - ви постійно в русі, постійно щось покращуєте, постійне «ще трішки».

На рівні психіки це створює дуже конкретний ефект: відчуття, що зупинятися небезпечно.
👉 Бо зупинка виглядає як регрес.
👉 А спокій - як втрата темпу.

Нейробіологічно мозок у такому режимі живе не в розвитку, а в постійному скануванні:
🔹чи я достатній?
🔹чи я вже «ок»?
🔹чи не відстаю?

Навіть корисні речі такі, як терапія, практики, читання - можуть почати підтримувати не цікавість до себе, а фонову напругу «я ще не доріс(ла)».

📍 Саме тут саморозвиток перестає бути ресурсом. Просто стає фоном, у якому завжди є легка незадоволеність собою.

Підхід MSC (Mindful Self-Compassion) з’явився як відповідь саме на це. Не як ще одна сходинка розвитку, а як зміна вектора. З фокусу на «яким я маю бути» — до питання «як мені з собою зараз». Без вимоги негайно стати кращим, без внутрішнього дедлайну.

Іноді справжній розвиток починається не там, де ми додаємо зусилля, а там, де вперше перестаємо ставитися до себе як до проєкту, який потрібно довести до ідеалу 🫂

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MSC за посиланням: https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr
Старт 27.01. 🫶🏼

#психологія #саморозвиток #ресурс

24/01/2026

Бувають дні, коли ви ніби все зробили правильно.
🔹Зупинилися.
🔹Дали собі паузу.
🔹Виділили час «для себе».

Але замість полегшення з’являється дивне відчуття: напруга не зникла, вона просто стала тихішою. Наче всередині щось так і не розслабилося, не видихнуло, не сіло на місце.

У такі моменти турбота легко перетворюється на ще одну форму контролю.
👉Чи я достатньо відпочив(ла)?
👉Чи правильно я відновлююся?
👉Чи використовую цю паузу з користю?

І поки ці питання крутяться в голові, нервова система залишається настороженою. Бо для неї важливе не те, що ви хотіли подбати про себе, а те, яка атмосфера супроводжує цю турботу. Якщо в ній є перевірка, очікування результату і приховане «я маю», сигнал безпеки так і не доходить.

Саме тому іноді не працюють навіть хороші речі - відпочинок, ритуали, практики. Не тому, що вони неправильні. А тому, що в них немає простору, є лише ще одна вимога до себе - бути спокійним, відновленим, зібраним.

Такі підходи, як MSC (Mindful Self-Compassion) говорять про це інакше. Вони не додають ще один пункт до списку «потрібно для себе», а змінюють внутрішній тон - те, як ви перебуваєте з собою у будь-якій дії чи паузі. Коли зникає оцінювання, з’являється контакт. А разом із ним - реальне заспокоєння 🫂

Є різниця між паузою і тишею.
Пауза - це коли ми просто зупинилися.
Тиша - коли в цій зупинці нас ніхто не перевіряє.

Коли турбота переходить у тишу, вона перестає бути завданням і знову стає місцем, де можна побути собою🫶🏼

📌 Старт курсу MSC 27.01.2026
Реєстрація та детальніша інформація за посиланням https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr

#турбота #пауза #психологія

21/01/2026

«Я така різка».
«Я завжди закриваюся».
«Я не вмію нормально реагувати».
👉 Ми говоримо це про себе так, ніби описуємо характер. Ніби реакція — це і є ми.

❌ Але реакція — це не ідентичність, а відповідь нервової системи на конкретний досвід, контекст, напругу, звичку. Вона формується, закріплюється, автоматизується — і з часом починає здаватися «частиною особистості».

➡️ З точки зору психології і нейронауки, більшість наших реакцій — це навчені патерни, а не глибинні риси. Мозок любить економити ресурси, тому повторює те, що колись спрацювало: напруга, контроль, відсторонення, самокритика. Навіть якщо сьогодні це вже не допомагає.

Проблема починається там, де ми перестаємо це розрізняти.
Коли кожну автоматичну реакцію сприймаємо як «я такий / така», простір для змін зникає. Бо з характером, здається, нічого не зробиш.

🔹Але коли з’являється розрізнення — ось я, а ось моя звична реакція — з’являється вибір. Не одразу. Не ідеально. Але з’являється.

Саме з цим працюють практики MSC (Mindful Self-Compassion). Не з виправлення поведінки і не з боротьби з собою, а з уважного контакту з тим, що відбувається всередині. Коли реакцію не засуджують і не придушують, а починають помічати — вона втрачає свою жорсткість і автоматизм. Реєстрація та детальніша інформація про курс MSC за посиланням: https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr

📌 І тоді стає можливим дещо дуже важливе: залишатися собою, не прирівнюючи себе до власних реакцій. Дати собі шанс на інший досвід — без ламання, без самопокарання, без чергової спроби «стати кращою версією»🫂

#психологія #реакція

18/01/2026

Є речі, які ми рідко ставимо під сумнів.
➡️ Наприклад, власний внутрішній голос.

Він коментує наші рішення, оцінює реакції, підштовхує або стримує. Часто ми сприймаємо його як щось об’єктивне: якщо всередині звучить жорстко — значить, так і треба. Якщо він не дозволяє зупинитися — значить, інакше не можна.

Але внутрішній голос — це не істина, а звичний спосіб із собою говорити.

У багатьох дорослих людей цей голос сформувався як інструмент управління: підганяти, контролювати, не давати розслабитись. Він добре працює для функціонування, але погано — для відновлення, вибору, близькості з собою.
❌ І проблема не в тому, що він «поганий». Проблема в тому, що він часто єдиний.

📍Коли всередині немає альтернативної інтонації: підтримувальної, спокійної, людяної - психіка не має простору для маневру. Будь-яка помилка стає доказом, будь-яка втома - слабкістю, будь-яка пауза - загрозою.

🔹 У програмі MSC (Mindful Self-Compassion) цьому приділяють багато уваги: як формується внутрішня підтримка, як вона звучить, і чому з часом вона починає з’являтися автоматично — не замість вимог, а поруч із ними. Не замінити критику позитивом, а додати всередину ще один спосіб контакту з собою.

Іноді зміни починаються не з нових рішень і не з сили волі, а з того моменту, коли внутрішній голос перестає бути єдиним керівником — і стає співрозмовником 🫂

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MSC за посиланням: https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr

#психологія #критика #внутрішнійкритик

17/01/2026

Нас з дитинства привчали до простої ідеї:
доросла людина — це та, яка вміє стримуватися. Не реагувати надто емоційно. Не показувати зайвого. Тримати себе в руках.

Так і сформувався знайомий образ зрілості — зібраний, контрольований, той, хто ніби завжди справляється. Навіть коли всередині далеко не спокійно.

Але між стриманістю і зрілістю є важлива різниця👇
🔹Стриманість — це постійно контролювати емоції.
🔹Зрілість — це коли емоції не керують вами, але й не потребують приглушення.

Сучасна психологія говорить про це прямо: стабільність не виникає з придушення. Коли людина роками живе в режимі «не показувати», нервова система вчиться не регуляції, а утриманню. Ззовні це виглядає як спокій, а всередині часто накопичуються напруга, втома і відчуття віддаленості від себе.

➡️ Багато дорослих людей не зриваються і не «ламаються». Вони просто поступово перестають помічати власні потреби, межі й тонкі сигнали втоми. І платять за цю стриманість тихо — без гучних симптомів.

Зрілість у сучасному розумінні — це не контроль за будь-яку ціну. Це здатність помічати свої емоції, витримувати їх і відповідати на ситуацію свідомо, а не автоматично.

Саме на цьому принципі побудовані практики MSC (Mindful Self-Compassion), реєстрація на курс триває за посиланням: https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr
Це спосіб формувати внутрішню опору, за якої емоції перестають бути загрозою, а підтримка себе не знижує відповідальність, а навпаки робить дії стійкішими.

Дорослішання — це навчитися бути з собою уважними і живими, без постійної внутрішньої напруги 🫂

#психологія #зрілість

14/01/2026

Є відчуття, яке багато хто носить у собі роками. Не різке. Не критичне.
Просто постійне: щось не так, але не настільки, щоб зупинятися.

Ми звикаємо жити поруч із цим станом.
Підлаштовуємо графік.
Зменшуємо очікування від себе.
Пояснюємо: «такий період», «всім зараз непросто», «я просто втомлений».

➡️ І в якийсь момент стає зрозуміло: справа вже не в самій напрузі. Справа в тому, що життя починає будуватися навколо неї.
Ми обираємо роботу, темп, стосунки, виходячи з того, скільки ще можемо витримати. Плануємо не з відчуття ресурсу, а з запасу терпіння. І поступово звужуємо себе — не помічаючи цього.

У психології добре відомо: стан стає проблемою не тоді, коли він з’являється, а тоді, коли він перестає змінюватися. Коли в людини немає досвіду іншого способу бути — більш гнучкого, більш регульованого, менш виснажливого.

Саме тому робота зі стресом — це не про те, щоб прибрати всі складні відчуття.
А про те, щоб навчитися не будувати все життя навколо них.

У підходах уважності та самоспівчуття, зокрема в MBSR і MSC, акцент роблять не на «як вам стати спокійнішими», а на іншому питанні: як вам залишатися в контакті з собою, навіть коли непросто.

Іноді цього достатньо, щоб напруга перестала керувати рішеннями. Щоб життя знову почало розширюватися — не через ривок, а через зміну опори.

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MBSR за посиланням: https://www.facebook.com/share/1Cn3KPHL3X/?mibextid=wwXIfr
Про курс MSC за посиланням: https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr

#психологія #стрес

09/01/2026

«Я ще тримаюсь». Фраза, яка часто звучить тихіше за втому

Це рідко виглядає як зрив. Частіше — як звичний внутрішній діалог.
🔹Ще трохи.
🔹Не зараз.
🔹Потім стане легше.
🔹Я ж справляюся.

Ми вимовляємо ці слова майже автоматично — і часто навіть не помічаємо, що вони з’являються щоразу, коли стає важко. Не тому, що ми не чуємо себе, а тому, що навчилися йти далі, не зупиняючись.

Проблема в тому, що нервова система не живе в майбутньому. Вона реагує на те, що відбувається постійно.

➡️ У психології це добре відомий механізм: поведінка “триматися” підкріплюється. Ви справді справляєтеся. Ви справді робите необхідне. І мозок фіксує: цей спосіб працює. Ціна з’являється пізніше — у вигляді виснаження, дратівливості, складнощів з відновленням, втрати чутливості до себе.

Найпідступніше тут те, що ми часто сприймаємо здатність не зупинятися як силу, як рису характеру, як відповідальність.
👉 І дуже рідко — як навичку, яка колись була потрібна, але тепер почала шкодити.

Навчитися зупинятися — це не про лінь і не про втрату контролю. Це про здатність помічати момент, коли напруга тільки починає накопичуватися, а не коли вже “накрило”.

➡️ У підходах уважності, зокрема в програмі MBSR, багато уваги приділяють саме цьому — поверненню чутливості до сигналів тіла й психіки, без примусу і самотиску.І, можливо, питання не в тому, чи можете ви ще трохи, а в тому, скільки тих ще “трохи” вже було — і чи не час спробувати інакше.

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MBSR за посиланням: https://www.facebook.com/share/1Cn3KPHL3X/?mibextid=wwXIfr 🫂

#терпеливість #виснаження #психологія

07/01/2026

Зазвичай люди не приходять з фразою:
«У мене хронічний стрес».

Вони кажуть інакше:
👉 «Я просто втомився».
👉 «Зараз такий період».
👉 «Треба зібратися».
👉 «Усім зараз непросто».

І в цьому “просто” часто захована роками натренована здатність не помічати себе.

Стрес рідко виглядає як щось драматичне. Частіше — як життя на підвищених обертах. Коли тіло постійно напружене, але ви вже не звертаєте на це уваги. Коли сон є, але не відновлює. Коли відпочинок наче відбувається, але внутрішньо ви весь час «на чергуванні».

Наша нервова система дуже розумна. Вона вміє пристосовуватись. Якщо напруга триває довго, вона перестає бити на сполох і просто… переписує норму. Те, що раніше відчувалося як перевантаження, починає сприйматися як звичайний стан. І саме тому так складно зловити момент, коли стрес уже не епізод, а спосіб жити.

У такі періоди люди часто думають, що з ними щось не так. Що вони стали слабшими, менш витривалими, менш зібраними. Але правда значно простіша й водночас складніша: організм уже давно працює понад ресурс.

📍 Проблема не в тому, що ви “не справляєтесь”. Проблема в тому, що ви занадто довго справлялись.
І тут не допомагають поради «візьміть себе в руки» чи «просто розслабтесь».

Підходи, які працюють зі стресом на глибшому рівні, говорять про інше рішення: не чекати, поки стане нестерпно, а вчитися помічати напругу раніше.
🔹 Саме на цьому побудований підхід MBSR — не як спосіб “стати спокійним”, а як тренування уважності до сигналів тіла й психіки. Коли людина поступово відновлює контакт з тим, що з нею відбувається, нервова система отримує шанс повернутися до більш гнучкого режиму.

І тоді починаються справжні зміни. Не гучні. Не показові. Але такі, що поступово повертають відчуття життя не як боротьби, а як процесу, в якому є місце і для зусиль, і для опори.

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MBSR за посиланням: https://www.facebook.com/share/1Cn3KPHL3X/?mibextid=wwXIfr

#усвідомленість #психологія #стрес

FIZIS, центр розвитку особистості

01/02/2026

30/01/2026

28/01/2026

25/01/2026

24/01/2026

21/01/2026

18/01/2026

17/01/2026

14/01/2026

09/01/2026

07/01/2026

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category

Monday	09:30 - 18:00
Tuesday	09:30 - 18:00
Wednesday	09:30 - 18:00
Thursday	09:30 - 18:00
Friday	09:30 - 18:00
Saturday	10:00 - 15:00