08/12/2025
«Я маю знати й уміти все»
Синдром всезнайки у психологів-початківців, про який мовчать
У психологічній спільноті є одна тема, про яку говорять пошепки.
Не про техніки.
Не про етику.
Не про клієнтські кейси.
А про той тихий внутрішній голос, який каже:
«Ти маєш знати все. Абсолютно все. Інакше ти — не професіонал».
Це голос, який з’являється у кожного психолога-початківця.
І навіть у тих, хто працює кілька років.
Іноді — у тих, хто працює десять.
🔵 Цей синдром нищить зсередини, але його можна прожити.
Як він звучить у голові?
• «Що, якщо клієнт спитає, а я не знаю?»
• «А раптом я щось роблю не за протоколом?»
• «Мені ще треба 10 курсів, щоб бути "нормальним фахівцем"
• «Як сказати "не знаю", щоб не подумали, що я некомпетентний?»
• «Інші все знають… а я ні»
І тут важливо страждає не професійність. Страждає самоцінність.
🔵 Звідки береться синдром всезнайки?
1. Установка «будь ідеальним»
Багато психологів приходять у професію із старими сценаріями: не помиляйся, не показуй слабкість, не дай собі права на незнання.
2. Розрив між теорією та практикою
На навчанні все чітко.
У живому клієнті — тисячі нюансів.
І здається, що ти «не дотягуєш».
3. Порівняння
Соцмережі перетворили розвиток у гонку — у когось 20 курсів, у когось дипломи, фото з конференцій, супервізії…
І ти ніби останній у класі.
4. Страх втратити клієнта
Начебто чесність «я уточню» — це слабкість.
Хоча насправді це професійність.
5. Відсутність підтримуючого середовища
Не всі мають супервізора чи колег, з якими можна запитати без сорому.
🔵Чому це небезпечно?
Синдром всезнайки:
— виснажує
— спричиняє професійне вигорання
— робить практику «дерев’яною»
— відбирає творчість і гнучкість
— змушує вчити методи пачками, але не застосовувати
— робить психолога напруженим, а контакт — поверхневим
І головне — забирає найважливіше присутність у терапевтичному просторі. Клієнту не потрібен робот, що знає всі техніки. Клієнту потрібна людина, яка буде поруч.
🔵 Що робити, коли здається, що «я маю знати ВСЕ»?
1. Нормалізувати.
Це природно. У всіх було.
Це не вада — це етап становлення.
2. Дозволити собі не знати.
Справжня сила психолога не в знаннях "на всі випадки життя", а в тому, що він вміє сказати:
«Я уточню і повернуся з відповіддю».
3. Іти в супервізію.
Це не розкіш — це профілактика вигорання, підтримка і розвиток.
4. Обрати напрямок і йти вглиб.
Не 20 курсів за рік, а 2 напрямки, але якісно.
5. Відслідковувати внутрішнього критика.
Питати себе: «Це реальна потреба, чи страх бути недосконалим?»
6. Бути чесним із клієнтом.
Прозорість створює довіру.
А довіра — це терапія.
7. Пам’ятати: найкращі психологи також не знають всього. Вони просто не бояться навчатися.
🔵 І найважливіше
У цій професії виживають і стають сильними ті, хто має сміливість бути неідеальним.Ми працюємо не “
"з позиції всезнання". Ми працюємо з позиції контакту, емпатії, присутності, етичності і поваги до людини перед нами.
Не потрібно знати все. Потрібно бути справжнім.
Саме це відчувають клієнти. Саме це будує довіру.
Саме це робить тебе психологом, до якого хочеться повертатися.
_________________________________
Все корисне для психологів тут ⤵️
https://t.me/psy_mpapm_ua
