Психолог Світлана Харченко

19/05/2026

В цю середу 20 травня о 20:00 пропоную вам завітати до мене на YouTube канал

https://youtube.com/channel/UCexhwZYp46xo8YUFduEByhg?si=2D9iGbQyo0tI5pPy
Буде цікава зустріч з нутріціологинею Ірина Базилевська і це буде продовження теми попереднього ефіру. Спробуємо висвітлювати тему: «Як перестати воювати з власним тілом» з двох фокусів: психологічного та тілесно-харчового. Ви зможете поставити запитання, які вас цікавлять в цій темі, а також почу для себе багато корисної інформації не лише з теорії але й з практики регуляції харчової поведінки.
Не пропустіть таку можливість!

15/05/2026

Сторінка де можуть надати безкоштовні психологічні послуги для військовослужбовців, ветеранів та їх сімей

https://www.facebook.com/share/17H5CCGwDZ/?mibextid=wwXIfr

Безоплатна психологічна підтримка ветеранів, ветеранок, військових та членів їхніх сімей

13/05/2026

Про що може повідомляти нас наше тіло

13/05/2026

Вже сьогодні 13 травня о 20:00 на моєму YouTube каналі https://youtube.com/channel/UCexhwZYp46xo8YUFduEByhg?si=DbvZs0XrEROTPOgR будемо говорити про наболіле для багатьох нас. Приєднуйтесь до ефіру, підписуйтесь на канал щоб дізнатися багато цікавого та корисного в цій темі

08/05/2026

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1444014451071401&id=100063885783644

"Я не злий. Мені боляче."
Що стоїть за агресією підлітка — і як діяти батькам

Підліток кричить. Зривається. Грубить. Зачиняє двері з гучним «залиш мене в спокої».
І в серці батьків — біль, розгубленість, образа.

Хочеться запитати: “Що з тобою трапилось?”
А насправді краще спитати: “Що ТИ зараз проживаєш?”

Бо агресія — це не зіпсований характер. Це біль. Це захист. Це емоційна анестезія.

▪️Чому підлітки вибухають?

У 12–17 років тіло і психіка перебудовуються з шаленою швидкістю.
Гормони, тиск однолітків, страх бути не таким, як всі. Сором, вразливість, самотність, провина.

Але замість сказати:
"Мені страшно. Я себе ненавиджу. Я не справляюсь."
— підліток кидає телефон, штовхає двері, кусає словами.

Бо агресія — єдине, що дає відчуття сили, коли всередині — хаос.

▪️Як батьки зазвичай реагують:

«Не смій зі мною так розмовляти!»

«Як ти можеш себе так поводити?!»

«Поки не заспокоїшся — навіть не підходь!»

Ці фрази лише підсилюють відчуття самотності.
Бо глибоко всередині — дитина кричить не на вас. Вона кричить: "Побач мене! Почути мене! Втримай мене!"

▪️Що справді працює:

5 фраз, які допомагають прожити агресію:

1. "Я бачу, що тобі дуже важко. Я поруч."
(Дає безпечну опору без тиску.)

2. "Ти маєш право на злість. Давай подумаємо, як випустити її без шкоди."
(Нормалізує емоцію, дає рамки.)

3. "Я витримаю тебе з твоїми емоціями. Ти не один."
(Знімає страх бути покинутим.)

4. "Давай зробимо паузу. Я нікуди не йду. Я просто поряд."
(Вчить робити паузу без відмови від стосунків.)

5. "Я бачу твою злість, але ще більше — бачу тебе. І люблю тебе навіть зараз."
(Це те, що підліток ніколи не скаже, що потребує — але дуже чекає.)

❗Головне не “виправити” агресію.
❗Головне — витримати контакт.

Бо агресія — це не відсутність любові до вас.

Це крик:
“Я не впораюсь. Покажи, що зі мною все ще можна бути.”

І коли ви залишаєтесь поруч, коли витримуєте —
ви не просто допомагаєте дитині.

Ви закладаєте базу її психічної стійкості на все подальше життя.

Зберігайте, щоб перечитати.
Діліться з тими, кому зараз боляче.
Ми не самі. Ми в цьому разом.

Дитяча психологиня центру Доказові Іванова Юлія

07/05/2026

Нікому не секрет, що кожній жінці важливо виглядати гарно. У цьому «гарно» теж і про форми тіла часто закладено. Ну і що тільки не придумає жінка щоб виглядати гарно і тілом. Та на жаль незмінного нічого немає на цьому світі і наше тіло теж міняється. Тому зараз жінки так хочуть якусь чарівну формулу яка б зупиняла зміну тіла. Про це і не тільки буде йтися у прямому ефірі вже через тиждень на моєму YouTube каналі. https://youtube.com/channel/UCexhwZYp46xo8YUFduEByhg?si=DbvZs0XrEROTPOgR
Тож чекаю, дорогі жінки щоб поділитись власним досвідом у цій темі та обговорити з вами як не втрати добрий стосунок із собою в гонитві за «ідеальним» тілом. #тіло #краса

30/04/2026

Найважче для мене завдання— це розповідати про себе. Мені одразу стає ніяково, і я не розумію, що ж говорити про себе і кому це цікаво. Я боюсь виглядати зухвалим хвальком або незрозумілою, тому часто говорю мало і скупо. Але, як ми знаємо, скромність — дорога в невідомість, а мені хочеться іншого)
Тому ризикну розказати про себе трохи більше. Мені у 26 році виповнилося 58 і я заміжня вдруге 10 років. Звісно, я знаю про сімейні кризи і труднощі комунікації, бо попередні стосунки саме цим були наповнені.
За освітою я психолог, навіть магістр, і мені дуже подобається моя професія. Та ви брала я цю професію теж не у 17.
У часи моїх 17 років вибрати професію було складно, тому мені просто прийшлося вибрати те що пропонували дорослі.
Ніколи не хотіла бути економістом математиком, а прийшлося. Далі аспірантура випадково невипадковим чином і захист дисертації, викладацька робота. Все не за усвідомленим вибором а тому що так склалося.
І ось хвороба, складна та небезпечна. Вірю, що вже незабаром знайдуть на неї лік для повного одужання. І як завжди під час цієї недуги - переосмислення і переоцінка цінностей.
Далі християнська спільнота і навернення на дорогу до Бога. Саме в цей час познайомилася із психологією ближче. А далі усвідомлений вибір цієї дороги, на якій знаходжуся зараз.
Сама б не повірила, якби мені хтось у 30 розповів, що у 50 зміню фах, вийду із хвороби, зустріну партнера, з яким будуватиму спільне життя не за хворим сценарієм, здам англійську на НМТ 😃з прохідним балом в УКУ на магістерську програму з психології а успішно завершу її, завершу психотерапевтичний проект і стану психотерапевтом. Юху!
І це ще дуже коротко про мій Шлях.
Зараз працюю з такими ж як я людьми зі своїми викликами індивідуально та в групах. Подобається також працювати із дітьми.
Веду свій блог на YouTube каналі. Не завжди виходить так як хотілося б 😃та надихаюсь від вдячних клієнтів, талановитих колег. У своїй роботі люблю спостерігати, як особистий розвиток матеріалізується і приносить задоволення та щастя, приносить видимі результати.
Для мене важливо наполегливо і багато працювати, робота мене балансує і заспокоює душу, дає змогу реалізовуватись, донатити, відчувати немарність і корисність свого життя.

23/04/2026

З днем психолога всіх!

22/04/2026

Нарцисизм

🌸🌸🌸🌸🌸🌸🌸🌸

— це не про «самозакоханість».
Це про відповідь на просте питання:
«Я відчуваю, що я окей — чи ні?»
У кожної людини він є.
Різниця тільки в тому — він вас підтримує чи руйнує.
Є два варіанти
1. Нестабільний нарцисизм
Людина:
* постійно шукає схвалення
* боляче реагує на критику
* або доводить, що вона краща
* або відчуває, що вона «ніхто»
Тут життя — як гойдалка:
«Я крутий» → «Я нуль»
2. Зрілий (конструктивний) нарцисизм
Людина:
* знає свої сильні сторони
* спокійніше переживає помилки
* не руйнується від критики
* розвивається без внутрішнього тиску
І головне:
«Я окей — навіть якщо я не ідеальний»
Як виглядає здоровий нарцисизм у житті
1. Ви робите щось не щоб довести, а бо це ваше
Не:
«Я покажу всім»
А:
«Мені це важливо»
2. У вас є внутрішній голос, який підтримує
Не:
«Ти знову не дотягнув»
А:
«Ти рухаєшся, продовжуй»
3. Ви спираєтесь на себе
Вам приємна похвала, але:
* без неї ви не розсипаєтесь
* критика не знищує вас
4. Ви можете не бути ідеальним
І це не катастрофа.
Помилка — це:
«досвід», а не «я поганий»
5. Ви отримуєте задоволення від того, ким ви є
Не треба грати роль.
Не треба зображати когось.
Є відчуття:
«Я на своєму місці»
Дуже проста формула
Нездоровий нарцисизм:
«Я щось значу тільки якщо я кращий»
Здоровий:
«Я щось значу, і тому я розвиваюсь»
Що з цим робити
Якщо коротко, 5 кроків:
1. Помічати свій внутрішній голос
Він вас підтримує чи принижує?
2. Вчитися витримувати помилки
Не тікати в «я нікчемний» або «всі винні»
3. Опиратись на реальні речі
Що ви реально вмієте, а не що про вас думають
4. Дозволити собі хотіти більшого
Без сорому за амбіції
5. Перестати грати роль
І почати питати себе:
«А це справді моє?»

24/03/2026

Колись в дитинстві мене лякали будь які ініціативи. Це був зайвий шанс зробити щось «не так» і дістати на горіхи, або ж бути висміяною чи висвареною.
Напевно тому і була поширена в ті часи фраза:
«Ініціатива-карається» а ще «тихіше ідеш
- дальше будеш». Не дивно, що в
дорослому віці будь які зміни викликали в мене шалений опір, страх, тривогу,
незадоволення. А ще - ступор. Бажання
сховатися. Це все наслідки проблем з адаптацією.
Зміни в житті- це нормально, так само і тривога чи стрес при змінах теж мають право бути. Та вони при достатній адаптації не приводять до ступору. Далі людина думає як їй при цих змінах
адаптуватися, що вони дають нового в
житті, як можна ці зміни використати.
А от якщо бракує адаптаційних здібностей-це вже інша історія. Саме тоді активується сценарій з дитинства-«завмри» «біжи» або ж «нападай». Тоді якраз цей опір до змін і приводить
людину до ступору.
Якщо вам приходиться щось подібне переживати в житті, пишіть в коментарях або ж звертайтесь у приватні

17/03/2026

🎗️Є моменти в житті, коли сам на сам із собою вже не справляєшся так, як раніше. Коли думки ходять по колу, емоції накривають, а звичні способи підтримки більше не працюють.🤔
🛟Терапевтична група — це простір, де не потрібно вдавати, що «все добре». Тут можна бути справжнім. Зі своїми сумнівами, тривогами, злістю, вразливістю.
🌱🌱🌱🌱🌱🌱🌱🌱🌱🌱🌱🌱🌱
У групі відбувається щось важливе:
ви починаєте бачити себе через інших,
вчитеся будувати контакт,🫶
проживати емоції, а не уникати їх,
і поступово — змінювати ті внутрішні сценарії, які заважають жити вільніше.
💡💡💡💡
Це не про швидкі поради.
Це про глибину, підтримку і чесність.
❗️❗️❗️❗️❗️❗️
Якщо ви відчуваєте, що готові до змін — запрошую у терапевтичну групу.
📩 Напишіть у приватні повідомлення «група» і я надішлю вам запрошення та інформацію про деталі та умови участі.