01/03/2024
Я не вірю в стосунки на відстані - нещодавно сказали мені в приватній бесіді.
Тобто, коли ви з чоловіком вранці роз’їжджаєтеся по роботах, це як тимчасове розлучення? – як завжди не втрималася від їдкості я.
Жарти жартами, але зараз багато хто вирішує для себе питання нових форматів відносин. І було б неприємно відмовитись від чогось тремккого і важливого, тупо заблукавши в тенетах хибних термінів.
Тож окей, давайте розберемося з тими відстанями.
От є наприклад така відстань, коли не можеш чесно говорити про те, що тобі хочеться, і безнадійно перетерпаєш те життя в вічному страху і імітації того, чим ти не є. Найбільша і найжахливіша з можливих прірв. Віддаляє насамперед від себе самого.
Або відстань оманливої близькості, коли сидиш на одному дивані, так тісно, що чути запах часникових пампушок, що були на обід, і ввічливі слова, які мали б заповнити порожнечу, глохнуть в тумані байдужості. Бо формальність без щирого потягу не працює, скільки не тулися.
А, є ж ще відстАнь! - дистанція, що зі свистом розчахується від різких слів та недбалих вчинків.
Як ті кляту відстані долати? Прислуховуватися до себе. Робити більше того, що наближає до власної глибини і відмовитися від імітації. Ніжно вслухатися в партнера. Поважати глибини, які нам показують в найінтимніші моменти. Тягнутися назустріч одне одному. Першими робити невеличкі приємні кроки на зближення і помічати, крили такі кроки роблять до вас.
А щодо кілометрів - так то не відстань. То прелюдія перед найсолодшою зустріччю з тими, хто завжди поруч - прямо в серці.
