26/03/2026
Наближається день народження відділення дитячої онкогематології Київського обласного онкодиспансеру.
32 роки. Не ювілей, звісно. Але вік, у якому хочеться говорити про розвиток, а не… виживання.
Святкового настрою немає. Зате є новини — такі, що навіть сарказм не дуже рятує.
Відділення, де лікують дітей з онкологічними захворюваннями, поступово доводять до стану, коли працювати стане неможливо, або небезпечно. Скорочення ліжок, скорочення персоналу, зарплати, які виглядають як знущання — і як наслідок, люди просто йдуть.
І тут починається найцікавіше.
Медична сестра у відділенні, де щодня — інтенсивна хіміотерапія, складні стани, постійний контроль, отримує близько 14 000 грн «на руки». За 10–11 чергувань.
(Так, це не жарт. Хоча дуже хочеться, щоб був.)
В інших відділеннях того ж диспансеру — 22–25 тисяч. І більше.
Середня по країні — близько 28 тисяч «на руки».
А тут — 14.
Бо, мабуть, дитяча онкогематологія — це просто хобі, а не робота з найвищим рівнем відповідальності.
Молодший медперсонал? Близько 8 000 грн.
Це навіть не про «несправедливо». Це вже про «як взагалі так?».
Не дивно, що люди йдуть.
І, що характерно, швидко знаходять іншу роботу — бо вони фахівці.
А от відділення — не знаходить нікого.
З 1 квітня залишиться лише 6 чергових медичних сестер.
Шість.
На відділення, де одночасно лікуються діти з гострими лейкозами, лімфомами, важкими імунними станами.
Але, мабуть, десь у звітах усе виглядає «оптимізовано» і «ефективно».
Реальність інша: це межа. Кадрового колапсу. І ризику для дітей.
Тому це не просто пост.
Це звернення.
До Департамент охорони здоров'я Київської ОДА, Київська обласна державна адміністрація, Міністерство охорони здоров'я України, КОВА, — до всіх, хто може вплинути.
Бо 32 роки роботи відділення не повинні закінчуватися так.
Не через відсутність фахівців.
А через відсутність елементарної справедливості.