Шум Гармонії: психолог Анна Шумська

  • Home
  • Ukraine
  • Lviv
  • Шум Гармонії: психолог Анна Шумська

Шум Гармонії: психолог Анна Шумська Про роботу емоцій з голови психотерапевта. Тексти які ?

09/01/2026

Мене рекомендують як таку, що реагує живо і активно

Доволі часто я не є першим психотерапевтом у клієнта.
Такі клієнти зазвичай з болем діляться що на них не реагували НІЯК🥺; що попередній терапевт: «ПРОСТО МОВЧАВ🥺». І що їм цінні мої живі контактні реакції.

Психотерапевт дає на границі контакту поле(місце) де клієнт може розміститись з своїм важливим і бути побаченим і почутим..

Мовчання очєнь даже може бути таким місцем.

Та клієнт не може цим скористатись при певному типі травматизації- коли ти ніби забитий в глиб себе, коли тобі щоб відчути себе в просторі треба не тишина, а доторк (чи «доторк» до твого серця чи розуму).

Це саме те що я даю такому клієнтові з перших хвилин контакту, опираючись на власну чуттєвість і неперебитий інтерес пʼятирічки-чомучки:

- а чому ти до мене прийшов?
- а чо як тобі?
- ой, я рада що тобі комфортно ☺️
- ууу, у тебе калєчка такі цікаві, покажи..
- а чого це вони до тебе так говорили, от кончені!! Мені дуже жаль🥺
І тд.
В мене на сесіях ви зустрінетесь з дуже чутливою і безпосередньою Анічкою☺️🙃🙂

І це не значить що ви одразу зцілитесь- це значить шо від доторку живою рукою до замерзлого серця буде закладена цеглинка довіри у довжелезний путь пробудови довіри до світу загалом. Це значить ми відправимся в подорож, що повна чуттєвих пригод, і ви будете нарешті не на самоті, а з кимось хто дуже живенька жінка.😌
Яка вас доволі добре розуміє, бо вибралась з такого ж процесу. І навчилась себе сильно-сильно любити-абажати🥰

Клієнти що потребують опори на такий контакт - це люди яких на стільки зламало, ще колись в ранньому дитинстві, де на їх чуттєві потреби відгуку не було, або був геть не відповідний, що вони доволі зневірені в можливості Бути собою на границі контакту впринципі.

Це люди, захисний механізм психіки ніби скафандр - середовище було на стільки токсичним, що аби вижити вони повинні були його надягнути той скафандр. І в результаті це ніби не віра що можна бути Собою Живим серед інших таких собі подібних.

Тож, в результаті це гора екзистенційної самотності, часто ще й приправлена соціальною . Це часто також емоційна і тілесна депривація.. це тупо чуттєвий голод.. і ужас як емоційний фон від такого комплекту..

Так, тому коли у нас виходить і мої клієнти роблять успіхи і починають проявлятися у своєму житті- я дуже радію..
це схоже на народження людини з самої себе..
Це така-собі розпаковка!

Короче кажучи, я професійно займаюся розпаковками таких от «речей-в-собі»
А моїм інструментом є живий чуттєвий інтерес і любов❤️‍🔥

ПРО ІДЕЮ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ТА ЦИВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ШОКОВІ ТРАВМИУкраїна в тривалій вій...
22/06/2025

ПРО ІДЕЮ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ТА ЦИВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ШОКОВІ ТРАВМИ

Україна в тривалій війні - емоційно відновлюватися, не коли все скінчиться, а в процесі боротьби - це необхідність.

Однією з умов виходу з шокового стану є відповідна рамка простору-середовища.

Тому мені цікаво розробити проект міського громадського простору, який допомагатиме відновлюватися та ресоціалізуватися військовим що були на фронті, постраждалим від війни цивільним, та іншим людям, що пережили шокові травми.

Для цього я потребую допомоги урбаністів та усіх зацікавлених побрейнштормити на цю тему.

З свого боку, як психотерапевт, я можу розповісти:
ЯК І ЯКІ ПОТРЕБИ ТРЕБА ЗАДОВОЛЬНИТИ, ЩОБ ВИЙТИ З ШОКОВОГО СТАНУ:

Шоковий стан - це по суті дуже дуже ДУЖЕ сильний переляк.

- коли стається щось страшне- людинка стискається втрачає відчуття землі під ногами, втрачає відчуття базової безпеки та довіри до світу. (Навіть якщо не усвідомлює це)

- далі живе зажатою- ця напруга і є травма яку ми в собі носимо.

- значить щоб пережити травму треба розслабитись - вийти з напруги. Це не відбувається одразу, щоб вийти з напруги спочатку в неї варто «увійти», тобто знайти достатньо безпечне середовище де можна просто посидіти напруженим і потупити, де не треба чимось конкретним займатися і спрямовувати кудись фокус уваги. Достатньо безпечне - це середовище де 1. є інші люди; 2 вони щось собі роблять ( конструктивне не деструктивне), 3 ці люди не агресивні. 4.ти до них приналежиш - тобто це соціальна сіточка на яку можна спертись.

- і лише після цього «співбуття» з своєю напругою в безпечному середовищі буде чуттєвий імпульс до дій, що і є поступовим шляхом до виходу з шокової травми та ресоціалізації.

- Відповідно це середовище людей що щось роблять має бути достатньо гнучким, щоб людина при потребі теж могла б підключитись до діяльності.

Безперечно, таку функцію виконує сімʼя.. наприклад:

Я сиджу за столом, бабця ліпить вареники, вода вже починає булькати, мама заходить в кухню і каже що прополола буряки і шось вони знов заросли, приходить молодша сестра, вона починає щебетати шось про те що йде на побачення, але Петя їй подобається більше ніж Єгор. Чути як тато рубає дрова. Діти старшої голосно регочуть і ганяються один за іншим: «чур не я!», «чур не я!» доноситься десь з двору…
В такому середовищі можна в безпеці мовчати сидіти і розжиматися і трохи розжавшись включитись/приєднатись до будь-якого із процесів - спитати сестру про кавалерів, чи почати помагати бабулі, чи пограти з дітьми, чи ще щось - тобто таким чином виходити з стану шоку і поступово повертатись до життя..

Окей, а якщо такої сімʼї нема і людина самотня - живе одна; чи сімʼя є, але вона деструктивна там бояться емоцій, наприклад: сидить так людина, а її смикають: «ану, розсівся, роби щось»; чи навпаки, надто жаліють і бережуть від роботи; чи кажуть: «в тебе лице таке сумне не засмучуй нас.. посміхнись»; чи кричать один на одного чи цькують когось…

В таких випадках, як і коли людина самотня, для відновлення цей простір не підходить - психіка буде продовжувати залишатися у напрузі.

Тож, людина піде на вулицю - вийде в місто в пошуках публічного, громадського середовища для відновлення. (Свідомо чи не свідомо)

ЯКІ РАМКИ ПРОСТОРУ ЛЮДИНА ЗНАЙДЕ У МІСТІ?

Конкретні івенти (майстер класи, лекції, кіноклуби, тренінги, виставки, конференції) - вони мають задану тему і напрям - а людині для відновлення після шоку не підходить коли фокус уваги треба кудись направляти - бо є потреба розфокусуватись, щоб перезібратись.

Спортивні івенти - одразу потребують тілесної включеності, а для відновлення після пережитого шоку - це зашвидко, спочатку треба увійти в тіло.

Спільноти за інтересами - рибаки/скелелази/ гурток вʼязання - так само як і з івентами - має конкретний напрям на який треба фокус - приходити і щось робити - знову ж не те, бо шукаємо середовище вільне від заданих дій.

Розвважальні події - концерти, стендапи, вечірки, ярмарки, фестивалі- ця сфера ніяк не допоможе розжатись після пережитого переляку - це гучно, людно й буйно. І далеко не факт що людина в стані радіти й веселитися..

Бари - так це майже воно, адже рамка барної культури якраз про безпосереднє середовище де можна спершу тихенько посидіти, а потім включитися в процес якоїсь комунікації, проте, це все відбувається на тлі спільного розпивання алкоголю, що звісно не приводить до виходу з шокового стану, а лише заганяє шок поглибше.

Звісно, можна просто посидіти десь в парку, там будуть ходити люди.. і нічо конкретного можна не робити, і не пити можна… і це вже близько до бажаного середовища, але немає приналежності - і сіра самотність може виїдати зсередини людину, що сидить в парку з своїм болем, а довкола якісь люди між собою спілкуються.

Коли дитина приходить на дитмайданчик там є гірки, карусельки і навіть качельки на двох, які обʼєднують до того не знайомих малих в одному соціопросторовому полі. Вони граються не кожен сам по собі, а і разом теж - бо фрейм майданчику слугує фактором формуванння приналежності.

А чи існують «дорослі майданчики»? З якогось моменту в містах України як грибочки повиростали спортивні майданчики з металевими тренажерами. Вони справді чудово обʼєднують через фрем простору окремих людей у спільноту, яка займається разом спортом.

РІШЕННЯ:

Для ресоціалізації і психічної реабілітації людей що пережили шокові події також потрібен просторовий доступний інструмент - публічний фрейм, що обʼєднує, на кшталт спорт майданчиків з тренажерами, проте пропонує інші - не повʼязані з спортивною активністю - види взаємодії з простором і в просторі, щоб відчути себе у безпеці і приналежним до інших людей.

Тож що це може бути?

Це щось для поєднання безпеки і грайливості. Це як дитячий майданчик тільки для дорослих — не спортмайданчик, може артмайданчик?
Можливо музичний майданчик? З стаціонарними барабанами хангами та палками дощу? Ще якийсь? Який? Давайте розробимо разом і доможемо людям що пережили багато важкого швидше та якісніше повернутись до нормального життя. Міський хаб який просторово притягує людей до взаємодії аби відтворити на символічному змісті зцілючий вайб приналежності до сім'ї..?

Урбаністи та небайдужі запрошую до спільнотворення ідеї проекту такого міського простору !

Заявки до співпраці надсилайте мені в особисті в тг: .

Мене звати Аня, мені 34. • 8 років практикую як психотерапевт (гештальт-підхід)• 2 вищі: історія філософії та практична ...
22/06/2025

Мене звати Аня, мені 34.

• 8 років практикую як психотерапевт (гештальт-підхід)

• 2 вищі: історія філософії та практична психологія (Могилянка бакалаврат; Шевченка магістратура; Грінченка ще одна магістратур) +1 післядипломне навчання на - гештальтпсихотерапевта (КГУ) а також спеціалізація по сімейній та дитячій психотерапії (КГУ)

• 10 останніх років психологічні теорії перевіряю в полях - на практиці свого життя. В планах на майбутнє велика сім‘я, діти та PHD з філософії, щоб науково описати процеси задоволення потреб людиною в сучасному місті - в аналіз яких занурена зараз. Мені подобається працювати психотерапевтом і досліджувати світи людей разом з ними. Улюбленими курсами дисциплінами в Могилянці були класична та не класична логіка, бачу чуттєві процеси у чітких схемах з причинно-наслідковими зв'язками, кайфую та бавлюся коли аналізую процеси.

• Глибоко відчуваю як рамка простору впливає на людину, як середовище спонукає чи перешкоджає задовольняти потреби. Досліджую способи створювати зцілююче середовище в рамках міста щоб допомогти військовим та цивільним людям пережити шокові травми в наслідок війни. Запрошую урбаністів до співпраці.

•Беру клієнтів в індивідуальну терапію очно у Львові чи Чернівцях та онлайн. Пишіть в повідомлення.

Більше мого психоаналізу процесів які ми проживаємо в телеграм каналі "Місце Бути"

Щодо ненависті про яку писала в попередньому пості, то цей, то механізм її не присвоєння в дорослому віці - криється в д...
22/06/2025

Щодо ненависті про яку писала в попередньому пості, то цей, то механізм її не присвоєння в дорослому віці - криється в дитинстві. Тоді у маленької людини дуже обмежений світ - сімʼя це увесь світ.

Якщо там я починаю ненавидіти, то звідти я не можу брати таку необхідну для формування любов. Так, во імя збереження себе, людинка навчається не ненавидіти, не спиратись на образу чи огиду чи злі, а відщеплювати ці відчуття.

Потім виростаєш - контекст життя змінюється до невпізнаваності - ножки ходять, ручки дотягуються куди хош, можливість мати багато полей контакту є - бери і створюй! Люди тут роблять боляче - зміни їх на інших - ти тепер великий!
Але але.. закарбовується психічна звичка - робити вже наявне середовище собі підходящим подавивши в собі ненависть огиду образу і біль. Це ми і іменуємо : «травматична парадигма поведінки».

Ну, короче, вибір індивідуальний жити за старою психічною звичкою яка колись була корисна бо дала вижити, а тепер шкідлива бо не дає Жить, чи власне відчувать і - Жить😘

Конфліктуючі потреби - причина чому важко зробити вибір.Неідеальність світу і невміння відчути своє безсилля перед цим  ...
04/11/2024

Конфліктуючі потреби - причина чому важко зробити вибір.

Неідеальність світу і невміння відчути своє безсилля перед цим - причина чому важко зробити вибір.

Негативний досвід, який не асимільовано - причина чому важко зробити вибір.

26/10/2024

Address

Lviv

Opening Hours

Monday 10:00 - 21:00
Tuesday 10:00 - 21:00
Wednesday 10:00 - 21:00
Thursday 10:00 - 21:00
Friday 10:00 - 21:00
Saturday 10:00 - 21:00
Sunday 10:00 - 21:00

Telephone

+380631271443

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Шум Гармонії: психолог Анна Шумська posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Шум Гармонії: психолог Анна Шумська:

Share