22/06/2025
ПРО ІДЕЮ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ТА ЦИВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ШОКОВІ ТРАВМИ
Україна в тривалій війні - емоційно відновлюватися, не коли все скінчиться, а в процесі боротьби - це необхідність.
Однією з умов виходу з шокового стану є відповідна рамка простору-середовища.
Тому мені цікаво розробити проект міського громадського простору, який допомагатиме відновлюватися та ресоціалізуватися військовим що були на фронті, постраждалим від війни цивільним, та іншим людям, що пережили шокові травми.
Для цього я потребую допомоги урбаністів та усіх зацікавлених побрейнштормити на цю тему.
З свого боку, як психотерапевт, я можу розповісти:
ЯК І ЯКІ ПОТРЕБИ ТРЕБА ЗАДОВОЛЬНИТИ, ЩОБ ВИЙТИ З ШОКОВОГО СТАНУ:
Шоковий стан - це по суті дуже дуже ДУЖЕ сильний переляк.
- коли стається щось страшне- людинка стискається втрачає відчуття землі під ногами, втрачає відчуття базової безпеки та довіри до світу. (Навіть якщо не усвідомлює це)
- далі живе зажатою- ця напруга і є травма яку ми в собі носимо.
- значить щоб пережити травму треба розслабитись - вийти з напруги. Це не відбувається одразу, щоб вийти з напруги спочатку в неї варто «увійти», тобто знайти достатньо безпечне середовище де можна просто посидіти напруженим і потупити, де не треба чимось конкретним займатися і спрямовувати кудись фокус уваги. Достатньо безпечне - це середовище де 1. є інші люди; 2 вони щось собі роблять ( конструктивне не деструктивне), 3 ці люди не агресивні. 4.ти до них приналежиш - тобто це соціальна сіточка на яку можна спертись.
- і лише після цього «співбуття» з своєю напругою в безпечному середовищі буде чуттєвий імпульс до дій, що і є поступовим шляхом до виходу з шокової травми та ресоціалізації.
- Відповідно це середовище людей що щось роблять має бути достатньо гнучким, щоб людина при потребі теж могла б підключитись до діяльності.
Безперечно, таку функцію виконує сімʼя.. наприклад:
Я сиджу за столом, бабця ліпить вареники, вода вже починає булькати, мама заходить в кухню і каже що прополола буряки і шось вони знов заросли, приходить молодша сестра, вона починає щебетати шось про те що йде на побачення, але Петя їй подобається більше ніж Єгор. Чути як тато рубає дрова. Діти старшої голосно регочуть і ганяються один за іншим: «чур не я!», «чур не я!» доноситься десь з двору…
В такому середовищі можна в безпеці мовчати сидіти і розжиматися і трохи розжавшись включитись/приєднатись до будь-якого із процесів - спитати сестру про кавалерів, чи почати помагати бабулі, чи пограти з дітьми, чи ще щось - тобто таким чином виходити з стану шоку і поступово повертатись до життя..
Окей, а якщо такої сімʼї нема і людина самотня - живе одна; чи сімʼя є, але вона деструктивна там бояться емоцій, наприклад: сидить так людина, а її смикають: «ану, розсівся, роби щось»; чи навпаки, надто жаліють і бережуть від роботи; чи кажуть: «в тебе лице таке сумне не засмучуй нас.. посміхнись»; чи кричать один на одного чи цькують когось…
В таких випадках, як і коли людина самотня, для відновлення цей простір не підходить - психіка буде продовжувати залишатися у напрузі.
Тож, людина піде на вулицю - вийде в місто в пошуках публічного, громадського середовища для відновлення. (Свідомо чи не свідомо)
ЯКІ РАМКИ ПРОСТОРУ ЛЮДИНА ЗНАЙДЕ У МІСТІ?
Конкретні івенти (майстер класи, лекції, кіноклуби, тренінги, виставки, конференції) - вони мають задану тему і напрям - а людині для відновлення після шоку не підходить коли фокус уваги треба кудись направляти - бо є потреба розфокусуватись, щоб перезібратись.
Спортивні івенти - одразу потребують тілесної включеності, а для відновлення після пережитого шоку - це зашвидко, спочатку треба увійти в тіло.
Спільноти за інтересами - рибаки/скелелази/ гурток вʼязання - так само як і з івентами - має конкретний напрям на який треба фокус - приходити і щось робити - знову ж не те, бо шукаємо середовище вільне від заданих дій.
Розвважальні події - концерти, стендапи, вечірки, ярмарки, фестивалі- ця сфера ніяк не допоможе розжатись після пережитого переляку - це гучно, людно й буйно. І далеко не факт що людина в стані радіти й веселитися..
Бари - так це майже воно, адже рамка барної культури якраз про безпосереднє середовище де можна спершу тихенько посидіти, а потім включитися в процес якоїсь комунікації, проте, це все відбувається на тлі спільного розпивання алкоголю, що звісно не приводить до виходу з шокового стану, а лише заганяє шок поглибше.
Звісно, можна просто посидіти десь в парку, там будуть ходити люди.. і нічо конкретного можна не робити, і не пити можна… і це вже близько до бажаного середовища, але немає приналежності - і сіра самотність може виїдати зсередини людину, що сидить в парку з своїм болем, а довкола якісь люди між собою спілкуються.
Коли дитина приходить на дитмайданчик там є гірки, карусельки і навіть качельки на двох, які обʼєднують до того не знайомих малих в одному соціопросторовому полі. Вони граються не кожен сам по собі, а і разом теж - бо фрейм майданчику слугує фактором формуванння приналежності.
А чи існують «дорослі майданчики»? З якогось моменту в містах України як грибочки повиростали спортивні майданчики з металевими тренажерами. Вони справді чудово обʼєднують через фрем простору окремих людей у спільноту, яка займається разом спортом.
РІШЕННЯ:
Для ресоціалізації і психічної реабілітації людей що пережили шокові події також потрібен просторовий доступний інструмент - публічний фрейм, що обʼєднує, на кшталт спорт майданчиків з тренажерами, проте пропонує інші - не повʼязані з спортивною активністю - види взаємодії з простором і в просторі, щоб відчути себе у безпеці і приналежним до інших людей.
Тож що це може бути?
Це щось для поєднання безпеки і грайливості. Це як дитячий майданчик тільки для дорослих — не спортмайданчик, може артмайданчик?
Можливо музичний майданчик? З стаціонарними барабанами хангами та палками дощу? Ще якийсь? Який? Давайте розробимо разом і доможемо людям що пережили багато важкого швидше та якісніше повернутись до нормального життя. Міський хаб який просторово притягує людей до взаємодії аби відтворити на символічному змісті зцілючий вайб приналежності до сім'ї..?
Урбаністи та небайдужі запрошую до спільнотворення ідеї проекту такого міського простору !
Заявки до співпраці надсилайте мені в особисті в тг: .
